“Ліпше б у голову вистрілили”: журналісти дізналися, хто причетний до катувань і суду над херсонцем Романом Третьяковим

У перші дні повномасштабного вторгнення Україна втратила контроль над Херсоном. Місто і майже вся область опинилися під російським контролем. Росіяни створили окупаційні адміністрації, викрадали, грабували, розстрілювали і катували цивільних. Попри це, місцеві виходили на мирні акції протесту, у місті зародився рух спротиву. Одним із його учасників був херсонець Роман Третьяков, тож коли окупанти прийдуть по нього — було питанням часу. Це сталося 4 серпня 2022 року. Чоловік прокинувся від того, що в його квартирі випилювали двері. Втекти не вдалося. Третьякова змушували зізнатися в диверсійній діяльності, але він відмовився. За це потрапив у полон на 19,5 місяців, де пережив тортури струмом і голод.

З 2019 року Роман Третьяков був резервістом територіальної оборони Херсона. Раз на пів року він їздив на навчання. У нульових служив у морському спецназі, де познайомився з майбутнім комбатом херсонського батальйону ТрО. До нього і приїхав 26 лютого 2022 року, щоб стати на захист міста.

— З Херсона виїхали всі силовики, залишилася тільки ТрО. Ігор по дзвінку у WhatsApp давав вказівки, і я їх виконував разом із групою.

— Ми їздили містом, спостерігали. Жили не зі своїми сім’ями, а в одного з групи на підпільній квартирі. Коли 1 березня увійшли росіяни, ми поїхали до Молодіжного пляжу будувати барикади і чекати на них, — розповідає Роман Третьяков.

Чоловік пересувався містом на машині без номерів, ходив на мирні акції протесту: вів прямі трансляції, знімав позиції окупантів, роздавав російським військовим жовто-блакитні стрічки. Та оскільки в місті було чимало колаборантів, з часом про Третьякова дізналася ФСБ.
Роман наказав рідним виїжджати з Херсона, а сам залишився допомагати українським спецслужбам та хворим батькові і тещі. Росіяни обшукували квартири його рідних: знайшли автомат, гранату, бронежилет, затримали брата колишньої дружини.

— Коли зрозумів, що коло замикається і вони ось-ось мене братимуть, то зняв гроші, залишив їх тестю, сказав, що не знаю, коли буду, а сам пішов на підпільну квартиру. Третього серпня у дружини був день народження, я пішов у піцерію, взяв 100 грамів коньяку, ми з нею зідзвонилися по відеозв’язку. Прийшов додому і наступного дня о 7:30 почув, як мені випилюють двері, — розповідає він.

Втекти через вікно не вдалося. Встиг позбутися одного телефону, другий розбив, переодягся, закурив і чекав, поки виламають двері. Зрештою вирішив відчинити сам. Близько восьми росгвардійців і п’ять співробітників ФСБ зайшли зі щитами та автоматами

— Автоматом дві брови розрубали, мордою в підлогу поклали і почали веселитися. Били автоматами, ногами, берцями, руками і чимось схожим на ланцюги. Били всім і скрізь. По фотках потім бачив, що і праски в крові були, і шнури від прасок обрізані. Це тривало близько 30 хвилин, поки проводили обшук, — пригадує Роман.

СІЗО і катування

Після цього йому натягнули на голову шапку і повезли. Він опинився в ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ) на вулиці Теплоенергетиків, де чоловіка катували, вимагаючи розкрити дані про членів диверсійних груп на Херсонщині. Упродовж перших дев’яти днів його постійно катували: прив’язали, закували в кайданки, зняли штани, під’єднати до статевих органів дроти, змушували кричати проросійські гасла.

— Я вже не міг ходити, розмовляти, відповідати. Хотіли мені вухо відрізати. Один притис дуло пістолета до коліна і вистрілив поруч, — згадує Третьяков. — Мені вже байдуже було, думав, ліпше б в голову вистрілили.
На якийсь час катування припинили. А тоді Романа перевезли в слідчий ізолятор, який окупанти облаштували в колонії № 61. Очолив це СІЗО Олег Тютюрай, до повномасштабного вторгнення він був помічником начальника у Північній виправній колонії № 90. Тютюрай добровільно пішов на співпрацю з окупантами й серед іншого займався депортацією в’язнів: вивіз 150 людей і їхні особові справи у російські тюрми і колонії на окупованих територіях. У 2022 році автомобіль Тютюрая підірвали, але він вижив. За даними evocation.info, чоловік займався зачистками там, де залишалися люди з проукраїнською позицією. Українські правоохоронці інкримінують Тютюраю порушення законів і звичаїв війни, його заочно засудили до 14 років ув’язнення з конфіскацією майна.

У СІЗО на вулиці Перекопській над Романом Третьяковим поновили знущання. Його допитували з використанням детектора брехні, а тоді почали катувати електрострумом. Ці вісім годин чоловік називає найгіршими у своєму життя. На нього також одягли кайданки, а на голову  — наволочку, почали лити воду так, аби не міг дихати. Третьяков згадує, як розгриз тканину і здер до кісток шкіру на руках, намагаючись висмикнути їх із кайданків. Накази катувати віддавав росіянин, який представився Салич.

Очільник окупаційного СІЗО Тютюрай відправив Третьякова на огляд до лікаря, а за місяць Романа перевезли до окупованого Криму. Там він перебував у двох слідчих ізоляторах — СІЗО № 2 у Сімферополі та  СІЗО № 2 у селі Чонгар. У Сімферополі ув’язнених зустрічав військовий підрозділ “Вимпел” та Федеральна служба виконання покарань Росії. В камерах були відеокамери та диктофони. До нового року Романа щоденно били і майже не годували — він втратив близько 20 кілограмів:

—  Взагалі нічого не можна було робити: ані ручки, ані книги, ані аркушів не давали. Сидіти на ліжках теж забороняли. Після нового року звідти зняли спецназівців, нам почали давати книги. Періодично били, але не так критично, дозволили сидіти.

У Сімферополі Роман Третьяков був до червня 2023 року, а тоді його перевезли в Чонгар. Чоловік каже, що там вже були не росіяни, а колаборанти. З Чонгару його возили на “суди” в Генічеськ, Скадовськ та Новотроїцьке, засідань було близько 20.

Хто причетний до справи Романа Третьякова

Крім того, що зберігав зброю, Роман Третьяков більше ні в чому не зізнався, тож 6 лютого 2024 року окупаційний суд Скадовська визнав його винним у незаконному придбанні та зберіганні зброї за ч. 1 ст. 222 КК РФ і засудив до 3 років і 2 місяців позбавлення волі.
Оскільки до вироку Третьяков пробув у СІЗО 19,5 місяців, кожен такий день йому зарахували як два дні відбування покарання. Таким чином уже 13 березня 2024 року його випустили на волю. Зараз чоловік живе на Закарпатті.
Незаконний вирок йому оголошував окупаційний суддя Геннадій Хохлов. На засіданні також були помічник прокурора Сергій Лапотніков і секретар Д. Л. Скіцана.

Раніше Хохлов був мировим суддею в Республіці Башкортостан, переважно займався справами щодо ДТП чи оплати комунальних послуг. У вересні 2023-го Володимир Путін призначив його суддею окупаційного міського суду в Херсоні.

Свідками у справі Романа Третьякова проходили троє: співробітник ГУ кримінального розшуку МВС Росії Іван Дубовий, слідчий ГУ МВС РФ Микола Бєлов та експерт Ігор Стефан.

Дубовий — українець, який добровільно пішов на співпрацю з окупантами. Повідомлялося, що разом із росіянами він брав участь в обшуках українських поліцейських, вилучав у них вогнепальну зброю та боєприпаси. До вторгнення працював у Генічеському районному управлінні поліції. Йому повідомили про підозру у державній зраді.

Бєлов до окупації був старшим слідчим Херсонського міськуправління МВС України. Він також добровільно обійняв посаду “старшого слідчого” в окупаційній поліції, став старшим лейтенантом поліції РФ. Микола Бєлов брав участь у допитах цивільних громадян та застосував до них силу, щоб отримати інформацію про місця перебування ЗСУ, схиляв українців до співпраці з Росією. У 2024-му Бєлову заочно оголосили підозру у держзраді та колабораційній діяльності.

Під час розмови з МІПЛ Третьяков також згадує імена інших причетних до його справи: Юлію Берлімову, Володимира Сальдо, Віталія Булюка, Олександра Кобця.
З Юлею Берлімовою Роман перетинався на деяких судах у Генічеську. Берлімова — суддя-колаборантка. Раніше вона очолювала Генічеський районний суд Херсонської області. У 2022 році перейшла на бік Росії і, за даними слідства, передавала Росії інформацію про військових, цивільних, співробітників суду. Вона також брала участь у конкурсах до так званих “судів”, які утворювала окупаційна влада. Обов’язковою умовою для кандидатів було наявність російського громадянства. У 2024-му їй оголосили підозру в державній зраді та колабораційній діяльності.

Ескдепутат Херсонської облради Сальдо пішов на співпрацю з окупантами й очолив обласну адміністрацію: допомагав росіянам захопити будівлю однієї з міських рад на території області, переконував місцевих не протистояти окупантам та надавав представникам РФ інформацію про місцевого жителя, який захищав інтереси громади. Віталій Булюк до окупації очолював митницю у Херсонській області, згодом став депутатом облради, його імʼя спливало в контексті корупційних справ. Під час війни Булюк перейшов на бік ворога. Зараз обіймає посаду першого заступника голови окупаційного уряду Херсонської області.
Олександр Кобець — проросійський український політик та колишній агент КДБ і СБУ, колаборант. У квітні 2022-го росіяни призначили його головою Херсонської окупаційної адміністрації.

Яна Ільків
Медійна ініціатива за права людини,  МІПЛ