Що підготували працівники заповідника "Асканія-Нова" для туристів?

Новий маршрут, що пропонується відвідувачам, починається від входу в зоопарк, оскільки саме з ним, перш за все, пов’язана історія закладки заповідних об’єктів Асканії-Нової. Про це повідомляє сайт "Асканія-Нова".

На жаль головної садиби засновника  Біосферного заповідника – Фрідріха Едуардовича Фальц-Фейна – не збереглося. На її місці тепер зростає деревна рослинність дендрологічного парку. А от споруди управління територією, які в старі часи знаходилось в межах зоопарку, знаходяться і донині тут. Частина з них в затяжній реконструкції. Але це зовсім не заважає мешкати птахам,  які традиційно живуть тут вільно. Від головного входу, екскурсанти зазвичай направляються до бронзової  скульптурної композиції, яка відображає спілкування засновника заповідника з дрохвою – степовим птахом першої величини, яка влітку на даний час і в заповідних степах є рідкістю, але більш звичайною у зимовий період. 

Далі маршрут йде на орнітосекцію, де відвідувачів радо зустрічає пелікан «Славік» та численні павичі, що саме навесні активно розкривають своє величне вбрання, від якого так і мліють  скромні пави. Адміністрація заздалегідь просить вибачення, якщо об’єктив Вашого фотоапарату раптом мазне  таке віяло. Адже павич в захоплюючому танку зосереджується не на екскурсантах. Весна. Кругом все кявкає, кукурікає, тиркає, пищить, сичить, в залежності від того, хто – кого приваблює, чи відлякує. Адже одні тільки збираються розмножуватись, а інші вже вивели пташенят. 
Маршрут проходить вздовж колекції Фазанових, мимо вольєру з вінценосними та степовими журавлями, екзотичними Гусеподібними і виходить на зовнішні ставки зоопарку. 
Тут роздолля для навколоводних птахів, які гніздяться на островах та роблять набіги на посіви зелені, що розміщені також для них на березі. Зліва, від ставків в масиві деревних насаджень тишу рвуть дрозди чорні та співочі, зеленяки, щиглики, соловейко південний. Пізніше до них приєднається вивільга.  Маршрут слідує повз гірку зі скульптурою половецької доби  - половецькою бабою, яка в травні буде обрамлена пасмами ковили Лесінга. 

Слідуючи далі вздовж берега ставків, екскурсанти потрапляють до Круглого ставка, яким з часів Ф.Фальц-Фейна призначений для регулювання подачі води до центру Великого Чапельського поду. Цей ставок грає роль випаровувала зайвої води. У вологий рік, коли багато води – її із ставків зоопарку не направляють до Великого Чапельського поду, а спрямовують сюди на випаровування. Мало води, вона звичайно йде системою ариків до копитних тварин. 
Але мілководне дзеркало цього випаровувача стало привабливим місцем для перебування різних видів сивок, у тому числі і рідкісних, таких як кулик - довгоніг та шилодзьобка. Тут можна побачити мартина каспійського, косаря, дерихвоста лучного. Зазвичай тримається декілька пар огара, яким звичайно багата Асканія-Нова і цей вид всю екскурсію буде  зустрічатись на маршруті. Це якраз той приклад, коли рідкісний вид, завдяки зусиллям асканійських вчених, став тут звичайним і останньої осені його чисельність досягла рекордної кількості – більше 8 тисяч особин. На шляху екскурсантів попаде пасіка диких бджіл, з якими можна буде познайомитись, якщо вони будуть в цей час літати. Маршрут виходить на Лисячу гірку, яка була насипана також засновником, коли будувались з 1887 до 1902 року зовнішні ставки зоопарку. 

Із гірки відкривається три панорами: на зовнішні ставки, на залишки старої Асканії-Нової із школою 1828 року спорудження, а також на загони Великого Чапельського поду із стадами копитних тварин.  Очі звичайно не можуть все охопити, а тому потрібно озброюватись додатковими приладами для спостереження. 
При постійному потоці тут, або у наступній точці, встановлюються підзорні труби для більш предметного бачення. З довгофокусною апаратурою чи цифровим апаратом із зумом більше 10 крат можна сфотографувати реліктову сіру українську худобу, яка мешкає разом з азіатськими буйволами, коней Пржевальського, антилоп гну блакитного, нільгау, поні, віслюків, які мешкають у ближніх вольєрах. Наступний перехід до Зміїної гірки, де розміщено спостережний пункт за Рамсарською територією тобто Великим Чапельським подом, який є одночасно надзвичайно важливим пунктом під час міграцій птахів. 

До речі, саме наявність копитних тварин і їх постійний вплив на травостій загонів, сприяє тому, що під не заростає високою рослинністю, має часто отаву із ростків злаків, чим приваблюються численні зграї птахів, які нараховують десятки тисяч особин. На площині в 23 квадратних кілометри  серед стад копитних  пасуться сірі журавлі, казарки, гуси білолобі, огари, гуляють чепури білі, а на стовпах чатують їх «пастухи» - орлани білохвости, беркути та інші хижаки, які не проти спіймати когось із перестарків, недосвідчену чи ослаблену молодь. Але це буде восени, бо основний проліт із рекордною чисельністю для весни сірих журавлів у 19200 особин вже минув. А тому будемо насолоджуватись співом просянок, степового та польового жайворонків,  боєм перепелу, який може перерватись іржанням коней Пржевальського, бульканням зебри Чапмана чи затяжним завиванням індокитайського гаяла. Гірка має назву із-за залягання тут на зиму полозів сарматських, степової  гадюки та мідянки. Вони всі тепер у Червоній книзі України, але зустріч з ними не виключена. З цими плазунами можна зустрітись в любій точці Асканії-Нової, оскільки тварини не визнають меж, встановлених  людиною, а тому слідують своїми маршрутами, які можуть перетинатись з нашими. Навесні, в пошуках партнерів, вони можуть повзати де завгодно. Але всі відвідувачі Асканії-Нової повинні для себе зрозуміти, що вони йдуть в гості до природи, а тому потрібно поважати господарів середовища, з якого ми їх потіснили і вони, тепер, знайшли собі помешкання на охоронюваних територіях.

Тому, повага до того, хто переповзає, перебігає, чи навіть сів на Вас, повинна бути як до господаря, до якого Ви прийшли в гості. Саме так ведуть себе науковці, коли досліджують тваринний світ, оскільки ми зможемо пізнати їх біологію, і особливо поведінку, в певній мірі злившись з природою, не заважаючи їй розвиватись за своїми законами, або допомагати  вижити в тих численних випадках, коли спонтанний розвиток природних процесів із-за нашої діяльності вже неможливий. Маршрут, після перепочинку на Зміїній гірці слідує далі на внутрішні ставки зоопарку, мимо літньої кормової площадки, де птахи, котрі не вилітають за межі зоопарку, можуть двічі на день отримати підкормку.

А далі виходимо на традиційний маршрут зоопарку, який через Старий   орнітопарк приведе до секції Безкілевих птахів та Парнокопитих.