«Як саджати? Зеленим – вгору!», або дерева під обстрілами

Усе почалося з троянд. Мешканці будинку в херсонському мікрорайоні Таврійський висадили їх у своєму дворі. Був 2023 рік. На Херсон ще не падали авіабомби, і ворожі дрони ще не заполонили значну частину міста, перетворивши її на kill zone. Але були обстріли з гармат, мінометів та реактивної артилерії. Тому херсонцям хотілося щось протиставити напруженню, яке стало неодмінною частиною життя на прифронтовій території.

«Бог дав тобі, а ти дай і людям»

«Коли ми висадили троянди, – розповідає Любов Олександрівна, мешканка одного з будинків, – вирішили висадити у дворі і вишні. Звісно, згадали рядки Шевченка про «садок вишневий коло хати». Та й просто захотілося, щоб біля будинку був міні-садок. У нашому дворі ростуть вишні, але – звичайні – дичка, так би мовити. Ми перенесемо їх на вулицю Тарле, а у дворі ростимуть сортові вишні – «Ерді», «Шпанка». Будемо за ними доглядати. Здебільшого це робитиму я, бо перебуваю на пенсії, маю час».

Жінка каже, що коли дерева, які мешканці будинку висаджуватимуть цієї осені, почнуть плодоносити, то буде це для усіх охочих: «Хто врожай буде збирати? Люди. Все робимо для людей. Кажуть же в народі: «Бог дав тобі, а ти дай і людям». І всі будуть щасливі».

Допомагають херсонцям у перетворенні прибудинкових територій на зелені зони місцеві громадські активісти.

«Беремо секатор, трохи зрізаємо кінчики коренів…», – керівник громадської організації «Урбан Ре-Паблік» Олександр Семенченко проводить майстер-клас з посадки дерев.

Набирає з пакету, що стоїть біля лунки, пригоршню білих гранул і змішує їх з землею, вилученої з ями: «Це – суперфосфат». Опускає молоде дерево у лунку і нагортає на корені землю. Останній етап посадки – полив.

«Мене часто питають, скільки дерев я посадив. Питають, як дерева саджати. Не підраховую я, скільки саджаю. А як саджати? Зеленим – вгору», – жартує Олександр.

І вже серйозним тоном каже мешканцям будинку, вказуючи на щойно посаджені дерева: «Було б дуже добре замульчувати (покрити ґрунт навколо дерева захисним шаром мульчі – спеціальних органічних або неорганічних матеріалів, – МОСТ). Це не буде зайвим перед зимою».

Зелені пам’ятники

Дерева, посаджені у цей неспокійний час мешканцями херсонського мікрорайону Таврійський, – не тільки акт протистояння несприятливій ситуації, а й данина пам’яті видатному українському науковцю і селекціонеру Володимиру Симиренко. Саме його пам’яті присвячений проєкт «Український малий сад», у рамках якого мешканці таврійського мікрорайону отримують для посадки молоді дерева.

Опікуються проектом кілька громадських організацій та благодійних фондів.

«Володимир Симиренко, – розповідає волонтерка БФ «Допомога Херсону» Наталія Шальнова, – був заарештований 8 січня 1933 року. Його засудили до розстрілу за участь у «антирадянській шкідницькій організації». Страту замінили ув’язненням на 10 років. З листопаду 1933 року і до кінця грудня 1937 року він перебував у Херсонській виправно-трудовій колонії, де розводив сади в приміський зоні. У грудні 1937 року був достроково звільнений з колонії з формулюванням «за чесну працю і високі показники діяльності». Помологічна (помологія – наука, що вивчає сорти плодових і ягідних рослин, – МОСТ) станція родини Симиренок у Мліїві (село у Черкаській області, – МОСТ) вважалась найкращою і в часи Російської імперії, і в часи Радянського Союзу, і зараз є гордістю України».

За словами Наталії Шальнової, спочатку виникла ідея на честь славетного українця висадити в Херсоні кілька саджанців яблунь сортів «Ренет Симиренко» та «Слава переможцям», що і було зроблено навесні 2024 в різних частинах міста. Потім БФ «Херсон-Україна» привіз з Трояндового села з-під Одеси 500 кущів троянд для Херсона. З часом кількість людей, долучених до проекту, зросла, й ініціатива громадських організацій стала своєрідною психотерапією в прифронтовому місті, ідея набула теперішнього вигляду як «Український малий сад пам’яті Володимира Симиренка».

«В жовтні 2024 року, – говорить Наталія, – представники 6 ОСББ (об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, – МОСТ) отримали кілька десятків саджанців українських сортів плодових дерев для посадок біля багатоповерхівок. Таким чином, проект набуває не тільки екологічних та соціальних рис, а стає ще акцією по збереженню нематеріальної культурної спадщини. Фінансується проєкт завдяки пожертвам херсонців, які живуть за кордоном. Весною дерева висаджували вже 12 ОСББ. Висаджено вже більше 300 саджанців плодових та декоративних дерев».

Алея волонтерів

Алла і Сергій – подружжя з Таврійського мікрорайону, яке бере активну участь у висадці дерев. Почали вони це робити ще під час російської окупації Херсона.

«Це – мигдаль десертний, – розповідає Алла, показуючи посаджені подружжям дерева. – А це – молода слива, яка, до речі, вже плодоносить. У наших дворах вже маленькі садочки є. Опікуються ними здебільшого пенсіонери».

Втім, херсонці висаджують дерева не тільки у дворах. Є у Таврійському мікрорайоні алея, яка тягнеться вдовж тротуару. Облаштовувати її почали ще восени 2022 року, невдовзі після визволення міста.

«Ця алея, – розповідає громадський активіст Микола Кошелюк, який створив і бере активну участь у реалізації проєкту «Український малий сад», – має неофіційну назву – Алея волонтерів. Під час одного з обстрілів тут був приліт, внаслідок чого загинули двоє волонтерів, які перебували на вулиці».

Чоловік каже, що саджанці купувалися усім миром – на пожертви: «Багато хто допомагав. У тому числі – військові. Коли ми саджали дерева, вони підходили і, дізнавшись, що це за алея, давали гроші. Казали, що хочуть, щоб і їхній внесок був у цю справу».

За словами Миколи Кошелюка, спочатку передбачалося, що проєкт стосуватиметься не лише Таврійського мікрорайону, а матиме ширше охоплення: східну частину міста, Кіндійку. Але ситуація змусила внести зміни. Зараз дерева висаджуються лише у відносно безпечній частині Херсона.