Лента новостей

События

Велике серце й спекотний херсонський гумор: серед 100 жінок-лідерок – захисниця з Високопілля Зоя Кіборг

31 марта 01:30

Велике серце й спекотний херсонський гумор: серед 100 жінок-лідерок – захисниця з Високопілля Зоя Кіборг

Минулого тижня в Києві відбулася церемонія нагородження «УП100. Сила жінок». Серед жінок-лідерок цього року – декілька представниць Херсонщини. Одна з них – захисниця Зоя.

Проєкт відзначив 100 українських жінок-лідерок із різних сфер, які під час війни є двигуном змін у сферах бізнесу, культури, оборони. У категорії «Захисниці» дві наші землячки: старша сержантка 47-ї ОМБр Зоя Ковалець із Високопілля та командирка жіночого взводу БпЛА Яна Гровер із Херсона. Про Яну з позивним Мультик «Гривна» вже розповідала. Тож далі – історія Зої.

Зоя Ковалець із позивним Кіборг – старша сержантка 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Вона – старша медсестра евакуаційного відділення, до лав бригади доєдналася у квітні 2023 року.

«Не знаю як обрали мене, бо нас оточує дуже багато достойних дівчат і жінок… Кожна з них варта уваги. Мене особисто це надихатиме на подальшу службу», – прокоментувала Зоя Кіборг своє місце в цьогорічному рейтингу 100 жінок-лідерок.

Повномасштабне вторгнення Зоя зустріла в селищі Високопілля на Херсонщині. Там довелося пережити окупацію. Жінка 2 місяці була в окупованому рідному селі – і весь цей час передавала ЗСУ координати, де розташовані російські війська та техніка. Аж доки її не видала сусідка, ідеться на сторінці «УП100. Сила жінок».

Тоді Зої довелося терміново виходити на підконтрольні території. Це стало ще одним викликом, бо вона любить тварин, а їх у неї було понад три десятки: 2 собаки, 6 білок, 4 морські свинки, черепахи, папуги… І всю цю живність Зоя не могла залишити в окупації. Тож усіх спакувала на велосипед і на себе – і так добу виносила по замінованій дорозі. Лише дивом жінка дійшла до Кривого Рогу.

Там звернулася в ТЦК. Взяли не одразу, тому до мобілізації Зоя працювала в лікарні, перепрофільованій під госпіталь. За професією вона – операційна сестра. А з початку 2023 року в неї таки вийшло доєднатися до лав Сил оборони.

«Непереборна жага помсти за все і за всіх», – так Зоя описує свою мотивацію.

Далі було БЗВП та розподілення в 47-му ОМБр завдяки високим результатам з тактичної медицини. Із квітня 2023 року вона була прикомандирована як медик до Таврійського польового хірургічного госпіталю, де служила під час Запорізького контрнаступу.

У жовтні того ж року на Авдіївському напрямку повернулася до 47-ї, саме коли медрота розгортала стабілізаційний пункт бригади. Відтоді в 47-й ОМБр Зоя Кіборг служить саме на стабпункті «Маґури», пройшла з бригадою всі бої Авдіївського, Курського та Північно-Слобожанського напрямку.

Традиція бригади – сходження на гору Маґуру в Карпатах в пам’ять про полеглих побратимів. Під час першого сходження на гору 28 червня 2025 року Зоя була єдиною військовослужбовицею. Тоді на самій вершині вона продекламувала власний вірш про втрату на війні побратимів та снагу продовжувати боротьбу. Він зачепив за живе дуже багатьох – відео подивилися понад 2 мільйони українців.

Зоя загалом давно пише вірші. Від початку повномасштабної війни – тільки українською мовою, публікує їх у своїх соцмережах. А ще в Зої органічно поєднується й байкерський бунтарський дух – звідти й позивний Кіборг, бо «безбашена». У неї вже й мініколекція байків є, на одному з яких вона навіть їздить на стабпункт.

«Зоя – це приклад маленького, але водночас вкрай важливого гвинтика у складному механізмі медичної служби бригади. Тільки на прадавніх козацьких землях степів Херсонщини могла з’явитись особистість, в якій гармонійно поєднуються ексцентричність, ініціативність та самовідданий ідеалізм у роботі. Пристрасть у роботі в операційній під час надання допомоги пораненим, співпраця з волонтерами, щоб отримати найкраще для наших бійців, любов до тварин – це лише маленька частка чеснот Зої. Для мене складно уявити наш колектив без такої людини», – каже про Зою анестезіолог 47-ї ОМБр Анатолій Місюра.

А так про Зою Кіборг говорить її посестра, медикиня 47-ї ОМБр Ганна:

«Обожнюю цю нашу головну операційну сестру, бо Зоя і спрагла до роботи, і талановита, і насмішити може, але й постояти за себе теж! Не дай Боже комусь торкнутися її стерильного столика з інструментами».

Зоя каже, що у війську доти, доки буде потрібно. Після війни хоче додому – у рідне Високопілля на Херсонщині.

«Хочу організувати мотоспільноту та подорожувати містами України. Хочу бавитися з онуками та своїм песиком Байкером…».

Нині ж Зоя – воїнка, яка складає кістяк 47-ї бригади. Побратими і посестри цінують її за професіоналізм, щирість, велике серце і, звісно, приперчений, спекотний херсонський гумор.