"Його тіло гниє". Батьки засудженого у РФ волонтера з Херсона Миколи Петровського розповіли про його стан здоров'я

"Мамо, я гнию. Моє тіло гниє". Таке повідомлення отримала від сина Любов Петровська 30 травня 2025 року. Три роки 31-річний херсонець Микола Петровський перебуває у російському полоні. Чоловіка звинуватили у шпигунстві та засудили до 16 років позбавлення волі з утриманням у колонії суворого режиму. Микола має інвалідність і потребує лікування.

Про російський полон та стан здоров'я сина розповіла Любов Петровська. Мати цивільного полоненого хвилюється, що Микола просто не доживе до найближчого обміну. Останнім для нього може стати кожен день.

"У мого сина дуже важкі проблеми зі здоров'ям. Я не знаю скільки він ще може витримати. І чи зможе він повернутися живим", — наголошує Любов Петровська.

Стан здоровʼя її сина погіршується щодня. За три роки у російському полоні йому не надали жодної медичної допомоги. Микола має інвалідність III групи. У 2012 році внаслідок ДТП він отримав черепно-мозкову травму, шість переламів верхньої та нижньої щелеп, тривалий час був у комі. У 2014 році йому ампутували частину стопи на лівій нозі.

За словами батька полоненого Миколи Петровського, перед початком повномасштабного вторгнення РФ сину діагностували золотистий стафілокок.

"Зараз у нього фурункули по всьому тілу гниють, лопаються. Протез у нього зламаний, бо вже вийшов термін служби. Він на ньому майже не може ходити. До того ж у нього зʼявилася пахова грижа, якої не було до полону", — розповідає батько.

Любов Петровська говорить, що її син не може нормально пересуватись.

"У нього рани на місці ампутації. Нога всихається. Він втрачає чутливість ноги. З цим протезом йому некомфортно, він натирає ногу. Все це може привести до більшої ампутації", — впевнена мати полоненого.

З лютого 2024 року Микола перебуває на території РФ, говорить батько.

"13 лютого 2024 року апеляційний Верховний суд Криму виніс незаконне рішення: позбавлення волі на 16 років в колонії суворого режиму", — розповів Микола Петровський.

Під час окупації Херсона Микола залишався у місті. Займався волонтерством. Російські військові затримали його 27 березня 2022 року. Наступного дня під конвоєм привезли додому, влаштували обшук. 1 квітня 2022 року Миколі в останній раз дозволили подзвонити батькам. Після цього звʼязок був втрачений.

"Ми пів року взагалі не знали, живий він, чи ні та де знаходиться. Пошуки тут, по місту, не давали ніяких результатів. 29 вересня зателефонував російський адвокат. І повідомив, що він супроводжуватиме кримінальну справу проти мого сина. Сказав, що син зараз знаходиться в Сімферополі, в СІЗО. І проти нього висунуті обвинувачення", — згадує батько.

Миколі інкримінують "шпигунство", попри те, що докази у справі відсутні, говорить мати. З сином батьки спілкуються через електронну систему для засуджених. Останнє повідомлення від нього отримали 30 травня 2025 року.

"У нього висока температура, він написав, що його тіло гниє. Ми зверталися всюди в Україні. Нам допомагають. Вся інформація є в координаційному штабі. Я благаю, прошу від мого розбитого материнського серця, звертаюся до всіх органів влади. Врятуйте мого сина, поки ще можна врятувати, допомогти, повернути його додому. Йому терміново потрібна медична допомога та лікування. Інакше він не виживе", — говорить Любов Петровська.