Мапа вкрадених і знищених Росією в окупації сонячних та вітрових електростанцій

Через окупацію значної частини Запорізької та Херсонської областей під контролем Росії опинилася левова частка зеленої енергетики України  – одні з найбільших в Європі сонячні та вітрові електростанції потужністю в сотні мегават. 

ЦЖР зібрав на Google-карті  об’єкти зеленої енергетики, які Україна втратила через окупацію півдня, відокремивши пошкоджені через бойові дії сонячні електростанції (СЕС). 

Дослідили і те, як Російська Федерація розпорядилася вкраденими на Херсонщині та Запоріжжі джерелами відновлювальної енергії “Напевно, найбільш постраждала(через війну) галузь в енергетиці  – це “зелена” енергетика, тому що на півдні була основна її  частина. Ми втратили вже десь 90% “вітра” і, приблизно, 45% –  50% “сонця” – такі збитки від агресії РФ ще в жовтні 2022 року озвучував  міністр енергетики України Герман Галущенко. 

Насправді, втрати зеленої енергетики від російської агресії набагато більші, адже у 2014 році із української енергосистеми випали вітрові та геліостанції в окупованому Криму. І про них ЦЖР розповідав в попередніх розслідуваннях.  

А зараз – про окупований південь. Розпочнемо із викраденої енергії сонця, адже таких електростанцій в окупованих районах Запоріжжя і Херсонщини найбільше. 

Зокрема, в руках Москви опинилися дві геліостанції з топ-10 найбільших в Україні і Східній Європі. Тоkmak Solar Energy потужністю 50 МВт була запущена 2018 року. Станція займає понад 96 гектарів на околиці тимчасово окупованого міста Токмак, у притул до аеродрому, який окупанти використовують, як військову базу.
За останньою інформацією  одного зі співвласників Тоkmak Solar Energy  Олександра Рєпкіна, станція була частково зруйнована через обстріли з російських «Градів» та іншої зброї, через що втратила близько 20% потужності. 

Враховуючи те, що на сусідній аеродром від Сил оборони України “прилітає” щомісяця, то із HIMIRS, то ATACMS,  можна вважати, електростанція лишається майже неушкодженою, що вкотре доводить хірургічну точність, з якою наші захисники б‘ють по ворогу.

Чого не скажеш про ще одну геліостанцію компанії Тоkmak Solar Energy у селищі Нове, яке розташоване десь в 10 кілометрах на північ від Токмака. Звідси до найгарячішої точки Запорізького фронту – селища Роботино – ще майже 10 кілометрів, На останніх супутникових знімках можна роздивитись, що сонячна електростанція має значні пошкодження, а територія довкола поступово перетворюється на згарище. 
Усього ж на окупованій частині Запоріжжя в реєстрі об’єктів електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, нарахували 10 великих і середніх сонячних електростанцій. 

Окрім названих вище, всі інші виглядають цілими і неушкодженими, як, наприклад, у містечку Веселе або поблизу  Малої Білозерки, де фотогальванічну станцію будували для електропостачання шахти “Запорізького залізорудного комбінату”. Окупанти відновили видобуток руди і отримують “жирні” прибутки, тож електростанція працює. 
Призначена Москвою окупаційна влада Запорізької області офіційно повідомила  про відновлення роботи лише двох СЕС – в квітні цього року – у Якимівці, і в липні – у  Мелітополі. Їхня загальна потужність до повномасштабної війни складала трохи менше 60 МВт.
У порівнянні із Запоріжжям,  Херсонська область у розвитку сонячної енергетики дещо  попереду, але інформація про точну  кількість вцілілих геліостанцій та їхній технічний стан взагалі відстутня. Відомо лише,  фахівці “Россєтєй” провели так звану “інвентаризацію” фотогальванічних електростанцій Херсонщини ще в липні минулого року, про що тоді ж повідомляв гауляйтер Володимир Сальдо. 

На онлайн-мапі в Херсонській області позначено 23 станції, аналогічні за розмірами та, відповідно, потужністю запорізьким. 
Дві з найбільших, площею майже по 50 гектарів кожна, які сумарно виробляли до  40 МВт, знаходяться в  селищах  Костогризове  і Виноградове Олешківського району. 
ЦЖР розповідав про воєнний екоцид Росії на півдні і в Криму і, зокрема, мова йшла про Олешківський район, в якому через бойові дії на обох берегах Дніпра не вщухають лісові та степові пожежі. Судячи з супутникових знімків,  артилерійські дуелі  зачіпають і Виноградове, і Костогризове, де на територїї геліостанцій помітні пошкодження.

Така ж доля, очевидно, спіткала і СЕС у селищі Мала Лепетиха, яке також знаходиться на лівому березі Дніпра. Згарище від останньої пожежі на території станції зафіксоване тиждень тому,  17 липня. 
Вщент знищено без малого 30 гектарів сонячних панелей між селищем Підстепне та Олешками, а на околицях самого міста  – ще близько 80 гектарів. Все разом це була Олешківська СЕС потужністю у 16 МВт. 
Але в інших прибережних населених пунктах Лівобережжя, як то Таврійськ,  Каховка та Нова Каховка, і далі  проти течії  Дніпра у селищах Любимівка, Софіївка, Василівка, відновлювальна енергетика на перший погляд  не постраждала. Ані  руйнувань, які б можна було роздивитись на супутникових знімках, ані повідомлень в мережі  від компаній-власниць, чи бодай російських  окупаційних адміністрацій Херсонщини. Решта об’єктів – на відстані у кілька десятків кілометрів від лінії фронту. 
До великої війни, за підсумками 2021 року, потужність всіх сонячних електростанцій в Україні становила 6 тисяч 230 МВт,  а сьогодні 40% об’єктів цієї генерації – в руках Москви на тимчасово окупованих теренах Херсонщини та Запоріжжя. 
За  той самий час вітрові електростанції в Україні всі разом згенерували  1 670 МВт, а вже 2022 року 90% цих потужностей – втрачено. 

З 2018 року на Азовському узбережжі Запорізької області компанія ДТЕК Ріната Ахметова побудувала найбільші вітроелектростанції України і одні з найбільших у Східній Європі – Орлівську,  Ботієвську та Приморську, які разом здатні  виробляти 400 МВт електроенергії. Після 24 лютого 2022-го ДТЕК зупинив роботу  всіх трьох ВЕС.
Навесні  2023 року окупанти оголосили про запуск вітряків у Ботієво, де  на території вітроелектростанції окупаційна армія встигла облаштувати тренувальний полігон з лініями перешкод, фортифікаціями і стрільбищем. Можливо, рашисти сподіваються, що вітряки зможуть прикрити їх від ударів, скажімо, HIMARS.
Орієнтовно, у серпні 2023 року настала черга і Приморської ВЕС і з того часу 52 вітротурбіни General Electric не припиняють працювати. Щоправда, два вітряки вийшли з ладу не без допомоги окупантів.

На Лівобережжі Херсонської області «Россєті» нарахували і забрали собі  в управління 200 турбін. Про це гауляйтер регіону Сальдо повідомив рівно рік тому, у липні 2023-го. Все обладнання  росіяни “віджали”  в компаній групи  “Віндкрафт” шведського бізнесмена Карла Стурена, колишнього співвласника компанії “Чумак”. Мережа вітряків простягається зі сходу на захід по берегах озера Сиваш через весь перешийок між Кримом і материковою Україною і далі на захід вже чорноморським узбережжям аж до Скадовська. 
Цього літа окуповані Херсонська та Запорізькі області, як і південні та прифронтові регіони Російської Федерації, мають великі проблеми з електропостачанням. Масові відключення світла  як раз і пояснюють інформаційну тишу довкола теми  альтернативної енергетики на  нових окупованих територіях. Навіть у тих  кількох  сюжетах пропагандистів фахівці встигли обмовитись, що в разі необхідності,  власних потужностей працюючих  сонячних та вітрових електростанцій вистачить для стабілізації енергопостачання регіону.  

І саме тому ані Сальдо, ані Балицький, за два роки вголос цього самі  не промовляли. Адже їхні кишенькові «Таврії Енерго» не можуть цього зробити. 
Відновлювальну  енергетику на окупованому півдні контролюють ПАО «Россєті», а всі  мегавати, отримані на краденому обладнані українських компаній, прямують до єдиної мережі Росії. 

Нагадаємо, що гендиректор акціонерного товариства “Россєті” Андрєй Рюмін – зять зрадника Віктора  Медведчука.