Допомога при народженні дітей може зрости - чи поліпшить це демографію

В парламенті зареєстрували законопроєкт, який пропонує значне збільшення допомоги при народженні дитини з існуючих понад 41 тис. грн до майже 385 тис. грн. Чи сприятиме це подоланню демографічної кризи?

 

У законопроєкті №11072 про внесення змін до Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" щодо розміру допомоги при народженні (усиновленні) дитини та встановлення державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зареєстрованомуу Верховній Раді 11.03.2024 року, депутати звертають увагу на одну з найболючіших проблем.

 

 

"Загалом за останні десять років народжуваність в Україні скоротилася на 40%. Так, за інформацією Міністерством охорони здоров’я України в комунальних, приватних та відомчих закладах охорони здоров’я народилось у 2020 році 289 699 дітей, у 2021 році - 260 502 дітей, а в 2022 році - 199 619 дітей (найнижчий показник за останні роки)", - сказано в документі.

Причиною скорочення народжуваності є багато факторів, проте одним із головних залишається низький рівень допомоги при народженні дитини, а також військові дії на території України внаслідок збройної агресії країни-терориста Росії.

 

"Розмір державної допомоги при народженні (усиновленні) дитини встановлено в сумі 41 280 гривень незалежно від кількості народжених дітей у сім’ї. Цей розмір не переглядався із 01.07.2014 року. І по відношенню до долара США ця сума вже зменшилася майже удвічі. Одноразово виплачується 10 320 гривень, решта суми - протягом наступних 36 місяців рівними частинами - щомісяця по 860 гривень. На сьогодні, на жаль, враховуючи усі обставини, питання збільшення розміру державної допомоги при народженні (усиновленні) дитини залишається поза увагою Кабінету Міністрів України",- підкреслюють автори проєкту закону.

 

Вони вважають за необхідне прив’язати розрахунок допомоги при народженні дитини до розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, установленого на день народження дитини.Завдяки цьому допомога з часом не буде знецінюватися.

 

 

А допомогу при народженні першої у сім’ї дитини пропонують надавати у сумі, кратній 150 розмірам прожиткового мінімуму (нині вона становитиме 384,5 тис. грн), на другу дитину - у сумі, кратній 100 розмірам прожиткового мінімуму (256,3 тис. грн), на третю і кожну наступну дитину - у сумі, кратній 50 розмірам прожиткового мінімуму (128,2 тис. грн).

 

За пропозицією депутатів, перший одноразовий розмір виплат має дорівнювати 20 розмірам прожиткового мінімуму (51,3 тис. грн), а решту суми вони пропонують виплачувати протягом 36 місяців рівними частинами.

 

В разі ухвалення цього закону, відповідні витрати для збільшення державної допомоги при народженні (усиновленні) дитини необхідно буде врахувати Кабміну при доопрацюванні проєкту закону "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та на наступні роки.

До слова, The Wall Street Journal зауважує, що рівень народжуваності в Україні ще до вторгнення Росії був найнижчим у Європі, а за прогнозами українських демографів цей показник у нас незабаром може стати найнижчим у світі.

 

 

Чи допоможуть виправити ситуацію додаткові кошти, які надаватимуть при народженні дитини?

"У мене є великі застороги з приводу того, що цей закон взагалі може бути ухваленим. Перспектива прийняття його дуже примарна. І не лише через фінансові причини, адже "вирівнювання" демографічної ситуації, яка склалася у нас, не може бути дешевим заходом. На жаль, проблеми з народжуваністю у нас почалися давно. Нині у дітородному віці перебувають діти 1990-х років, періоду становлення незалежності нашої держави. А тоді, нагадаю, у 1990-му році було народжено 650 тис. дітей, а в 1992 -му вже 400 тисяч. Тоді вже виникла демографічна яма. Нині вона підсилюється тим, що народжена тоді менша кількість дітей нині є тими людьми, які самі можуть стати батьками, але багато з них гинуть на фронті або виїхали в пошуках прихистку. І якщо українці не звертаються до наших посольств, щоб зареєструвати народжених там дітей, а реєструють їх в органах реєстрації в країнах перебування, то у нас ці діти не обліковані. То ж виходить, що зараз маємо менше тих дорослих людей, які можуть народжувати і відтворювати. Дуже шкода, що в цьому законопроєкті не аналізується, скільки людей нині могла б стати батьками, що з ними відбувається. Можливо, якийсь подібний серйозний прорахунок і є, але в законопроєкті він не подається", - пояснила намзаслужений працівник соціальної сфери, екс керівник офісу Уповноваженого з прав дитини (з 2011 по 2014 роки) Людмила Волинець.

Окрім того, на її думку,неправильно те, що хоч сума допомоги збільшується, але виплачувати планують, як і зараз: спочатку певні більш-менш суттєві кошти, а решту грошей "розмазують" на три роки.   

 

"Раніше, до 2014 року, виплата з народженням дитини була різною, вона збільшувалася від першої дитини до третьої. Тепер логіка зворотня. Виходить, що законопроєкт стимулює лише народження першої дитини. Але для того, щоб в Україні було розширене відтворення, в родині має бути хоча б три дитини. Думаю, на цей законопроєкт чекає велика дискусія. І якщо його й не ухвалять навіть з численними правками, але сам факт обговорення цієї актуальної теми - вже добре", - додає наша співрозмовниця.

На її думку, щоб поліпшити демографічну ситуацію, необхідно не лише стимулювати народжуваність, а й активізувати відповідні соціальні послуги. Зокрема, слід розвивати мережу центрів матері і дитини. Вони розраховані на тих жінок, які народили дитя, але не мають ні житла, ні будь-якої допомоги. Такі центри невеликі, розраховані на 10 мам,які можуть жити там до 1,5-річного віку дитини. Проте на всю країну їх всього 16.

 

"Є ще одна проблема: в процесі децентралізації влади створені громади, але голови їх не мають повноважень і обов’язків відповідати за благополуччя дітей, які там живуть. Законопроєкт №7087 уже 1,5 роки лежить на столі у президента і очікує на підпис, але, наскільки мені відомо, Мінсоцполітики вистає проти цього закону. І виходить, що повноваження по дітях залишилися на рівні районів, яких було 450, а стало 119, а тергромад маємо 1500, але вони не отримали відповідних повноважень. І в підсумку там, де живуть діти, від держави немає того, хто несе відповідальність за їхній захист. Про нього мало б подбати профільне міністерство, але воно докладає максимум зусиль, щоб створювати різні структури на центральному рівні, але поки що малопродуктивне на місцевому рівні, що найбільше потрібно людям. Адже навіть президент, коли б йому треба було зареєструвати дитину, пішов би не до міністра внутрішніх справ, а до звичайної паспортистки",- підсумовує Волинець.

Отже, ухвалення законопроєкту, скоріш за все, - під питанням. Але дискусія, яку він спричинить, може бути корисною для пошуку шляхів, які допоможуть вибратися з демографічного провалля.