У полі зору українського дрона. Репортаж із тренування FPV-пілотів

Виїхати довелося зранку, щоб встигнути не тільки дістатись місця, але і швидше виконати роботу — відзняти тренування дронарів, які сьогодні суттєво впливають на перебіг бойових дій. Тоді ніхто й не думав, що з цієї поїздки вийде щось більше, ніж просто сюжет. Вона принесе найкрутіший стендап, який коли-небудь записував журналіст, але про це — трохи згодом.

В полі обабіч посадки з рівчаком розгортається тренувальний полігон для одного з FPV-екіпажів 426 окремого полку безпілотних систем 30 корпусу морської піхоти. 

Шість неговірких хлопців при повному спорядженні встановлюють металеві біло-червоні рамки, щоглу для антени ретранслятора та готують дрони до польотів. Цей екіпаж доволі успішний. Хлопці захищають херсонський напрямок і мають безліч здобутків у вигляді знищеної техніки, плавзасобів та живої сили противника. Попри те, що вони трохи скромні, робота їх доволі відома. Росіяни буквально відчувають її на своїй шкірі. 

“По суті, ми працюємо по всьому, що несе загрозу нашим військовим і цивільним — від пілотів дронів до артилерії. Заходимо в тил, шукаємо замасковані позиції та засідки. Артилерію намагаємося знищувати одразу після першого пострілу, а інколи — ще до того, як її встигають розгорнути. Буває, виявляємо гармату ще на етапі, коли її тільки копають і готують до роботи”, — розповідає командир екіпажу FPV 426 полку безпілотних систем за позивним “Кавіст”. 

Кавіст – це експерт з елітного алкоголю та вин у спеціалізованих магазинах, який допомагає покупцям підібрати ідеальний напій. На відміну від сомельє, який працює у ресторанах та підбирає вино до страв, кавіст фокусується на роздрібній торгівлі, подарунках та домашньому вжитку.

Про це сам колишній кавіст розповідає, поки вправно виконує черговий пірует дроном. Його пальці рухають короткі джойстики пульта буквально на долі міліметру, а дрон слухняно пролітає між гілок у густій посадці. 

Це потрібне вміння, але війна у херсонських плавнях вимагає не тільки ювелірної точності, але і швидкості реакції. Хлопці поділилися нещодавньою історією ураження човна, що прямував між островів у дельті Дніпра. У підрозділі цим враженням швидкісного катеру на повному ходу пишаються. У мережі — десятки відео з результатами їхньої роботи. 

Тут, серед вогкого квітневого поля, що ледь-ледь зарясніло зеленню, вони тренуються й удосконалюють свої навички. Дуже швидко повітря затремтіло від близького реву кількох FPV. Спершу — тонке дзижчання, яке за секунду перетворюється на звук, від якого інстинктивно хочеться пригнутися. У Херсоні це дзижчання давно асоціюється не з абстрактною небезпекою, а з російськими дронами, які полюють на людей. Тому навіть зараз, коли над головою працюють українські FPV, тіло не встигає одразу переключитися і прагне якнайшвидше сховатися.

“Для того, щоб справді вдосконалювати навички, потрібна постійна практика”, — каже в цей момент “Барс”, оператор дронів.

Технологічні “пташки” починають літати між вибудованих конструкцій, вздовж рівчака,  облітаючи вцілілі дерева посадки. Маневреність, точність і досвід пілота дозволяють проводити безпілотники крізь вузькі проходи та перешкоди. Тому такі тренування як це — вкрай важливі. І відбуваються вони майже постійно, коли екіпаж не працює на бойових виїздах. 

“За одне чергування я роблю близько сотні вильотів. У середньому один політ триває приблизно пів години, тож це вже саме по собі дає величезну практику. Коли постійно літаєш — питання тренувань фактично закривається”, — додає “Барс”, пояснюючи, що тренування — це ще й можливість постійно підтримувати навички й не втрачати відчуття польоту.

Якщо пілот має хороший рівень підготовки, кількість влучань значно зростає, розповідає військовий. Водночас, цілі бувають різними — укріпленими, броньованими, добре захищеними, тому інколи для ураження однієї позиції доводиться використовувати кілька дронів.

За його словами, бронетехніку на херсонській ділянці фронту зараз майже не побачиш. Частину машин росіяни перекинули на інші напрямки, а тут їх використання стало занадто ризикованим.

“По-перше, у нашій зоні для неї немає особливого застосування. По-друге, якщо щось броньоване з’являється в полі зору — туди летить буквально все”, — пояснює він.

Саме тому російські військові дедалі частіше використовують цивільні автомобілі та намагаються максимально маскуватися під місцевих жителів, щоб ускладнити їхню ідентифікацію як військових цілей.

Оператор додає, що робота FPV-пілота вимагає значно більшого, ніж просто вміння керувати дроном. Потрібна добре розвинена дрібна моторика рук, швидка реакція та точний мікроконтроль. Особливо це важливо під час польотів у будівлях або в умовах щільної забудови, де доводиться буквально за секунди виконувати повороти й розвороти в обмеженому просторі.

Саме на ці навички і довелося покластись наприкінці розмови з хлопцями. В ході розмови з пресофіцеркою Тетяною була озвучена ідея записати стендап на один із дронів. Вона її підтримала, а один із асів згодився реалізувати. 

Направду, було трохи лячно. Відчуття небезпеки, пов’язане з дронами, за ці роки встигло стати майже рефлексом. Цей набутий рефлекс — цілковита заслуга росіян.

Втім, вільне херсонське поле, і міцні українські хлопці дозволили побороти ці думки. Впевнено можна сказати — бути в полі зору українського дрона значно приємніше, ніж російського. Принаймні в цьому випадку він ніс не вибухівку, а лише камеру і знімав найнеочікуваніший журналістський стендап.

Але, мабуть, тут зайві слова. Краще побачити самому у нашому відео.