Енергетична автономія для Голої Пристані дорогий подарунок

Місто обласного значення Гола Пристань із 15-тисячним населенням стало першим на Херсонщині, яке торік перевело всі чотири комунальні котельні з газу на тверде паливо. Про це повідомляє видання "Херсонці".

У проект вкладали не тільки грантові, а й бюджетні кошти, сподіваючись на швидку окупність інвестицій. І частково ці сподівання виправдалися: за підрахунками фахівців місцевого комунального підприємства «Теплокомуненерго», гігакалорія тепла з пелетів нині коштує тисячу гривень, тоді як та само гігакалорія, отримана в результаті спалювання імпортного газу, — вже 1595 гривень.

Начебто економія. Але вона потягла за собою... додаткові витрати. І їх вірогідність слід ураховувати всім, хто прагне «енергетичної незалежності» в масштабах окремо взятого населеного пункту.

Передусім ці альтернативні енергоресурси впали важкою ношею на плечі працівників котелень. До того ж у буквальному розумінні слова. Адже кожна спалює по дві-три тонни пелетів на добу, і всю цю гору треба ще перетягати до топок. У людей за чергування просто «руки відриваються»! Із газом таких проблем не було — повернув вентиль і можна запалювати. А з доставкою твердого палива виникли технічні складнощі. Їх вирішують, однак це буде недешево.

— Другим етапом модернізації котелень стане їх обладнання бункерами місткістю 22 тонни та системами автоматичної подачі пелетів до топок. Раз вивантажив до бункера вміст цілої вантажівки — і тиждень можна не турбуватися. До того ж це й резерв, який раніше нам не було де і за що створювати, — розмірковує директор голопристанського КП «Теплокомуненерго» Сергій Сисай. — Зупинка лише за тим, що один бункер із його монтажем коштує майже півмільйона гривень. Такі кошти нам з неба не впадуть, тому запропонували міськраді ввести до тарифу на обігрів ще й інвестиційну складову. Є й інші витрати. А відтак тариф мають збільшити з 1010 до 1852 гривень за гігакалорію — нині рішення узгоджується з контролюючими органами.

Не всім до вподоби

І це ще не всі вузлики, які зав'язалися у зв'язку з енергореформою міського масштабу. Раніше комунальні котельні обігрівали не тільки бюджетні установи, а й дев'ять житлових багатоповерхівок. Із переходом котелень на тверде паливо будинки городян перевели на індивідуальний обігрів. Але... перейти погодилися не всі. Тож 69 абонентів — фізичних осіб таки залишилися користувачами системи центрального опалення.

Отже, вийшло так, що подекуди на багатоповерхівку залишилося хіба що по одній родині — споживача послуги. Щоб тепло дійшло до такої квартири, треба утримувати і внутрішньобудинкову систему центрального опалення, і «відвід» до неї з магістрального трубопроводу, що йде до шкіл та дитсадків тощо. А труби старезні та поіржавілі мало не наскрізь — їх укладали ще 30—35 років тому! Ситуація наче в тому прислів'ї про валізу без ручки: підтримувати підземні та підвальні «нитки» в робочому стані стає у грубі гроші, до того ж їх утримання не окупиться: з одного абонента багато не візьмеш.

Без втручання муніципальної влади енергетики проблему самотужки розв'язати не в змозі. Міськрада про неї добре знає, та поки що підбирає варіанти.

— Свого часу від декого з депутатів міськради лунали пропозиції просто оплатити «відмовникам» з бюджету переведення їх квартир на автономне опалення. Утім, простий шлях далеко не завжди найкращий. Якби пішли ним, мали б вибух масового невдоволення. Городяни почали б ставити запитання, а чому вони купували і встановлювали котли «за свої кревні», а комусь вони дісталися задурно. Вони що, кращі за інших? — логічно перепитує міський голова Голої Пристані Олександр Бабич. — Тому нині аналізуємо можливість все-таки взяти на себе оплату проектів. А ті котли власники квартир могли б купити, узявши «теплий» кредит. Та біда в тому, що більшість із них просто не хочуть ускладнювати собі життя: їх влаштовує усе, як є тепер. Вони отримують субсидії і не хочуть нічого змінювати: адже держава не передбачає відмови від надання допомоги тим, хто не хоче встановлювати енергоефективне обладнання в себе в помешканнях. Нинішні «правила гри» завдяки відшкодуванням лише стимулюють бажаючих економити. Бажання відсутнє — отже, нічого не зробиш.

Є над чим поміркувати

Єдине, що все одно втішає нині і енергетиків Голої Пристані, і споживачів їхніх послуг — то це стабільна ціна на вітчизняні енергоресурси. Постачальник деревних (соснових) пелетів з Чернігівщини, з яким почали співпрацювати ще протягом минулого опалювального сезону, зобов'язався і впродовж цього сезону не підвищувати вартість своєї продукції. Звісно, було б ще краще, якби ці пелети можна було купувати у виробників на місці й економити на транспортних витратах. Проте з цим поки що «не витанцьовується»: місцеві фірми також виготовляють цю продукцію, але досі не навчилися якісно очищати сировину.

У пелетах з відходів переробки сосни, що виросла в Олешківській пустелі, чимало піску. Їх спершу також купували. Однак з'ясувалося, що під час згоряння піщинки плавляться й перетворюються на скляну масу. А вона осідає на внутрішніх стінках потужних котлів, і з очищенням скла — морока. Надто коли на дворі холоди й зупиняти котельні не випадає. Відтак і постачальникам доступного палива, і тим, хто перетворює його на живильне тепло, ще багато над чим поміркувати треба.