У Міністерстві закордонних справ України відкрили виставковий проєкт «Повернення пам’яті. Викрадене мистецтво, збережене в музейних артпринтах. Херсонська колекція». Виставка презентує 30 високоякісних артпринтів робіт із колекції Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка, звідки восени 2022 року російські окупанти вивезли 10 785 музейних експонатів.

Частину експозиції вже демонстрували за кордоном, а нині проєкт розмістили у будівлі МЗС, де його бачитимуть іноземні дипломати та міжнародні партнери України.

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга наголосив, що рф активно використовує тему «нейтральності мистецтва» як інструмент власної пропаганди. За його словами, поки Москва намагається просувати свою версію реальності через культурний вплив, українські міста щодня зазнають обстрілів, а цивільні гинуть від російської агресії.

Музей, який намагалися врятувати мовчанням

Під час тимчасової окупації Херсона працівники музею певний час створювали для окупантів ілюзію, що в приміщенні нібито немає експонатів через ремонт. Проте вже в липні 2022 року російські військові взяли будівлю під контроль, а перед втечею з міста почали масове вивезення колекції, називаючи це «евакуацією».

Перший заступник голови Херсонської обласної ради Юрій Соболевський заявив, що окупанти, ймовірно, планували викрадення заздалегідь. За його словами, росіяни протягом кількох днів вивозили музейні фонди фурами, а жодного реального шансу зупинити це у місті, яке перебувало під окупацією, фактично не існувало.

Директорка музею Аліна Доценко називає артпринти «символами порожніх місць» у залах музею та одночасно — доказами культурного геноциду. За її словами, навіть якщо фізично роботи залишаються в руках ворога, через виставкові проєкти їх повертають у публічний український та міжнародний простір.

Заступниця міністра закордонних справ України Марʼяна Беца наголосила, що вивезення музейних цінностей є воєнним злочином, який уже документується для міжнародних судових інстанцій, зокрема для Міжнародного кримінального суду та Міжнародного суду ООН.

Картини, які стали символами втрати

Серед представлених робіт — твори українських художників, які формували культурний код країни: «Великодня заутреня» та «Колядки» Микола Пимоненко, «Українка Ганна Струк» Віктор Зарецький, «Портрет дівчини у вишитому вбранні» Михайло Брянський, карпатські полотна Леонід Чичкан та «Козаки в степу» Сергій Васильківський.

Окреме місце займає картина «Пізня осінь» Михайло Холодовський — твір, який уже одного разу дивом врятували під час Другої світової війни після нацистської окупації Херсона. Тоді її зберіг художник Георгій Курнаков. Сьогодні ж полотно знову стало жертвою нової російської війни.

Серед викрадених робіт також твори Іван Айвазовський, Руфін Судковський, Костянтин Трутовський та Костянтин Крижицький.

В експозиції також представлений український іконопис, зокрема ікона Богоматері «Утамуй мої печалі» з Чернігівщини та образ святого Георгія, який уражає дракона — символічний сюжет, що сьогодні звучить майже як історичний коментар до сучасної війни.

Провалена евакуація: питання, які залишаються без відповіді

Втім, історія херсонської музейної колекції сьогодні викликає не лише обурення через дії рф, а й дедалі більше питань усередині самої України.

Раніше ми повідомляли, що питання евакуації Херсонського художнього музею до початку окупації могло бути провалене, попри наявність наказу про вивезення культурних цінностей у перші дні повномасштабного вторгнення.

Детальніше про професійну недбалість керівництва музею можна ознайомитися в матеріалах:

Український політик, колишній голова Херсонської ОДА Борис Сіленков публічно повернув у дискусію тему відповідальності за неевакуйовану колекцію. За його словами, до повної окупації міста ще був час, а частина фондів нібито вже перебувала в упакованому стані через ремонт у музеї.

Сіленков заявляє, що суспільство має право знати, чи були подані всі необхідні запити для евакуації, чи забезпечувалися транспорт і логістика, хто ухвалював остаточні рішення та хто має відповідати за можливу бездіяльність або управлінські помилки.

В окремих публічних заявах він прямо звинувачував директорку музею Аліну Доценко та тодішнє керівництво обласної ради у неналежній організації евакуації культурних цінностей. Також політик висловлював припущення щодо можливих зловживань навколо найцінніших робіт колекції.

Водночас жодних судових рішень або офіційно доведених фактів щодо цих звинувачень наразі немає. Саме тому історія навколо евакуації музейних фондів залишається в суспільстві відкритою та болючою темою.

Тож поки артпринти замінюють оригінали у виставкових залах, справжні полотна залишаються десь у тіні війни — між російським мародерством, міжнародними розслідуваннями та українськими питаннями, на які досі немає остаточної відповіді.

Фото Олександра Клименка, Укрінформ