Водоспади маєтку Трубецького

«Багато років на цей берег наші люди скидали тонни сміття», - розпо­відає селищний голова Козацького Бериславського району Андрій Чирко. Ми стоїмо на узбережжі річки Козак поряд із руїнами знаменитого палацу князя Трубецького. Про збереження цього ве­личного маєтку в радянські часи ніхто не думав. Довгий час у ньому була шко­ла, потім гуртожиток. В останні десяти­ліття комуністичної епохи у палаці ста­лася пожежа. Розгрібати як слід зава­ли ніхто не став: їх просто вивалили з урвища вниз на берег, де й покинули.

— Так само робили й місцеві, хто бу­дував на узбережжі будинки. Вели робо­ти, будівельне сміття просто звалювали на берег, і всі так чинили. А минулого року мешканці прилеглих до річки будинків вирішили навести порядок, зробити місце для відпочинку під вербами. Роз­чистили один зі струмочків, поставили столи. Ініціативу підхопили наші ветера­ни спорту. І несподівано для всіх у там­тешніх заростях і завалах були виявлені дивовижної краси водоспади,- продов­жує Андрій Андрійович.

До робіт з очищення берега одра­зу підключилися активісти з Нової Ка­ховки, місцева влада. Долучилися і учні козацької школи, студенти новокаховських вузів і комунальники. «Спочатку у нас було фактично три во­доспади, а решта губилися в нанос­них грунтах і купах сміття. Коли все це почали прибирати, виявилося, що во­доспадів там значно більше. Роботи попереду ще дуже багато: ми хочемо розчистити завалені камінням гроти, продовжити укріплення доріжок. Але вже нині наші водоспади можна пока­зувати іншим. Торік ми презентували це явище на Таврійському туристич­ному конгресі у Новій Каховці, після чого сюди почали приїжджати люди з різних куточків України», - додає се­лищний голова.

Приваблюють їх не лише водоспади. Попри значні руйнування, величезний інтерес залишається до залишків ансамблю палацу князя Трубецького кінця XIX - початку XX століття - одного з найкрупніших архітектурних ансамблів маєтків Херсонщини. Він і дотепер най­повніше зберігся як зразок палацово-парко­вого ансамблю українського півдня. Потужні підпірні стіни, башти, містки, ворота, арк­бутани, що підтримують підпірну стіну над урвищем, - нині навіть важко розділити, що з цього створено людиною, а що природою.

— Якби було бажання у керівництва ПАТ «Князя Трубецького», тут можна було б зробити справжню перлину. Адже якщо подивитися на зйомки з повітря, під стінами палацу Трубецького ще залишаються тераси, що йдуть прямо до берега. Кажуть, до 1917 року всі вони були засаджені троян­дами: ви собі уявляєте, як би це виглядало і з боку річки, і з самого берега? Все, що необхідно для відновлення терас, - хоча б очистити їх від заростей. Багато зусиль для цього не треба, але керівництво ПАТ «Князя Трубецького» не поспішає. Кажуть, не мають коштів, - говорить Андрій Чирко.

Років з 10 тому руїни палацу були пе­редані місцевому виноробному підприєм­ству, що носить ім’я князя. Селищний го­лова зізнається, що жалкує через те, що тоді прийняли таке рішення. «Бо багато років минуло, але обіцянки навести лад на цій території так і не були виконані. Скільки разів до підприємства приїжджають їхні акціонери з Києва - могли б хоч раз за­просити для розмови про перспективи цієї території. Хоча я сподіваюся, що вони обо­в’язково підключаться, адже не може та­кого бути, щоб все залишалося так, як є», - додає він.

Власністю ПАТ «Князя Трубецького» є й інша пам'ятка Бериславського району - дозорна вежа, або башта Витовта, розташована в сусідньому Веселому. Датою її спорудження називають кінець XIV століття, за часів Великого князів­ства Литовського. Проте в жалюгідному стані в самому селі перебувають інші споруди, збудовані в радянські часи місцевим радгоспом ім. Леніна. «ПАТ «Князя Трубецького» нині вкладає величезні кошти в свій розвиток. Там виконано справді великий обсяг роботи. Але я думаю, що в їхніх подальших пла­нах - впорядкувати й інші свої будівлі. Просто дуже важко зробити все одразу», - коментує веселівський сільський го­лова Людмила Аннас.

Сам палац Трубецького, до речі, при­ховує й інші таємниці. Останнім часом на­вколо його руїн у землі почали з’являтися дивні провалля. Селищний голова Коза­цького припускає, що вони відкривають доступ до знаменитих підземних при­міщень старого маєтку. У перше провал­ля засипали цілу машину грунту, але весь він пішов під землю, а дірка так і залиши­лася. Нещодавно після дощів з’явилося нове провалля на пішохідній доріжці біля селищного будинку культури. «Ми виріши­ли його не засипати, - розповідає Андрій Чирко. - У нас був випадок, коли під час земельних робіт працівники наштовхнули­ся на якусь дивну стіну, яку не могли про­довбати відбійним молотком. Тому дуже хочеться з’ясувати, що ж там знаходить­ся під нашими ногами і які ще дива прихо­вує старовинний маєток».

Олег Батурін
«Новый день».- №31 (5234).- 27.07.2016.- стр.1,3

"АртКавун"