Володимир Царук: Херсонщина очима іноземних журналістів

Директор Центру розвитку туризму України Володимир Царук разом із іноземними журналістами побував на Херсонщині. Про свої враження він розповідає на сайті «Український інтерес»:

«Інколи дуже цікаво почути думку про себе зі сторони. Ще цікавіше почути це від іноземних журналістів, які приїхали в Україну написати про неї так, як вони її бачать. Отже, як же виглядає один з регіонів України – Херсонщина, яка сьогодні має адміністративний кордон з окупованим Кримом.

Україна — вже не країна війни

Безпека — ось головний фактор для іноземців при прийнятті рішення про поїздку в Україну. Це потрібно розуміти всім нам, аби правильно донести цей месседж іноземцям.

Арабатська Стрілка. Величезна піщана коса, по якій також сьогодні проходить адмінкордон з Кримом. Ми сидимо за келихом українського вина з білоруськими та балтійськими журналістами. За якихось 10 кілометрів від нас знаходяться українські прикордонники. Іноземні колеги здивовані, що тут не відчуваєш жодного напруження, вже не кажучи про присутність військових, чи наявність кордону. Та й на усій Стрілці продовжують відпочивати тисячі туристів, незважаючи на те, що літо вже закінчилося.

Для більшості іноземців, які хочуть відвідати Україну, важливо “розвінчати” страхи про те, що тут небезпечно. Це один з головних висновків після розмов з іноземними колегами. Україна у багатьох країнах продовжує асоціюватися як країна війни, де все ще неспокійно. Особливо це відбувається там, де продовжує працювати російське телебачення. Зокрема, в Білорусі. Білорусів з кожним роком приїжджає в Україну все більше і більше. Але їх би було ще більше, коли б інформації про те, що насправді відбувається в Україні, у білоруському інформпросторі було теж більше. А поки що у сусідів – політичні сюжети на ТБ та російська телекартинка інтерпретації всього того, що відбувається в Україні. А вона в російській подачі украй заангажована.

Туристичний клондайк

Балтійські телевізійники дивувалися нашому природному різноманіттю. Ось тобі степ, а посеред нього унікальний біосферний заповідник Асканія Нова, де звірів можна побачити зблизька на природі, далі два моря, а поруч – термальні джерела і грязі. І все це лише один регіон. “Ви країна, яку поцілував Бог, адже маєте море”, – говорить одна з білоруських журналісток, дивлячись на довжелезне узбережжя Азовського моря. – Не просто море, а два моря — крім Азовського є ще Чорне, а також українське Мертве море – озеро Сиваш”, – гордо уточнює представниця Херсонської адміністрації.

Звісно, в Україні ми часом не розуміємо, що маємо безліч цікавинок для іноземних туристів. Це як Дніпро у Києві — щодня переїжджаєш між лівим і правим берегом і вже не розумієш, яка краса навколо. Так і у випадку з Херсонщиною. Для нас два теплих моря – звичайна данність, яку маємо.

Гастрономічний рай

Херсонщина вразила іноземних журналістів неймовірною кількістю гастрономічних родзинок — знамениті херсонські кавуни, персики, звісно, український борщ і вареники. Але останніми можете посмакувати всюди по Україні. А ось те, що мигдаль вирощують на плантаціях на Херсонщині, стало для всіх справжнім відкриттям. А ще побачити на деревах такий екзотичний південний фрукт як хурма.

Утім, найголовнішим відкриттям для білоруських та балтійських колег стали смачні українські вина. Останні в їх країнах не продаються, тому там не знають, що Україна сьогодні виготовляє смачні і головне – якісні вина. До останнього часу українські вина у них асоціювалися виключно з “Масандрою”, але після анексії Криму цієї продукції, звісно, у крамницях не стало.

І ще дуже важливо, що журналісти побачили, як і хто виготовляє це вино. Ми завітали не до великого підприємства, яке розливає десятки тисяч пляшок на рік, а до невеличкої сімейної винарні “Курінь”, що за 15 кілометрів від Херсону.  Журналісти пробачили винний підвал, де “вирощують” вино, а також виноградники. А найголовніше, що розповідав про всі здобутки і проблеми з вином сам власник сімейної винарні “Курінь”. Він особисто і провів дегустацію. Це майже як у Франції, де кожне винне шато цікаве передусім тим, що можна поспілкуватися з його власником і продегустувати його вина. І ще один цікавий момент. Попри всі негаразди, про які розповідав Микола Халупенко, не залишився без уваги важливий момент. В Україні маленьким винарням відтепер не потрібно платити півмільйона гривень за ліцензію на продаж власного вина. Тому якісних вин і невеличких шато з часом повинно з’явитися у нас більше.

Люди

Мабуть, найбільше позитивне враження від поїздки Херсонщиною у іноземних журналістів залишили люди. Директор біосферного заповідника “Асканія Нова”, Герой України Віктор Гавриленко людина дуже зайнята. Величезна територія заповідника, безліч проблем, які щодня доводиться вирішувати. Але коли почув, що приїхали іноземні журналісти, знайшов час не просто з ними зустрітися на інтерв’ю, але й поїхати у степ з ТБ-групою з Литви. І замість формальних 15-20 хвилин, він виділив нам півтори години. Окрім нього ніхто не знає звірів поіменно, ніхто так професійно не може донести інформацію про важливість для світу “Асканії Нової”. Своєю енергією і любов’ю до справи Віктор Семенович приємно здивував усіх представників мас-медіа.

Інша зустріч – у кінному клубі “Гран Прі”, що неподалік Херсона. Його власник – заступник голови Херсонської облдержадміністрації Євген Рищук. Звичайна зустріч з високопосадовцем перейшла у неформальне спілкування за кавою. І вже не як посадова особа Євген Миколайович почав розповідати білоруським журналістам про проблеми Херсонщини і країни загалом. Але саме цим він і вразив моїх колег. “У вас стільки молодих облич при владі і з ними можна так спокійно спілкуватися”, – дивувалися білоруські редактори популярних видань.

Наші мінуси

Найбільшим мінусом України, на думку іноземних колег, є дороги. 145 кілометрів дороги від Херсона до заповідника Асканія Нова здавались безкінечними. Після європейських та білоруських автобанів українські шляхи і дорогами якось назвати складно. Тому нам можна тішитися тим, що, коли збудують нормальні автошляхи, натовпи іноземних туристів просто рвонуть подивитися на наші туристичні родзинки.

Ще один мінус, що кидається в очі іноземцям — відсутність вказівників не то що англійською мовою, а взагалі будь-яких вказівників до туристичних об’єктів. Так само не вистачає елементарного — навіть у респектабельних ресторанах і готелях не має англомовного меню. Зрозуміло, що поки що 95% їх клієнтури розуміє українську, або російську мови, але що робити тим 5%, які хочуть скористатися їх послугами. І ці 5% з кожним роком мають тенденцію до збільшення. І хоча на західній Україні цей процес уже зрушив з місця, але у порівнянні з європейськими стандартами ми ой як ще далеко.

Так само балтійські колеги запитували, де можна знайти хоч один туристичний інформаційний центр. Ну як їм поясниш, що в Україні на цю важливу для туризму річ, кошти “забувають” виділяти, або приміщення не хоче місцева влада надавати.

Але попри ці застереження, головним висновком цієї поїздки на Херсонщину є інше. Подібних турів для іноземних журналістів має бути у рази більше. Саме іноземні журналісти створюють той позитивний фон навколо України, який, можливо, ми самі не помічаємо, або недооцінюємо. Безумовно, у першу чергу запрошувати потрібно наших сусідів, які нас добре розуміють і мають чимало дружніх та родинних зв’язків. І ще — поїздка журналістів в Україну  — це можливість показати правдиву Україну світові, донести попри російську пропаганду, що ми йдемо вперед і розвиваємось, що ми гостинні і завжди раді друзям».