Знищена бичача сперма та квіти, що ростуть спонтанно: наслідки війни для заповідника "Асканія-Нова" — директор

Біосферний заповідник "Асканія-Нова" страждає через військові дії з першого дня агресії. Але питання про існування заповідника, як такого, не стоїть — він продовжує працювати.

Кандидат біологічних наук, директор біосферного заповідника "Асканія-Нова" ім. Фрідріха Фальц-Фейна Віктор Шаповал розповів в етері на Радіо Культур про життя заповідника в окупації, вивезення екзотичних тварин та пошук окупантами біолабораторій.

Розмову провела Ольга Вернигоренко у межає проєкту "Можуль знань".

Суспільне Культура публікує текстову версію розмови.

Пропоную трішки пригадати історію його створення. Чим він унікальний?

Щодо унікальності, треба почати з того, що це досить самобутній об'єкт природно-заповідного фонду України. Він відрізняється від інших об'єктів тим, що до його складу входять не лише природні екосистеми – заповідний степ, а й штучно створені об'єкти – дендропарк і зоологічний парк. Все це було створено ще засновником заповідника Фрідріхом Фальц-Фейном наприкінці ХІХ століття.

Офіційною датою заснування заповідника вважають 1898 рік. Тому що саме цього року було закладено заповідну ділянку, так званий, Захисний степ, або ділянка Стара, яка збереглася до цього часу і стала прототипом природного ядра біосферного заповідника "Асканія-Нова". Хоча насправді вольєри зоопарку розбудовувалися ще раніше, в 1870-ті роки, офіційною датою було визначено саме 1898 рік.

До цього часу ця специфічна інфраструктура зберігається. Це і визначає унікальність заповідника і складність його утримання та адміністрування. І в площині національного законодавства, і в площині міжнародних норм, ініціатив та угод в рамках програми "Людина і біосфера".

Як до заповідника потрапили коні Пржевальського?

Це славна сторінка історії заповідника.

Кінь Пржевальського, як дикий вид, зберігся в природі саме завдяки "Асканії-Нова" завдяки зусиллям його засновника Фрідріха Фальц-Фейна. На жаль, дикий вид коня тарпан був знищений на даній території. Тут молодий Фрідріх буквально на 10 років запізнився з його збереженням.

Збереглися навіть історичні відомості, які цитуються в цілому ряді робіт про те, що остання кобила була вбита в Гайман-долині наприкінці ХІХ століття. Власне, і назву "Гайман" долина отримала тому, що в перекладі з тюркської це "пасовище для коней".

Чому вони були знищені?

Тому що вони заважали конярству. Жеребці могли забирати в табун домашніх кобил. Тому що такий світогляд мало місцеве населення. І, на жаль, сьогодні дуже багато видів зникають саме через браконьєрство і надмірний антропогенний прес. Через те, що в природі просто не залишилося місця для збереження дикої фауни. Це види, які мають значний радіус добової активності. Вони дуже активно переміщуються і потребують значних відкритих просторів для того, щоб дана популяція могла просто існувати. А людина забрала у диких тварин таку можливість.

Якщо рослини ще можуть зберігатися на невеликих клаптиках цілинного степу, то дика фауна – ні. Тому що птахи, які переміщуються на десятки кілометрів за добу або крупні тварини, не залежно від того, вони хижі чи копитні, просто не можуть існувати в таких умовах. Така ж доля чекала б коня Пржевальського і в монгольських степах. Але завдяки зусиллям Фрідріха Фальц-Фейна і його сподвижників вдалося привести декілька особин коня Пржевальського в заповідник. І вони не просто там збереглися, вони дали плідне потомство.

На сьогодні абсолютно правомірно стверджувати, що даний вид зберігся в дикій природі саме завдяки зусиллям засновника заповідника "Асканія-Нова" Фрідріха Фальц-Фейна.

Як в заповідник потрапили зебри?

Про зебр ми будемо говорити одразу в контексті тих проблем, які спіткали заповідник зараз. Тому що це дійсно тварини екзотичні та рідкісні. Не кожен зоопарк може похизуватися наявністю їх у колекційному фонді. Колаборант Олег Зубков вже має змогу таке зробити.

Тому що частина зебр чапмана була вивезена з території заповідника. Потрапили вони туди ще за часів Фрідріха Фальц-Фейна. І "Асканія-Нова" має багаторічний досвід утримання цього виду копитних тварин. На сьогодні вони належать до тих тварин, які мають найбільшу ринкову вартість. Тому зрозуміло, що в переліку тварин, які вивезені після захоплення заповідника окупаційною адміністрацією, фігурують саме зебри.

Що сталося з заповідником в перші дні повномасштабного вторгнення?

Давайте підведемо риску. Тому що, якщо коротко говорити про історію заповідника, вона славна і багаторічна. Але в багатьох аспектах дуже трагічна. Тому що заповідник пережив не одну війну — Перша світова, Друга світова, голодні бунти, революція, період репресій. Цими буремними подіями було завдано значних збитків. Дана війна вже третя в історії заповідника.

Тому треба об'єктивно з холодним розумом тверезо оцінювати ситуацію, зважувати всі ризики. Вони дійсно на сьогодні величезні. Поки ми знаходимося в невизначеній системі координат. І треба розуміти, що наближення лінії фронту буде означати величезні масштабні збитки для заповідника.

На сьогодні вже значної шкоди завдано збройною агресією і тимчасовою окупацією. Для заповідника вона почалася з перших годин повномасштабного вторгнення. Зранку 24 лютого 2022 року російська бронетехніка вже була на лінії "Асканія-Нова" — Чаплинка.

Заповідник страждає через військові дії з першого дня агресії. "Асканія-Нова" до цього часу збереглася через те, що вона опинилася на роздоріжжі основних шляхів, якими відбувалося вторгнення колон військової техніки збройних сил РФ. І це єдине, що убезпечило заповідник від масштабних руйнувань на початку вторгнення. Це не заслуга окупантів, тому що їм безкінечно далеко до розуміння міжнародного статусу заповідника, до розуміння його історії тощо.

Єдине, чому він зберігся – бойові дії відбувалися значно північніше. Це район долини Дніпра і підступи до Мелітополя. Там відбувалися активні бойові зіткнення. Це не означає, що вторгнення абсолютно не зачепило заповідник. На периферії заповідника теж відбувалися бойові дії.

Але об'єктивно наслідки цих зіткнень не йдуть в жодне порівняння з тими об'єктами природно-заповідного фонду, які на тривалий час опинилися на лінії бойового зіткнення, які були деокуповані. Тому що там наслідки від спорудження фортифікацій, мінування, безпосередньо вогньового впливу радикально відрізняються від заповідника "Асканія-Нова".

Але ризик для заповідника зберігається,  тому заява Олександра Прокудіна, я думаю, має сприйматися в цьому контексті. Людина прекрасно розуміє, що відбувається на Правобережжі, як окупанти просто стирають з лиця землі Херсон та околиці. Тому "Асканія-Нова" об'єктивно перебуває під загрозою.

В одному з інтерв'ю ви розповідали, що росіяни намагалися в перші дні вторгнення шукати в заповіднику біозброю. Розкажіть про це.

Не лише в перші дні. Цю тему вони мусолили досить довго. Вона до кінця не закрита і зараз. Причому це робилося на найвищому рівні, і про це було багато заяв. Але все це розраховано на недалекого споживача виключно на внутрішню аудиторію. Мова йшла про біолабораторії. Все це було б дуже смішно, як би не було настільки трагічно для співробітників заповідника. Тому що це наражало на небезпеку тих людей, які займалися дослідженнями, за фахом були орнітологами.

Це могло би обернутися для них дуже печально і трагічно. Добре, що це обійшлося без наслідків. Але можу сказати, що в матеріалах цього розслідування фігурувала навіть дослідна станція "Асканія генетик", де були знищені зразки, створені "за наводкою Пентагону".

Насправді на українсько-німецькому підприємстві "Асканія генетик" були знищені зразки бичачої сперми. А в оприлюдненій інформації фігурували думки про те, що в "Асканії-Нова" були біолабораторії, де вивчалися високопатогенні штами пташиного вірусу і способи передачі цих вірусів. Мені важко сказати, що треба було робити з цією спермою, які передбачалися шляхи зараження, але це твереза людина не може коментувати. Напевно, до психіатра треба звертатися за коментарями з цього приводу.

Які наслідки російського вторгнення для рослинного світу? І давайте почнемо з того, наскільки він унікальний?

Я вже говорив, що в заповіднику є природні і штучні екосистеми. Все це визначає величезний рівень біорізноманіття. Тому що є природна флора і фауна, а є інтродуковані види. Йдеться про тисячі видів тварин і рослин на території заповідника. Якщо ми говоримо про заповідний степ, то на сьогодні ми маємо 527 видів квіткових рослин, які зростають спонтанно на території заповідного степу.

Гадаю, треба заспокоїти слухачів. Звісно, ці види перебувають під загрозою, адже територія окупована. Але в контексті розтиражованої проблеми екоциду, яким називають будь-яку проблему, насправді це не відповідає дійсності. Тому що під загрозою перебувають ендемічні види рослин, які мають обмежений ореал. І які зустрічаються виключно на даній території. Такі види є, але їх невелика кількість. Навіть ті види, які мають охоронний статус, мають відносно значне поширення. І на сьогодні загрози знищення їх, як виду, не існує.

Звісно, частина площі може постраждати. Власне, це і відбувається. Але не йдеться про знищення виду. Є специфічні рослинні угруповання, які зустрічаються на лівобережжі нижнього Дніпра. Ці об'єкти дійсно перебувають під загрозою.

Якщо ми говоримо про рослинний світ дендрологічного парку, то, гадаю, не потрібно навіть пояснювати, наскільки вразливий даний об'єкт.

Адже цей дендропарк абсолютно залежний від штучного зрошення. Як тільки це зрошення припиниться, дендропарк загине.

Чи стежите ви за тим, як росіяни поводяться з заповідником?

Безперечно, ми стежимо за цими подіями. Це наш обов'язок. Адже ми функціонуємо. Є постанова Національної академії аграрних наук України, у відомчому підпорядкуванні якої ми знаходимося, про тимчасове розміщення спеціальної адміністрації наукового відділу на базі Інституту агроекології та природокористування в Києві. Тому ми здійснюємо дистанційний моніторинг, OSINT-аналітику. Ми зберігаємо зв'язок з місцевим населенням, яке знаходиться на тимчасово окупованій території. Ми маємо значні ресурси для дистанційного моніторингу.

Наприклад, пожежі, які відбуваються на території об'єкта природно-заповідного фонду, легко дистанційно моніторяться різними засобами. Навіть якби ми мали змогу досліджувати їх безпосередньо на території заповідника, ми б все одно залучали супутникові знімки, які є у вільному доступі і фіксували б площі згарищ саме завдяки цим методам. Тобто ми стежимо за всім, що там відбувається. Ми доводимо інформацію до нашого головного розпорядника бюджетних коштів, до профільного Міністерства захисту довкілля, до профільного департаменту Херсонської ОДА. На сьогодні активно працює комісія, створена за розпорядженням Олександра Прокудіна, голови Херсонської ОДА, з оцінки заподіяної шкоди збройною агресією РФ, в тому числі довкіллю.

За нашими поданнями відкрито ряд кримінальних проваджень спеціалізованою екологічною прокуратурою, Головним управлінням Національної поліції. Є матеріали, які передані в СБУ. Тобто на сьогодні кримінальні провадження відкриті. Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені. З нашого боку забезпечується відповідний аналітичний супровід, інформація передається в Державну екологічну інспекцію, яка уповноважена здійснювати розрахунок збитків. Ми залишаємося кісткою в горлі окупаційної адміністрації, тому що ми функціонуємо і ретельно відстежуємо події в "Асканії-Нова".

Об'єктивно вплинути на стан речей ми не можемо. Але це не означає, що заповідник кинутий напризволяще. Ми добре розуміємо, що там відбувається, але багато інформації не можемо оприлюднювати з різних міркувань. В тому числі, і з питань безпеки тих людей, які знаходяться на тимчасово окупованій території і зберігають з нами контакт.

Чи проводять російські біологи чи, з дозволу сказати, науковці якісь дослідження на території заповідника?

Ні. Нічого цього немає. Немає відповідного наукового супроводу на території "Асканії-Нова". Вона нічим не відрізняється від території тимчасово окупованого Криму, тому що загарбники скрізь і завжди ведуть себе, як загарбники. В заповіднику немає науковців. Вони там пишуть в своїх телеграм-каналах про наукові здобутки та екскурсійну діяльність, але все це не витримує жодної критики.

Чи вивозять росіяни з заповідника тварин?

Ці події відбувалися фактично одразу після встановлення контролю над установою. Окупаційна адміністрація була призначена лише в березні 2023 року. Жодного наміру співпрацювати з окупаційними органами влади я не мав. Відбулася серйозна розмова з працівниками тоді ще Херсонської військово-цивільної адміністрації. Добре, що вона обійшлася для мене без наслідків. Адже дуже багато людей поплатилися за свою відверто проукраїнську позицію. Нам вдавалося утримувати ситуацію на плаву понад рік.

Не звертаючись за допомогою до окупаційних владних структур. В критичних умовах ми зберегли колекції світового значення. А тепер щодо вивезення тварин, які називають обміном. В яку б обгортку це не намагалися загорнути окупаційні владні структури, не має жодного значення, що окупанти привезли натомість. На сьогодні відбулося 4 факти вивезення тварин: 1 грудня 2023 року, 7 березня 2024 року, 23 квітня 2024 року, 27 червня 2024 року.

Відбувалося це або в форматі піар-акцій, коли висвітлювали виключно завезення тварин, натомість, замовчували факт вивезення. Другий варіант, коли дійсно оприлюднювали факт "взаємовигідного" обміну. І третій варіант – коли такі акції взагалі проходили по-тихому. З точки зору обміну, це несанкціоновані дії. Мене не цікавить, що завезли натомість. Але я розумію, що завезли. Замість видів, які мають величезне природоохоронне значення, завозять одомашненні види тварин.

Навіщо вони їх завозять?

Для того, щоб подати це в світлі взаємовигідного обміну між "Асканією-Нова" і зоопарками РФ. Насправді ж ми маємо вивезення тварин, які мають охоронні статуси, які є екзотичними тваринами і мають високу ринкову вартість. Натомість завозиться багато одомашнених тварин, які не мають природоохоронної цінності. Для заповідника не має значення, скільки кіз, овець, свиней туди завезли.

Час від часу в ЗМІ з'явилися повідомлення про те, що росіяни нібито влаштовували сафарі на території заповідника. Що про це відомо?

Я не можу достеменно підтвердити факти полювання на тварин на території заповідника. Мені відомо, що це відбувалося в інших об'єктах природно-заповідного фонду на території Херсонської області. Але доведених фактів про такі  злочини на території біосферного заповідника Асканія-Нова у нас немає. Гадаю, що потрібно тверезо і об'єктивно сприймати всі ці факти. Тому що я не бачу найменшої потреби намагатися очорнити окупаційні структури і збройні формування. Це абсолютне зло! Зробити його ще більшим вже не можна.

Треба об'єктивно фіксувати факти, щоб не змішувати достеменне і доконане з якимись припущеннями. Тому що таким чином ми нівелюємо ту доказову базу, яка є рутинною роботою і зусиллями багатьох працівників спеціальних адміністрацій природо-заповідного фонду.

На сьогодні офіційно оприлюднені збитки в розмірі понад 600 мільярдів гривень. Думаю, цього достатньо, щоб оцінити і збагнути збитки, завдані повномасштабним вторгненням довкіллю України. Приписувати додаткові злочини – абсолютно марна справа.

Чи ведеться сьогодні співпраця заповідника з міжнародними партнерами?

Ця співпраця не припинялася. Об'єктивно ми маємо визнати, що є цілий ряд проблем з точки зору притягнення до відповідальності. Але така робота ведеться. "Асканія-Нова"  – не єдиний об'єкт природоохоронного фонду, який перебуває на тимчасово окупованій території, і не єдиний біосферний заповідник, який там знаходиться. Є ще Чорноморський біосферний заповідник.

Загалом, це компетенція Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, Міністерства закордонних справ, зокрема, Національної комісії з питань ЮНЕСКО. Є звернення Міністерства захисту довкілля до генерального секретаріату ЮНЕСКО та до керівних органів природоохоронних конвенцій з приводу недопустимості дій РФ на території заповідника.

Але потрібно розуміти об'єктивні проблеми з відсутністю надійних важелів впливу і активно відпрацьованої санкційної політики. На сьогодні єдиним реальним механізмом є виключення представників РФ з секретаріатів міжнародних конвенцій. З іншого боку, виключення держави з природоохоронної конвенції їй просто розв'язує руки. З іншого боку, вони не обтяжені жодними зобов'язаннями, поводяться як загарбники, не зважаючи ні на що.

На жаль, дуже багато міжнародних угод написані таким чином, що це угода між цивілізованими країнами. В них не передбачено, що одним з підписантів буде країна-терорист. І санкційний механізм в цих угодах просто не виписаний. Нам сьогодні важливо не пропустити факти заподіяних збитків. Тому що час іде і стирає дуже багато слідів. Але рано чи пізно питання виплати репарацій постане. Нам для цього потрібно забезпечити надійну доказову базу.

Чи постануть перед судами конкретні люди?

Беззаперечно! На сьогодні одне з кримінальних проваджень стосується окупаційного директора Дмитра Мещерякова. Підозра йому висунута. Це єдине, що я можу сьогодні оприлюднювати. Робота ведеться, просто на даний момент вона не публічна.