Брат і сестра пішки вийшли з Берислава й живуть у Кривому Розі

Жителі Берислава Тетяна та Олександр Головки після чотирьох років життя під постійними обстрілами наважилися залишити місто. Зараз брат і сестра вже вісім місяців живуть у Кривому Розі, однак звикнути до нового місця їм досі важко.

Про це вони розповіли журналістам Суспільного.

«Я досі не можу вийти з депресії. Мені краще Берислава немає», — каже Тетяна.

За її словами, попри небезпеку та зруйноване життя, думки про рідне місто не залишають її. Лише 26 лютого 2026 року Тетяна й Олександр Головки вийшли з Берислава пішки.

Рішення виїхати з’явилося не одразу. Тетяна працювала у лікарні й довго не могла залишити місто, а її брат не хотів їхати без сестри. Остаточно наважилися після того, як російський обстріл зруйнував будинок їхніх сусідів.

«Наважилися, мабуть, вже терпець увірвався. У нас там сусіди — пенсіонери далеко за 70. У нас не було сильних влучань, тільки в гараж раз влучило біля воріт. А їм прямо в хату влучило. Вирішили разом виходити», — розповідає Тетяна.

Спочатку Головки намагалися евакуюватися організовано. Донька Тетяни подала заявку волонтерам, але евакуація так і не відбулася.

«Мені сказали: якщо до 11:00 встигнемо — буде машина. Ми з сусідами пішли. Простояли там. Ми до чотирьох чекали, потім пішли з братом додому. Люди там ще залишалися. Сусіди наші прийшли о сьомій вечора. Евакуації не було», — згадує жінка.

Наступного дня брат і сестра вирішили виходити самостійно. На світанку зібрали найнеобхідніше, завантажили речі на велосипед і вирушили в дорогу. Згодом велосипед довелося залишити. Під кінець дороги, їх забрали українські військові.

За словами Олександра, найнебезпечнішою була ділянка між Бериславом і Томариним.

«При тумані, звісно, йшли. Страшно було перші кілометри — казали, там і міни, і рештки лежать. Від Берислава і до Томариного — це страшно іти було», — каже чоловік.

До виїзду брат і сестра чотири роки жили практично без світла та газу. Виживати допомагали власне господарство й город.

Однак найбільшим випробуванням стали російські дрони, які щодня літали над містом, каже Олександр.

• Берислав розташований вздовж Дніпра на правому березі. Армія РФ найчастіше атакує місто та населені пункти громади дронами. Також обстрілюють з артилерії, мінометів і танків.
• За словами мешканця Берислава, людей в місті залишилося зовсім мало. Зв'язок майже відсутній. Ті, хто мають Starlink, вмикають його лише на кілька хвилин, щоб повідомити рідним, що ще живі. Та й цей зв'язок стає дедалі гіршим. Вода в місті є, але дістатися до неї непросто. Кожен похід по воду перетворюється на ризик для життя. Люди виходять під обстрілами, аби набрати хоча б кілька літрів. Евакуація з міста також ускладнена. Люди іноді змушені самостійно виходити пішки до безпечнішого місця, звідки їх можуть забрати військові або поліціянти. Щоденні удари безпілотників і артилерії спричиняють численні пожежі. Навіть ті будинки, що ще стоять після обстрілів, продовжують руйнуватися через вогонь, дощі та час.