Росія як кібер-агресор, та Україна як ціль у кібервійні РФ

Що таке кібер-простір? Це віртуальна реальність, яка являє собою інший світ, як у «середині» комп’ютерів, так і в «середині» комп’ютерних мереж. Чи можлива кібервійна в Україні? На це ми спробуємо відповісти далі.

Уже понад два роки наша країна веде класичну війну з Російською федерацією. Якщо згадати історію, то Росія ніколи не обмежувалась виключно класичним типом ведення війни. РФ паралельно вела кібервійну з тими країнами, які загрожували їй, або діяли в супереч її інтересам. Згадаємо всі країни, які піддавалися російському кіберудару.

Естонія – перша жертва російської кібер-атаки

Одна з країн, яка зіштовхнулася із агресією РФ стала Естонія. Після «бронзової» ночі 27 лютого 2007 року, на сервери, які підтримують роботу більшості популярних веб-сторінок Естонії, обрушилися велика кількість запитів. У результаті, від перевантаження більшість із них «впали». Жителі Естонії не мали змоги читати Інтернет-видання, користуватися державними та банківськими послугами.

Естонія зіштовхнулася з DDos-атакою. Це попередньо запрограмований потік Інтернет-трафіку, який виводить з ладу, або блокує мережу. Тобто, тисячі користувачів Інтернету були перенаправлені на той чи інший сайт, щоб перенаситити сервери.

Деякі комп’ютери активізують ботнет і перетворюються на зомбі-комп’ютери. Зазвичай за декілька тижнів або місяців до атаки ботнета (RO)BOT + NET(WORK), користувач заходить на певний сайт і автоматично скачує програму, яка перетворює комп’ютер у маріонетку.

Естонська кібер-атака була наймасштабнішою, тому що кожен із зомбі-комп’ютерів заразив десятки тисяч інших. Естонія стверджувала, що куруючі машини знаходились у Росії і в програмному коді використовувалась кирилиця. Звичайно, РФ відкинула свою причетність до кібер-атаки.

Кібервійна з Грузією

У липні 2008 року повстанці південної Осетії (або російські агенти) почали бомбардування декількох грузинських сіл, чим спровокували конфлікт. Грузинська армія відповіла на ракетний удар, та 7 серпня окупувала весь регіон південної Осетії. Наступного дня російська армія ввела свої підрозділи на окуповану Грузією територію та швидко відтіснила їх.

У цей же момент підключилися і кібер-військові. Вони повинні були завадити жителям Грузії дізнатися, що відбувається на фронті, тому вони атакували сайти грузинських ЗМІ. Потім, під удар потрапили урядові сайти. Проводилась звичайна DDos-атака на офіційні сайти грузинського керівництва, а також президентський веб-сервер. Для того, щоб вивести його з ладу, на нього добавили картинку, на якій грузинський лідер М. Саакашвілі уподібнювався до А. Гітлера.

Потім РФ обмежила доступ громадян в Інтернеті. Доступ Грузії до Інтернету створювався через Росію і Турцію. Більшість каналів, через які проходив грузинський трафік, піддався масивним атакам, і таким чином потік блокувався. У зв’язку з цим населення не могло користуватися зовнішніми новинами та інформаційними ресурсами.

Також Росія спробувала атакувати банківську систему, але грузини відключили сервери своїх банків, щоб перечекати DDos-атаки. Росіяни почали розсилати від своїх ботнетів величезні потоки інформації, імітуючи кібер-атаку від самої Грузії. Атаки спровокували відповідні дії європейських банків, і зв’язок із банками Грузії перервався. Була відключена система кредитних карток, а згодом мобільного зв’язку по всій країні. Кібер-атаки відбувалися паралельно з воєнними діями Кремля, таким чином «осліпивши» країну.

Російська кібер-атака на Україну

Якщо порівнювати Естонію та Грузію з Україною, то наша держава не піддавалася таким маштабним кібер-атакам. Але одна з імовірних атак РФ – це злам сторінки в Facebook батальйону «Донбас», на якій було розміщено рапорт про відставку С. Семенченка з посади глави батальйону. Пізніше Семенченко спростував розміщену заяву: він додав, що сторінку у соціальній мережі було зламано. Це було зроблено для того, щоб викликати розчарування суспільства в конкретній людині. Тобто, він звільнився із батальйону, не захотів захищати український народ, а пішов у депутати заради заробітку та наживи.

Також один із найвідоміших прикладів – це розсилання смс-повідомлень військовим в АТО. Під Дебальцевим українським військовим розсилалися смс різного змісту. Наприклад: «Нас накрили градами! Б’ють прицільно! Куча трупів! Не втримаємося», «Порошенко нас зливає!». Подібні смс-повідомлення були направлені на поширення паніки та злам духу української армії.