Росіяни опублікували прізвища перших загиблих у Хорлах. Хто вони?

Як і обіцяв окупаційний губернатор Херсонщини Володимир Сальдо, окупанти опублікували прізвища перших загиблих в ресторані та готелі у Хорлах. Очевидно, що таким чином росіяни намагаються довести свою головну тезу, що в новорічну ніч у Хорлах загинули виключно мирні мешканці.

Нагадаємо, що в ніч з 31 грудня на 1 січня 2026 року у Хорлах горів ресторан “Українська хата”, також зазнав атаки готель “Лео”, розташований неподалік.

Цю подію і жертв обстрілу росіяни вирішили використовувати на міжнародному рівні, аби довести, що Україна не прагне до миру.

Але список з перших семи осіб, який вони оприлюднили, показує, що тільки чотири особи з нього є цілком цивільними. Хоча і по них є певні питання.

Ще цей список доводить, що перші повідомлення росіян та їх проксі про те, що загинули “місцеві мешканці, які прийшли святкувати Новий рік в кафе”, поки виглядає дуже натягнутим. Жоден зі списку не є мешканців Хорлів.

Першим у списку йде громадянин Росії, уродженець Грозного Махмуд Ширванієвич Адмисаєв. Його по батькові у списку на сайті окупаційної влади написали з помилкою.

Адмисаєв – батько чотирьох дітей. Після Грозного якийсь час жив у Криму. У 2001-2002 роках мав проблеми із законом, і навіть оголошувався у розшук за підозрою у перевезенні наркотиків в особливо великих розмірах. У 2007-2009 роках його ще раз шукали російські правоохоронці. Але судимостей, скоріш за все, він не мав. Є ймовірність, що він досі перебував у розшуку, що не заважало йому змінити паспорт і водійське посвідчення. Можливо помилка у паспортних даних була зроблена спеціально, аби уйти від відповідальності перед російським законом.

Як він попав на Херсонщину і що тут робив — сказати важко, хоча відомо, що вперше він перетнув адмінкордон між окупованими Кримом та Херсонщиною у серпні 2023 року.

Пересікав він адмінкордон не сам, а з мешканкою Херсонщини Іриною Бот.

Ірина Бот відома тим, що після початку окупації частини Херсонської області стала директоркою школи в селі Гаврилівка Скадовського району. Центр журналістських розслідувань у листопаді 2023 року публікував матеріал про неї, з’ясувавши, що Ірина Бот підтримувала російське вторгнення в Україну, а до анексії Криму була підприємницею та займалася оптовою торгівлею одягом і взуттям.

Встановити зв’язок між нею та Махмудом Адмісаєвим, окрім спільних поїздок з окупованої частини Херсонської області до анексованого Криму, не вдалося.

Є в списку і двоє колаборантів. Це вже згаданий нами вчора Сергій Боган, який не так давно ще очолював окупаційну поліцію Каланчака та Михайло Волошко.

Боган доволі відома фігура. Він приїхав на Херсонщину з Криму вже після її окупації росіянами і влаштувався на роботу до поліції. Його дружина Юлія Боган у 2023-2025 роках працювала в окупаційній адміністрації так званого Каланчацького району, до якого росіяни включили Каланчацьку і Мирненську селищні громади Скадовського району Херсонщини.

У 2025 році вона стала заступницею голови окупаційної адміністрації Нової Каховки з соціальної політики.

За попередніми даними, у новорічну ніч вона теж була у ресторані та отримала поранення.

Ще одним загиблим є Михайло Волошко з Нової Каховки.

На момент початку російського вторгнення він жив у Каланчаку. З 2021 року був ФОПом, надавав послуги повʼязані із інформаційними технологіями. У 2022 році став начальником відділу інформаційних технологій окупаційної Каланчацької військово-цивільної адміністрації.

Дружина Волошка Ганна очолює окупаційний Каланчацький краєзнавчий музей.

Чим Михайло Волошко займався в останній час сказати важко.

Також у списку, опублікованому росіянами, є четверо місцевих мешканок.

Це Людмила Пищик 1959 року народження з сусідньої Гаврилівки, Ольга Темежнікова 1995 року народження, Анна Островська 1999 року народження та Дарʼя Клім 2008 року народження. Троє останніх мешканки Каланчака.

І якщо про Людмилу Пищик сказати немає чого, бо її прізвище майже не світиться ані в українських, ані в російських реєстрах і базах, то троє інших дівчат більш-менш публічні.

Дарʼя Клим — донька місцевого фермера Сергія Клима. Він продовжив працювати в окупації.

Анна Островська мала у Каланчаку свій квітковий бізнес — невелику студію флористики. З жовтня 2024 року зареєструвалася як підприємиця за російськими законами.

Вела інстаграм українською мовою, часто їздила за кордон. Що не типово для мешканців окупованого Каланчака. У неї в забороненому росіянами інстаграмі навіть є антивоєнний пост від 2022 року. За що було легко отримати штраф, але Островська продовжувала спокійно жити і працювати.

На святкуванні вона була з мамою Наталею. В їх соцмережах доволі багато фотографій з готелю і ресторану, де сталася трагедія. Тож можна припустити, що вони були тут частими гостями.

Цей пост зі святкування у вересні 2025 року. На фото є власниця готелю та ресторану та люди, яких родичі називають загиблими, але офіційно окупанти це ще не підтвердили.