Інтервʼю з Ярославом Шаньком, заступником голови Херсонської обласної військової адміністрації

Кореспонденти медіацентру “IPC-Південь” поспілкувались з Ярославом Шаньком, заступником голови Херсонської обласної військової адміністрації, та обговорили питання демографічної ситуації на правобережжі області, процес евакуації сімей з дітьми, а також допомогу держави соціально вразливим верствам населення.

“IPC-Південь”: Розпочнемо з демографічної ситуації на правобережжі Херсонщини. Скільки людей нині проживає в нашій області, які тенденції: збільшується чи зменшується кількість населення, чи повертаються люди, чи все ж таки ми спостерігаємо тенденцію, що люди продовжують виїжджати з Херсонщини?

Ярослав Шанько: До повномасштабного вторгнення на правому березі Херсонщини проживало близько 490 тисяч жителів. Зараз, станом на 1 вересня 2024 року, ця цифра становить близько 168 тисяч жителів, але якщо порівнювати з 2023 роком і загалом динаміку 2024 року, то ми можемо побачити демографічну ситуацію, яка змінюється хвилями. Усе залежить від інтенсивності обстрілів, які відбуваються на території області, у тому числі й міста. Якщо спостерігати під час теплішого, тобто літнього періоду року, то, звичайно, люди повертаються додому, щоб полагодити свої будівлі або забрати якісь речі, чи то прибрати й так далі. У цей час демографічний показник може зростати. Як і було зазначено, станом на зараз, на 1 вересня, – це 168 тисяч осіб на території області, з них 71 тисяча – це люди похилого віку. Тобто можна сказати, що близько 48-50% населення, яке наразі на правобережжі Херсонщини – це люди похилого віку. Близько 14 тисяч – це діти, які проживають на території області. А також люди з інвалідністю – їх нараховується близько 10 тисяч осіб.
Якщо говорити про Херсонську міську територіальну громаду, то кількість населення зараз тримається на рівні близько 100 тисяч осіб, з них 5,5-6 тисяч – це діти й половина, це близько 50 тисяч осіб – це люди похилого віку. Тобто ми розуміємо, що точно половина населення Херсонщини зараз складається з людей похилого віку.

“IPC-Південь”: Тобто більша частина населення Херсонщини зараз проживає саме в Херсонській міській територіальній громаді?

Ярослав Шанько: Саме так.

“IPC-Південь”: Із загальних цифр виходить, що приблизно третину скоротилось населення, так?

Ярослав Шанько: Вірно, на третину скоротилось населення нашої області.

“IPC-Південь”: Скажіть, будь ласка, як проводяться ці підрахунки? Як підраховується ця кількість людей?

Ярослав Шанько: Ми керуємось виключно інформацією, яку нам надає Центр статистики, що комунікує з кожною громадою, з надавачами послуг тощо. І, звісно, ми тримаємо звʼязок з кожною нашою громадою, з керівником громади, які також відстежують демографічну ситуацію у себе в громадах на місцях. Також ми володіємо інформацією та щомісяця її оновлюємо щодо тенденції збільшення або зменшення кількості населення в наших громадах, у тому числі в області в цілому.“IPC-Південь”: Є ряд населених пунктів, здебільшого це населені пункти, що знаходяться у Бериславському районі, на березі Дніпра, які повністю або майже повністю зруйновані, де ситуація загалом критична. Це, наприклад, Козацьке, Зміївка, Червоний Маяк. Чи залишились люди там? І чи допомагає якось держава зараз тим, хто залишився. Тому що станом на зараз у них вже понад два роки немає води, звʼязку, електроенергії тощо. Чи живуть там люди, чи є якась допомога від нашої влади?

Ярослав Шанько: Ви зараз назвали саме ті населені пункти прибережної зони, де безпекова ситуація є досить напруженою і де надавати якісь послуги досить складно.

Є населені пункти, де вже взагалі майже немає людей, є населені пункти, в яких ще може проживати десятки людей. У таких населених пунктах рішенням Ради безпеки і оборони введена обовʼязкова евакуація. І евакуація населення триває, в тому числі й дітей. Можу засвідчити, що в цих прибережних населених. пунктах дітей вже немає, особливо в тих, які ви назвали – Веселе і Козацьке.

Силами поліції ми вивезли звідти всіх дітей, а там до останнього проживала певна кількість сімей з дітьми. Ми знайшли з ними порозуміння, всіх евакуювали і тепер з ними все гаразд.

Щодо допомоги. Ці населені пункти належать до певних громад, у нас є керівники громад, які вживають усіх організаційних заходів для того, аби надавати гуманітарну допомогу тим людям, які проживають в цих населених пунктах, дотримуючись безпекової ситуації. Адже ми розуміємо: що ближче до берега – то ситуація небезпечніша. Ворожі дрони, артилерія, навіть є населені пункти, що знаходяться на відстані вистрілу кулі, настільки близько до ворога. Звичайно, ми намагаємось підтримувати цих людей.

Так, там існують проблеми з послугами, наприклад, електроенергії. Десь у населених пунктах прибережної зони й досі відсутнє світло. І, з боку влади, ми були б готові все зробити, але безпекова ситуація може просто цього не дозволити. Є такі місця, до яких фізично просто не можна дістатись, щоб провести якісь ремонтні роботи й полагодити ті чи інші комунікації. Загалом зараз у всіх населених пунктах небезпечно, але в тих пунктах, де ведуться дуже інтенсивні дії з боку ворога, ми намагаємось вживати усіх заходів для того, щоб люди звідти евакуйовувались.

Крім того, ми готові організовувати надання місць для тимчасового проживання людей, а також всю необхідну першу допомогу.

“IPC-Південь”: Щодо евакуації. Чи триває зараз цей процес. Ми знаємо, що він тривав досить довгий проміжок часу і раніше. Скільки людей було евакуйовано і куди – де їх розмістили?

Ярослав Шанько: За офіційними даними, близько 48 тисяч людей було евакуйовано як залізничними шляхами, так і автобусними. Як вже зазначалось, рішенням Ради безпеки і оборони, було виділено близько 50 населених пунктів, де має бути проведена обовʼязкова евакуація.

Людям, які були евакуйовані, запропонували місця в областях по всій Україні, тобто ми комунікуємо з владою кожної області й маємо певний реєстр областей, куди можна поселити евакуйованих людей – це й місця тимчасового проживання, а також інші заклади, які нам пропонують області.

Ми разом з поліцією проводимо розʼяснювальну роботу для людей, які евакуйовуються, за допомогою наочного матеріалу показуємо, куди можна евакуюватись, в яких місцях люди можуть проживати, надаємо корисну інформацію тощо. Можна сказати, що майже у всіх областях нашої держави є херсонці, які або самі виїхали, або були евакуйовані за нашої допомоги й зараз проживають як внутрішньо переміщені особи. З цих 48 тисяч осіб близько 6,5 тисяч – це діти, близько 500 – маломобільні особи.“IPC-Південь”: Ми зустрічали такий досить радикальний вираз, як “примусова евакуація”. Люди собі уявляють це таким чином, що приїжджають представники поліції та примусово евакуйовують населення. Хоча ми знаємо, що у згаданих Миловому або Козацькому люди продовжують жити. То це все ж таки “примусова” евакуація чи “добровільно-примусова”?

Ярослав Шанько: Порядок евакуації регламентується постановою №842 Кабінету міністрів України, в якому чітко зазначено, адже люди часто плутають, – поняття “обовʼязкової евакуації” та “обовʼязкової евакуації в примусовий спосіб сімей з дітьми”.

Як вже зазначалось, обовʼязкова евакуація в зазначених 50 населених пунктах введена рішенням ради безпеки та оборони області, і влада закликає жителів переїхати до інших, більш безпечних регіонів для того, аби зберегти їхні життя та здоровʼя.

Якщо говорити про обовʼязкову евакуацію у примусовий спосіб категорії сімей з дітьми, як, наприклад, у згаданих Козацькому або Веселому, де ми спостерігаємо дуже загострену безпекову ситуацію, але люди відмовляються, тому ще не вважають за необхідне поки що виїжджати з цих населених пунктів, то в цьому, коли випадку влада вбачає, що це може призвести до трагічних наслідків, і, на жаль, по Україні є такі випадки (Наприклад, в Харківській області, коли після чергових обстрілів до сімʼї з дітьми одразу звернулись і запропонували виїхати, а вони відмовились, і вже наступного дня під час чергового ворожого обстрілу частина сімʼї, на жаль, загинула), то тут, щоб убезпечити життя і здоровʼя дітей і загалом сімей з дітьми, може бути застосована обовʼязкова евакуація в примусовий спосіб.

Силами поліції, обласної влади, такий вид евакуації, за погодженням Мінреінтеграції, вводився в ряді населених пунктів. І в цілому в тих населених пунктах, де вводився такий вид евакуації й де буде дуже небезпечно залишатись, ми вивезли майже всі сімʼї з дітьми.

“IPC-Південь”: Тобто ми маємо обовʼязкову евакуацію саме для сімей з дітьми, а для тих, хто не має дітей, евакуація також обовʼязкова, але люди можуть вирішувати, чи залишатись, і це вже на власний розсуд і ризик.

Ярослав Шанько: Саме так. У таких випадках робить обхід поліцейський, працівник місцевої громади від адміністрації та проводить розʼяснювальну роботу.

Якщо особа відмовляється виїжджати – вона пише відмову, про те, що з нею була проведена розʼяснювальна бесіда та підписується, що вона сама несе відповідальність за своє життя.

Сімʼї з дітьми – це трошки інша категорія. Ми розуміємо, що можуть бути різні соціальні статуси цих сімей. І, на жаль, інколи батьки не можуть повною мірою оцінювати ситуацію й наражають своїм способом життя дітей, які у них виховуються, на небезпеку. Тому таким категоріям приділяється особлива увага й це питання ми також тримаємо на контролі.

“IPC-Південь”: Ми спостерігали таку тенденцію, коли люди з прибережних сіл розуміють, що там вже неможливо знаходитись, зважаючи на безпекову ситуацію, виїжджали. Проте виїжджали не кудись далеко, до іншої області, а далі в степ, залишаючись на Херсонщині, просто трохи далі від берега Дніпра до інших населених пунктів, які знаходяться на більш безпечній відстані від лінії зіткнення. Чи зберігається зараз така тенденція, чи то люди воліють влаштовувати нове життя вже в містах інших областей?

Ярослав Шанько: Звичайно, є така тенденція.

Як ми вже зазначали, що нині половина населення, яке залишилось на Херсонщині – це люди похилого віку. І ми з вами розуміємо, що ті ж бабуся й дідусь, які прожили все життя у своєму домі та обробляли свій город, не хочуть ні за яких умов звідси виїжджати. Тож вони знаходять для себе таку альтернативу, як переїхати умовно через два села, де, можливо, більш-менш спокійніше, ніж у їхньому населеному пункті, щоб за можливості мати змогу туди час від часу приїздити. Крім того, ми розуміємо, що у прибережних населених пунктів молоді майже немає.

Ми розуміємо цю тенденцію та намагаємось облаштовувати місця для тимчасового проживання у нас, а не лише пропонувати інші області, куди можуть люди виїжджати й розміщуватись, такі місця є і у нас в області. Наприклад, нещодавно було споруджено нове модульне містечко в селі Киселівка для внутрішньо переміщених осіб, розраховане загалом на 350 осіб.

Наразі там проживає близько 50 осіб саме з прибережних населених пунктів. Є ще попередній запис, тобто ми розуміємо, що зараз загалом безпекова ситуація є більш напруженою, а також осінньо-зимовий період в цих населених пунктах, можливо, буде важче проходити, ніж в інших населених пунктах, тому вже є попередній запис на це модульне містечко.

Крім того, у нас в місті також є місця тимчасового проживання, де ми можемо розмістити людей. І люди там вже проживають, це переселенці з різних районів, таких як Бериславський, а також з Антонівки, Білозерки, Кізомису, Дніпровського – тобто з прибережних населених пунктів. Ну і, звичайно, є інші області.

Також ми працюємо над тим, щоб розширювати географію місць тимчасового поселення наших людей та працюємо, щоб такі місця були у нас і в Бериславському районі, можливо, десь поблизу Дарʼївської громади, оскільки розуміємо, що така тенденція є, що люди не хочуть їхати кудись до інших областей, тим паче, що у більшості це люди похилого віку.“IPC-Південь”: Якщо людина хоче евакуюватись, то куди їй необхідно звернутись? Тобто люди, які живуть у прибережних селах без електроенергії, без звʼязку й вони не можуть просто зателефонувати та попросити про допомогу. Що робити таким людям, куди їм звертатись?

Ярослав Шанько: У кожному населеному пункті є відповідальний староста, голова громади, який перебуває на постійному звʼязку зі старостами, з кожним населеним пунктом. Можна звернутись до них, якщо є телефонний звʼязок – це наша “гаряча лінія”, яка постійно працює: 0 800 101 102.

Також можна звернутись у будь-яких месенджерах або чатботах, які є в адміністрації. Тобто можна будь-коли й будь-куди звернутись – чи то каналами громади, чи Херсонської обласної військової адміністрації – й вийдуть на звʼязок відповідальні особи, які й почнуть займатись цими питаннями. Крім цього, в населених пунктах працюють поліцейські, вони також роблять подворові обходи та пропонують людям евакуйовуватись, вони працюють навіть у тих населених пунктах, де безпекова ситуація дуже складна.

“IPC-Південь”: Питання про соціальні виплати. Які категорії населення зараз отримують державну допомогу, скільки людей її отримує та як взагалі оформити цю допомогу?

Ярослав Шанько: Зараз на обліку в органах соціального захисту населення перебуває понад 26 тисяч отримувачів соціальної допомоги. Як з державного бюджету є виплати, так і з обласного, а також і з бюджетів громад. У кожній громаді є відповідні програми на рівні області й на державному рівні.

Якщо говорити за державний бюджет, то близько 800 мільйонів гривень підтримки громадянам вже виплачено.

“IPC-Південь”: Це за поточний рік?

Ярослав Шанько: Так, це в цьому році. Якщо говорити за обласні програми, то у нас є програми підтримки людей похилого віку, а також людей, які опинилися в складних життєвих обставинах внаслідок непередбачуваних ситуацій. У нас мінімум двічі на місяць засідає комісія, яка розглядає заяви людей на той чи інший вид допомоги й потім проводить відповідні виплати людям.

Тобто люди можуть звернутись до найближчого представника соціального захисту населення, або ж соціального працівника, який обслуговує ту чи іншу громаду, або ж як і зазначалось – звернутись на “гарячу лінію” нашого контакт-центру – 0 800 101 102, і з людиною звʼяжуться відповідальні фахівці та відпрацюють дане питання.

У нас коштом обласного бюджету понад 48 мільйонів гривень вже профінансовано для людей на різні виплати. Передбачені також виплати, наприклад, якщо у людини постраждало житло. Це невеликі виплати з обласного бюджету, але все ж таки це підтримка людей, житло яких постраждало внаслідок ворожих обстрілів.

Також реалізовується допомога людям на лікування. Крім того, програмою передбачені виплати у разі, якщо цивільна особа дістала пораненя внаслідок обстрілів – 15 тисяч гривень. Також є виплати для сімʼї, якщо особа загинула внаслідок обстрілів – це 30 тисяч гривень. На жаль, цього року таких осіб багато.

Якщо говорити за 2024 рік, то майже 700 особам, які дістали поранення, було виплачено суму по 15 тисяч гривень з обласного бюджету, а також близько 200 цивільних сімей, члени яких загинули внаслідок обстрілів, отримали виплати по 30 тисяч гривень.

Також станом на 24 вересня 2024 року у нас на обліку перебуває близько 45 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Постановою №332 Кабінету міністрів України регламентується порядок виплати цим категоріям населення. За поточний рік понад 8,5 тисяч внутрішньо переміщених осіб отримали виплати на проживання на загальну суму близько 290 мільйонів гривень.

Разом з тим, намагаємось піклуватись про ВПО не лише виплатами, у нас є ціла програма підтримки внутрішньо переміщених осіб Херсонської області, у рамках якої ми створюємо відповідні центри підтримки в різних областях нашої держави. Нині такі центри вже відкриті в Миколаєві, Кривому Розі, Дніпрі, Києві. Зараз працюємо над тим, аби відкрити їх в Одесі, Івано-Франківську та Львові й загалом плануємо розширяти географію цих центрів.

Функція таких центрів не зводиться лише до того, щоб прийти та отримати гуманітарну допомогу, хоча ми видаємо також і гуманітарну допомогу, в центрах є також наші співробітники, які працюють віддалено у цих хабах, надають відповідні консультації для людей, можуть, наприклад, приймати заяви на соціальну допомогу, а також різні громадські організації можуть надавати правову допомогу. Тобто ми намагаємось надавати весь спектр послуг.

Разом з тим, відпрацьовуємо питання з громадськими організаціями, які працюють у сфері медицини, щоб робити виїзні прийоми лікарів у наших центрах підтримки ВПО. Крім того, ми проводимо різноманітні заходи: наприклад, у нас є окуповані громади, а також є їхні керівники, які, скажімо так, згуртувались, це три-чотири керівники громад, – і вони беруть під опіку той чи інший центр внутрішньо переміщених осіб і займаються організацією такого роду роботи.

Ми продовжуємо рухатись у цьому напрямку і надалі наша мережа центрів підтримки ВПО буде розширюватись, це напевно.

“IPC-Південь”: Для тих, кому вже наскучило жити на чужині, для тих, хто зараз знаходиться за кордоном або хто знаходиться в інших регіонах України і хоче повернутися на Херсонщину, – що Ви порадите: вже час повертатися чи треба ще почекати?

Ярослав Шанько: Це, звичайно, особисте рішення кожного. Але я прихильник тієї думки, що завжди треба оцінювати безпекову ситуацію. Повернутись в місто Херсон і жити повноцінним життям, яке було до війни, точно зараз не можна, тому що над містом нависає дуже велика небезпека від ворога, у тому числі й у тих населених пунктах, які наближені до прибережної зони.

Якщо говорити взагалі про ситуацію по Україні, то безпечних місць, мабуть, немає ніде, але треба виходити з того, яка безпекова ситуація тут і зараз, яка інтенсивність дій ворога на тій чи іншій ділянці. Якщо говорити виключно про райони міста і прибережні населені пункти, в яких введена обовʼязкова евакуація, – звісно, ні, я б не рекомендував поки туди повертатись і закликав би людей тих населених пунктів, де введена обовʼязкова евакуація,- евакуйовуватись і не залишатись там.

Дай Боже, Збройні сили України повернуть і лівий берег, і вся Херсонщина воззʼєднається, а це 100% буде, – тоді ми всі разом повернемося й відбудуємо нашу область і Україну.