Після Нового року на лівобережжі вийшла друком лише одна «газета»

«У Херсонській області наразі діють сім муніципальних газет», – процитувала «в.о. начальника управління інформаційної політики» Херсонської області Євгена Брикова. «Районні газети, за його словами, відповідають на конкретні запити місцевих мешканців, – написали пропагандисти. – Саме тому найближчим часом збираються збільшити число друкованих видань. А вже зараз у регіоні випускається обласна газета – номер виходить раз на місяць».

От тобі й на! У минулому ж році окупаційна «Надднепрянская правда» друкувалась щотижня. Невже окупанти вирішили економити на своїх агітках?!

Тим часом так звана Херсонська обласна типографія, яку окупанти відкрили у споруді колишнього будинку побуту у Генічеську, зайнята зароблянням грошей. У соцмережах її керівництво пропонує жителям лівобережжя зробити фото на полотні, тверду палітурку для курсових і дипломних робіт, надрукувати візитівки і календарі з індивідуальним дизайном.

При цьому ще і запрошують на роботу. Потрібні дизайнер-менеджер з реклами та друкар широкоформатного друку, а також співробітник для роботи з клієнтами у соцмережах і офісі. Обіцяють «заробітну плату високу для регіону».

Агітка ж на лівобережжі після Нового року вийшла поки що лише одна, але ні до Генічеська, ні до сусідніх Сімферополя і Мелітополя, де минулого року друкувалась інша окупаційна «преса» Херсонщини, вона не має відношення. Мова про «Каланчакский вестник», який друкують у Каланчаку на обладнанні тамтешньої окупаційної адміністрації.

У першому у 2025 році номері традиційно знаходимо фото окупаційного голови Петра Мустіяновича, але чомусь немає… Путіна! Хоча окупаційний редактор Галина Єрмишко у тексті запевняє, що у її голові і головах інших зрадників нічого не змінилось: «На відміну від пісенних рядків «Мы с тобой, мы с тобой не собъёмся с пути, потому что дороги не знаем…», ми з вами, шановні читачі, жителі Каланчацького округу, обрали дорогу творення на благо нинішніх і майбутніх поколінь». Хоча, що саме було створено у минулому році, вирішила не уточнювати. Лише процитувала свого «шефа» Мустіяновича: «Хто очі має, той бачить зміни».