Журналістика в кілзоні: яким був 2025 рік для медіа Херсонщини

Цього року підсумки херсонського медіароку  будуть субʼєктивнішими, ніж зазвичай. Ключові події року автор розподілив по номінаціях, втім, це не означає, що у херсонських медійників не відбувалося більше нічого. Відбувалося настільки багато, що доведеться писати три, а може і пʼять великих текстів. Залишимо це для мемуарів херсонських журналістів, а поки подивимося на кілька важливих тенденцій року.

Слово року: “кілзона”

Хтось досі помилково вважає, що Херсон живе у сірій зоні, але ще з літа 2024 року місто стало справжньою “кілзоною”, в якій люди щоденно грають у хованки зі смертю. Хоч місцеві журналісти воліють так не називати Херсон, насправді, їхні життя і робота в місті давно перетворилася на ці хованки.

“Репортаж, який ледь не коштував мені життя (мам, вибач, що дізнаєшся з фейсбуку)”, – написала у жовтні херсонська журналістка Валентина Пестушко. Їй та пресофіцеру довелося перервати зйомки сюжету у мікрорайоні Корабел після появи у небі російського FPV-дрону.

“Посеред зйомки нас повідомили про високу дронову активність, а вже за деякий час ми почули знайоме дзижчання, яке наближалось в наш бік. Жива завдяки удачі та високим професійним навичкам супроводжуючого прес-офіцера. Зйомку довелося перервати на кілька годин. Попри це, матеріал знятий і вийшов”, – розповіла вона пізніше. Це не поодинокий випадок і кожен медійник, який працює у Херсоні може розповісти з десяток таких ситуацій, але більшість з них не хочуть хвилювати маму.

Очевидно, що майже кожен медійник в Херсоні має детектор дронів, без якого вихід на роботу вже не уявляється, та свої правила безпеки. Хтось знає години низької активності російських дронів, хтось будує маршрути по “безпечних” вулицях. Також у 2025 році майже всі медійники в місті відмовилися від наліпок PRESS.

“У Херсоні, порушуючи правила, ти не можеш маркувати себе пресою, тому що я сам неодноразово потрапляв у ситуації, коли дрони, які мали пролетіти повз тебе, починають шукати, бо побачили напис чи фототехніку. Я так не раз ховався під деревами. Якось я вже навіть почав молитися, бо він так довго висів наді мною”, – розповідав ІМІ у вересні Олександр Корняков.

Слід відзначити, що під час зйомок цього матеріалу медійники ледь не потрапили під артобстріл. Не дивлячись на те, що доводиться працювати у таких умовах, херсонські медійники продовжують щоденно випускати репортажі та новини з міста. І жоден з них за цей час не сказав, що робить щось героїчне. Просто робота. Просто у “кілзоні”.

Цінність року: довіра

Про довіру херсонські журналісти часто говорили і минулого року, але цього року ця набута під час війни цінність капіталізувалася ще більше. Все частіше журналісти різних редакцій працювали разом над темами, ділилася інсайдами, перемогами та втратами. І, здається, саме це дало змогу більшості з них працювати ще краще.

Ми згадували про довіру, коли аналізували цього року стан справ із політичною та комерційною джинсою в медіа. Критично малий відсоток матеріалів з ознакою замовності, віднайдених нами у ході моніторингу, з одного боку радував, а з іншого змушував рефлексувати, в тому числі, і серед колег. Очевидно, що ринок “чорних” інформаційних послуг зруйнувала війна. Після окупації частини області, евакуацій, втрати бізнесу та руйнування політичних структур зникли й ті, хто фінансував приховану політичну рекламу. Колишні замовники – місцеві політики, бізнесмени чи партійні штаби – або виїхали, або втратили будь-який вплив. 

У нових умовах платити за хорошу новину стало безглуздо: незалежні медіа живуть не завдяки домовленостям, а завдяки довірі аудиторії.

Не варто забувати, що херсонські журналісти також пережили повне переоцінювання ролі професії. Під час окупації вони стали буквально очима і голосом міста – джерелом інформації, від якої залежало життя людей. Після такого досвіду важко повернутися до старих практик, коли публікацію визначали не суспільні інтереси, а гроші. У більшості місцевих редакцій тепер етика – це не розділ у посібнику, а частина самоідентичності.

“Довіра аудиторії стала новою валютою. У регіоні, який пережив окупацію, саме медіа стали символом спротиву. Тому будь-яка ознака замовності сприймається болісно – це одразу б’є по репутації. Читачі відрізняють правду від піару, і саме цим зумовлена висока планка стандартів, яку встановили для себе місцеві журналісти. Не скажу, що випадків, коли медіа вихваляє політиків або, навпаки, їх “мочить”, немає, але це така рідкість, та й практикують це здебільшого сайти-помийки, які тільки імітують що вони медіа”, – каже журналіст видання “ІРС-Південь” Петро Коберник.

Виклик року: USAID

Для незалежних медіа Херсонщини, як великих, так і зовсім невеликих редакцій, закриття програм USAID в Україні стало для багатьох критичним викликом. Втім жодне медіа через втрату донорських коштів із США на Херсонщині не закрилося. Ба більше, великі редакції примудрилися не тільки не скоротити штати, а навіть збільшити їх.

“Загалом ситуація наприкінці року виглядає значно краще, ніж на його початку. Протягом року ми виграли низку грантових конкурсів від європейських донорів і почали працювати з новими партнерами, з якими раніше не співпрацювали. Це дало відчуття підтримки й дозволило забезпечити безперервність роботи. Водночас, нинішню ситуацію складно порівнювати з тими можливостями для розвитку, які медіа мало рік тому. Через постійний пошук фінансування нам довелось відкласти значну частину наших стратегічних завдань, які ми планували виконати у 2025 році”, – розповідає директорка медіа Вгору Ілона Коротіцина.

Приблизно така ж ситуація і у інших медіа регіону. МОСТ, наприклад, теж, замість посилення напрямку виробництва контенту, був змушений навесні сконцентруватися на пошуку джерел фінансування.

Треба сказати, що великим і відомим регіональним медіа було трошки легше шукати фінансування, адже їх знали донори, вони мали виробничі потужності й усталені штати і могли брати на себе зобовʼязання у більш-менш великих контентних грантових конкурсах.

“Ми, як невелике медіа, скоріше за все, були нецікаві великим донорам. Декілька власних заявок, які журналісти видання ІРС-Південь подавали на конкурси, не підтримали. Хоча один з донорів нам допоміг з купівлею обладнання, що було дуже корисно”, – розповів керівник медіа Петро Коберник.

За його словами, відсутність стабільного фінансування дуже ускладнила роботу в полі. Поїздки у громади та до військових вимагають значних витрат. “Намагалися шукати гроші з інших джерел, перерозподіляли гроші з тих проєктів, що вдавалося знайти, і могли продовжувати їздити по області і знімати. Не так багато, як хотілося б, але не припинили цього робити”, – розповів він.

Шукали медіа й інші джерела доходів. МОСТ, наприклад, відкрив свій невеликий продакшн, який дозволив заробити перші сто тисяч, надаючи послуги зі зйомки та монтажу відео.

Медіа Вгору вирішило розвивати спільноту та рекламний відділ. 

“Цей рік показав, як важливо для медіа розвивати різні шляхи монетизації та зменшувати залежність від донорської підтримки. Протягом усього року ми намагались показати нашим читачам, в яких умовах працюємо, та як важлива їх підтримка. Завдяки цьому підписки та донати від читачів поступово збільшувались. Рекламні надходження суттєво не зросли. Внутрішнім викликом виявився пошук другого менеджера з продажів через специфіку роботи в регіональному прифронтовому медіа. Проте головне — ми перебудували свою роботу і можемо впевнено сказати, що вийшли з фінансової кризи. Ми фактично перестали працювати в режимі виживання і можемо зосередитись на розвитку та стратегічних цілях”, – поділилася директорка медіа Вгору Ілона Коротіцина.

Проєкт року: Антидот

Вже четвертий місяць слухачі херсонського Радіо X.ON чують щотижня джингл з назвою проєкту “Антидот”. Радіоведуча Катерина Цимбалюк і кореспондент «Центру журналістських розслідувань» Петро Коберник щотижня у прямому ефірі розповідають про фейки російської пропаганди, які стосуються Херсонщини, і спростовують їх.

За більш ніж десять випусків програми Катерина і Петро спростували десятки російських фейків про Херсонщину, які були розраховані на мешканців і тимчасово окупованої Росією частини області (ТОТ), і людей на підконтрольній Україні території.

Мета дезінформації, яка поширюється серед мешканців ТОТ Херсонщини, – дискредитація, дегуманізація і демонізація України, формування уявлення про неї як про «неонацистську». Дезінформація, спрямована на мешканців деокупованої у 2022 році правобережної частини Херсонщини, поширюється для створення там атмосфери страху, невпевненості у майбутньому і, головне, недовіри до України.

Катерина Цимбалюк каже, що ідея проєкту із спростування фейків російської пропаганди витала в повітрі довго, та підштовхнули до реалізації ідеї херсонські журналісти, які «заразили» радійників своїм переконанням у потрібності такої програми для Херсонщини.

Програма – волонтерський проєкт, який не має фінансування. «Нас чути не тільки на правому березі, а й на лівому, на ТОТ. Тому ідею треба було втілювати. Ми всі бачимо, що робиться у соцмережах, які є відгуки, на що люди ведуться, як вони емоційно реагують. Треба просто допомогти їм впоратися з цією інформативною навалою. Ми це називаємо – підтримувати інформаційну гігієну, підтримувати своє інформаційне здоров’я. Як будь-яке здоров’я, воно потребує догляду і якихось професійних порад», – каже Катерина.

Акція року: Stop Human Safari

Наймасштабнішу акцію, присвячену Херсону по всьому світу, влаштувала американська продюсерка, письменниця та журналістка Заріна Забріскі, яка живе у Херсоні з 2023 року. У грудні 2025 року вона оголосила про глобальну акцію “Save Kherson / Stop Human Safari”, яка пройшла у різних країнах 13–14 грудня.

За словами журналістки, метою ініціативи було привернення міжнародної уваги до обстрілів Херсона та до фактів використання російськими військовими FPV-дронів для атак на цивільних. Акція передбачала проведення мирних мітингів у різних країнах світу.

У результаті, близько 50 міст у майже 20 країнах на шести континентах долучаються до міжнародної хвилі підтримки Херсона. Акції проходили від Норвегії до Японії, від Південної Африки до Австралії, від Мексики до Болгарії та США. Херсонці долучалися до акції по всьому світу, найбільша акція пройшла у Києві.

15 грудня у Центрі відвідувачів Капітолію США відбувся спеціальний показ документального фільму «Kherson: Human Safari». Він відбувся за підтримки сенаторів США Теммі Болдвін і Роджера Вікера та конгресвумен Марсі Каптур, які виступили співорганізаторами показу.

Очевидно, що ця акція не припинила російські дронові атаки на цивільних у Херсоні та громадах правобережжя, але гучніше про дроновий геноцид проти цивільних, в тому числі і журналістів, у Херсоні цього року не говорив ніхто.

Нагадаємо, Заріна Забріскі  є авторкою документальної стрічки “Kherson: Human Safari”. У фільмі зібрано всю трагічну хроніку воєнної історії міста – від вторгнення й окупації до опору, звільнення, екоциду та переходу в нову моторошну епоху дронової війни. Прем’єра фільму відбулася у червні цього року.

***

2025 був непростим, але і обнадійливим роком. Обнадійливий, бо як не сподіватися, коли такі люди працюють поруч?

Сергій Нікітенко, регіональний представник Інституту масової інформації у Херсонській області