«Від несправедливості хочеться кричати». Після полону військовий медик Юрій Армаш не може добитись належних йому виплат

З підірваним здоров’ям, без фінансової підтримки і майже без надії отримати належні йому виплати після полону у російських загарбників опинився 34-річний військовий медик Юрій Армаш з Вінницької області. Повномасштабна вторгнення Росії застало його в Олешках, що під Херсоном. За тиждень до нього, 17 лютого 2022 року, у нього закінчився п’ятирічний контракт із ЗСУ і він чекав на оформлення документів щодо свого звільнення. Натомість разом із двома іншими українськими військовослужбовцями Армаш потрапив в оточення і далі – в полон, який тривав понад рік. За цей час він встиг побувати в одній з найвідоміших катівень Херсонщини – в захопленому відділі поліції в Новій Каховці, потім – в в Севастополі і в сумновідомій колонії №12 у Ростовській області. 

Разом із Юрієм у катівні Нової Каховки перебувало багато цивільних бранців російських окупантів, яких він рятував підручними матеріалами після жорстоких катувань і допитів. Серед врятованих Юрієм Армашем – зґвалтована загарбниками 14-річна дівчина. 

Центр журналістських розслідувань детально розповідав минулого року про пережите, побачене і почуте Юрієм у російських катівнях. Як складається його доля далі – у нашому новому матеріалі.

Звільнення довжиною в 20 місяців

Після свого звільнення з полону за обміном 26 квітня 2023 року Юрій Армаш дізнався, що в Україні його оголосили зниклим безвісти, а у військовій частині йому запропонували написати рапорт на звільнення заднім числом. Зрештою військовому медику відмовили в нарахуванні і виплаті грошового забезпечення, а також належної йому за постановою уряду винагороди за час перебування у полоні. 

Про це Юрія Армаша сповістили листом з його військової частини – 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Саме з нього колишній військовополонений дізнався, що наказом командувача військ оперативного командування «Південь» його звільнили з військової служби ще 17 лютого 2022 року. «Відтак, виплата грошового забезпечення Юрію Армашу [на весь період до його звільнення з полону] є незаконною», – йшлося у цьому листі.
Не погодившись з діями командування військової частини, Юрій Армаш подав до неї позов у Вінницький окружний адміністративний суд. 15 лютого 2024 року суд визнав протиправною  бездіяльність відповідача і зобов’язав військову частину нарахувати і виплатити Юрію грошове забезпечення в період з 1 січня по 26 квітня 2023 року, а також додаткову винагороду в розмірі 100 тисяч гривень пропорційно за кожен місяць перебування в російському полоні в період з 4 квітня 2022 року по 26 квітня 2023 року та компенсувати витрати на послуги адвоката.

Представники військової частини наполягали в суді на тому, що Юрія Армаша звільнили у запас у зв’язку із закінченням його п’ятирічного контракту 17 лютого 2022 року наказом від 8 лютого 2022 року. Через це вони не мали законних підстав виплачувати старшому лейтенанту медичної служби, начальнику медичної служби Армашу грошове забезпечення. Попри таке «звільнення» військова частина продовжувала виплачувати Юрію грошове забезпечення до 1 січня 2023 року. Більше того: як виявилось, жодних наказів по стройовій частині щодо звільнення Армаша у військовій частині тоді взагалі не підписували.

Як з’ясувалось у суді, Юрій Армаш, готуючись до свого звільнення, пройшов військово-лікарську комісію (далі – ВЛК) і 15 лютого 2022 року прибув до загальновійськового полігону «Олешківські піски», що на лівобережній Херсонщині. Командування встигло довести до відома Юрія наказ про його звільнення. Однак виконати його не встигли у зв’язку з повномасштабним вторгненням РФ в Україну. Значно пізніше – 25 жовтня 2023 року – командувач військ ОК «Південь» Сухопутних військ ЗСУ скасував наказ про звільнення Армаша від 8 лютого 2022 року як нереалізований. 
«Таким чином, Юрія Армаша не виключили зі списків особового складу військової частини станом на 17 лютого 2022 року. Та й представники військової частини не заперечують того факту, що станом на 24 лютого 2022 року Армаш вважався таким, що виконує обов’язок військової служби», – зазначив суд.

В юридичні тонкощі цієї справи внесла свої правки й розпочата Росією повномасштабна війна проти України. Оскільки 24 лютого 2022 року президент України запровадив в Україні воєнний стан і оголосив загальну мобілізацію, тож, згідно закону,  дія контракту з Юрієм Армашем мала бути продовжена понад встановлені строки на період проведення мобілізації. 

Зрештою Юрія Армаша офіційно звільнили зі Збройних Сил України майже через 20 місяців після закінчення дії контракту, 25 жовтня 2023 року. Підставою цього став його стан здоров’я: ВЛК визнала Юрія непридатним до військової служби. Тож суд у своєму рішенні підкреслив, що Юрій Армаш потрапив до російського полону саме як військовослужбовець. Представники військової частини, в якій він служив, теж визнали, що Юрій опинився в оточенні ворога вже 24 лютого 2022 року, а згодом потрапив у полон. Посадові особи частини навіть подавали списки на повернення його з російського полону.

«За змістом статті 5 Женевської конвенції військовополоненими особи вважаються з моменту, коли вони підпадають під владу супротивника до їхнього остаточного звільнення та репатріації. Відтак, військова частина безпідставно припинила виплату Юрію Армашу виплату грошового забезпечення за час перебування у полоні з 1 січня 2023 року, посилаючись на його невизначений статус. Крім того, Армаш має право на виплату йому щомісячної додаткової винагороди за час перебування у полоні, передбаченою постановою уряду №168», – йдеться у рішенні суду.

Без грошей і з підірваним здоров’ям

Попри те, що рішення суду набрало законної сили ще 19 березня 2024 року, воно досі не виконане. Жодної копійки Юрій Армаш, за його словами, так і не отримав. Військова частина спробувала оскаржити судове рішення з запізненням у більш ніж сім місяців, однак суд відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження.  

Після звільнення Юрія Армаша з полону, де він надавав медичну допомогу цивільним бранцям, його мати і врятовані ним люди звернулися до президента України з петицією про присвоєння йому почесного звання Героя України.                                                             
«Юрій Армаш надавав допомогу у Широкиному, Щасті, Бахмуті, врятував до сотні поранених військовослужбовців. Щоб врятувати двох побратимів з окупованих Олешок він вирішив йти до Нової Каховки пішки, на третьому пропускному пункті їх трьох затримали російські солдати як розвідувальну групу ДРГ та взяли у полон. Спочатку Юрія утримували у в’язниці Нової Каховки. Там перебували цивільні, які потребували медичної допомоги після побиття та допитів. Медик рятував життя, не дивлячись на знущання та побиття», – йшлося у петиції.

Попри те, що вона давно набрала необхідну кількість голосів, жодної відповіді на неї досі так і не надійшло.

Тим часом Юрій Армаш залишився без фінансової підтримки, майже без надії отримати належні йому рішенням суду виплати і з підірваним здоров’ям: майже рік тому йому встановили другу групу інвалідності.

«Коли я звертався з проханням про допомогу, Борщагівська сільська рада Київської області, де я зараз проживаю, мені не відмовляла. Ще одна організація мені дала сертифікат на покупку побутової техніки. Я їм за це вдячний, хоча цього не достатньо. Найбільше я потребую продуктів і соціальної підтримки. Іноді мені нема за що купити поїсти. Навіть пенсію по інвалідності мені ніяк не можуть оформити, бо все впирається в мої проблеми з військовою частиною, тож у ТЦК просто розводять руками», – говорить Юрій. 

Зараз він готується подавати до військової частини ще один судовий позов – хоче стягнути всі інші належні йому виплати з моменту звільнення з полону до звільнення з військової служби. Адже крім «голого» грошового забезпечення він має право також на матеріальну допомогу, компенсацію за невикористані відпустки, кошти на оздоровлення, індексацію за недоотримане військове майно за роки служби. За словами Юрія, в частині йому заявили, що нібито не мають перед ним боргів по усіх цих виплатах. Однак він це заперечує і припускає, що належні йому гроші могли виплачувати якійсь іншій людині.

Є у Юрія й припущення, чому з ним так обійшлися: «Як мені неофіційно пояснювали, через моє потрапляння в оточення, а згодом у полон, багато людей в моїй частині зняли з посад і через це на мене дуже сильно обізлилися. Але зараз мені хочеться кричати. Кричати через усе, що мені довелося пережити, через усе, що зі мною сталося. І через усю несправедливість, з якою я зіткнувся після звільнення з полону».