Вбивства, голод і блокада: свідчення про гуманітарну катастрофу в Олешках

В окупованих Олешках на Херсонщині російські війська створили умови, несумісні з нормальним життям — місто фактично перебуває у гуманітарній блокаді. Цивільні залишаються без їжі, води та медичної допомоги, а спроби виїхати нерідко закінчуються трагедіями. Про це повідомив Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець та свідчать задокументовані історії очевидців.

Команда Благодійного фонду «Схід SOS» провела 10 інтервʼю зі свідками російських воєнних злочинів у місті Олешки. Імена респондентів змінено з міркувань безпеки, усі вони покинули ТОТ. 

• Поранення та вбивства цивільних осіб 

Цивільні, які намагаються придбати продукти, стають мішенню для російських атак із використанням дронів. Про загибель своєї матері під час спроби купити харчі повідомила Вікторія:

«Мама, на жаль, загинула, її підступно вбили біля магазину. Вона намагалась придбати продукти харчування, але був скид дрона, не одного дрона. На той момент, як мені сказали, їх було три. Дві людини загинуло, мама і ще один чоловік, і ще двоє дуже важко травмованих. Це сталося 5 березня, десь приблизно о 8 годині ранку (2026 року – ред.). Все було посічене, розірване. Тіло забрали в морг, і сьогодні вже 11 березня, – тобто 6 діб тіло матері лежить у так званому морзі. Це просто звичайна будівля, в якій нема взагалі ніякого холодильника, нічого. А навіть якби він був, то в місті немає світла. Ще там є тіла людей, які загинули також від уламкових поранень і від підриву міни. Тато намагався попросити, щоб віддали на поховання. Але зазначили, що триває слідство і тіло не віддадуть». 

Російські військові завдають хаотичних ударів з використанням дронів по цивільному транспорту. Про важке поранення своєї матері від удару російського дрона розказала Катерина. Після того як рани загоїлися, жінка (її мати – ред.) виїхала до іншого населеного пункту, однак все ще перебуває в окупації.

«До листопаду 2025 року мати проживала в Олешках і не збиралася нікуди виїжджати, як більшість старих людей. 11 вересня 2025 року через телеграм-канал, через знайомих мені прийшло повідомлення, потім дзвінки, що, скоріш за все, ваша мама потрапила під дрон, її подругу вбило, а вона з водієм сильно поранена, в поганому стані, вона в лікарні, в Олешках. Мамі стало краще десь на четвертий чи на п’ятий день, коли вона прийшла вже до тями, ми змогли навіть з нею поговорити. Так, у неї ліва частина, рука, нога, боковина, все було посічено осколками, в неї досі в руці залишаються осколки. Зараз уже ніхто нічого не буде оперувати, вона дуже довго, місяці два вона була в лікарні». 

Про полювання росіян на мешканців міста з використанням дронів розповіла Ірина:

«Є люди, які не хочуть виїжджати, бо вони доглядають за тваринами. Це там їхня якась віддушина остання, вони відчувають у цьому свою потребу. Але знаєте, це дуже часто відбувається ціною життя. Тому що минулого року просто дрон скинув вибухівку на жінку, яка опікувалася котами, вона загинула».

Про складну ситуацію в Олешках розповіла волонтерка Ксенія Архіпова (ім’я не змінене), яка виїхала з окупованого міста у 2022 році. Нині вона займається евакуацією населення з ТОТ. У телеграм-каналі, що створила Ксенія, люди залишають повідомлення про близьких, які загинули внаслідок російських обстрілів чи внаслідок складної гуманітарної ситуації. Це неповний список мешканців, який озвучила волонтерка:

«24.06.2024, смерть від ворожої бомби, яка влучила в міський провулок, Мурський 20, Лідія Веніяминівна загинула. Від прильоту по магазину – Лариса Малахова, 27.02.2025. Доброго вечора, моя мати загинула 5 березня 2026 року біля магазину «Евеліна», Філіппова Лариса, 07.09.[19]62 рік народження, 5 березня загинула. Андрій Пастухов підірвався на міні 1.12.2025 року. Під час обстрілу «Алмаза», це пекаренька була хлібна, загинув Володимир Степанський, 2024 рік. Помер від хвороби, холоду і ненадання медичної допомоги в січні 2026 року Романенко Микола, 77 років. Вдович підірвалася на міні при виїзді з Олешок, померла в лікарні Скадовська 30 січня 2026 року. […] Я маю таких повідомлень кілька сотень, це пишуть люди, чиї родичі чи друзі загинули. Ось така ситуація в Олешках». 

• Перешкоджання евакуації з міста

Місцеві мешканці намагаються виїхати з Олешок. Однак окупаційна адміністрація навмисно створює перешкоди для евакуації. Російські військові мінують дороги та знищують цивільні автівки, що намагаються виїхати з міста. Про майже повну неможливість виїхати з міста розповідає Ірина: 

«В останній раз, коли волонтери взимку хотіли вивезти, хтось дуже попросив бабусю і чоловіка, ще когось, то водій наїхав на міну, бо був сніг, а на виїзді з міста по місту розкидані міни, незрозуміло для чого. Він наїхав на міну, підірвався, йому відірвало ноги, бабусі відірвало ноги, і той водій потім на наступний день в реанімації помер. Бабуся залишилася живою, я не знаю, яка її доля, але дрони там вбивають людей. Одну жінку вбило з дрона, і місяць не могли її тіло забрати з траси. Тому що там літають дрони, ніхто не наважувався туди йти. Люди, які хочуть виїхати, йдуть пішки до Гопрів, а до Гопрів дуже далеко. В останній раз там люди, які наважилися зробити, старенькі дві бабусі й один чоловік, 7 годин пішки йшли до цих Гопрів, щоб якось врятувати своє життя».

Про складнощі евакуації з міста, станом на березень 2026 року, документаторам фонду повідомила Ксенія Архіпова: 

«В Олешках на сьогодні близько двох тисяч людей, можливо, трохи більше. Є діти, є люди без документів, які не можуть виїхати, у яких українські паспорти залишилися загубленими при потопі (внаслідок підриву Каховської ГЕС – ред.). Російського паспорта їм не дають, бо треба робити відновлення особистості. Люди не можуть здійснити цю процедуру, бо потрібні сусіди – троє людей. Але сусіди загинули або сусіди виїхали, тому люди не можуть підтвердити свою особу. 

• Використання голодування та відсутності доступу до медичної допомоги як засобу ведення війни

У місті критично не вистачає їжі. Лише зрідка до магазинів в Олешках завозять продукти. Однак для того щоб їх придбати, мешканці мусять удосвіта ставати в чергу, розповідає Ірина:

«І зараз ситуація дуже жахлива. […] Олешки знаходяться в повній блокаді, росіяни не завозять продукти, магазини не працюють. Працює одна лікарня, і то я не знаю, є там аптека чи немає». 

Ще одна проблема, зі слів Ірини, – це високі ціни на продукти. Для місцевих мешканців вони непосильні. Особливо вразливими групами населення є люди старшого віку та сімʼї, які втратили стабільний дохід. 

«А продукти в окупації в три рази дорожчі. Тобто ціна, наприклад, за м’ясо, якщо була десь 300 гривень в Україні, то в окупації 600–700, а то і 800. Тобто дуже дорого вони продукти ставили, а привозили ж саме російські продукти».

Ще з 2022 року фіксується гострий дефіцит лікарських засобів у місті, а ті, що доступні, часто неякісні. Медична система фактично не функціонує через відсутність лікарів, що позбавляє населення можливості отримати належну медичну допомогу. Про це розповів Володимир, який потребував ліків для відновлення після інфаркту:

«Кардіолог у 2022 році виїхала. І після того я перестав ходити в лікарню, бо не було більше до кого звернутися. Ліки за місяць-півтора закінчилися всі, і я перестав їх приймати. На ринку ліки російські якісь продавалися. Але на ринку це інше – не зрозуміло, чи справжні, чи якісні. До того ж я не знаю, що мені приймати. І взагалі для серйозних хвороб ліків не було, і це було важко». 

• Пошкодження обʼєктів цивільної інфраструктури 

Унаслідок російських обстрілів, що не мають військової необхідності, цивільна інфраструктура Олешок майже повністю знищена. За свідченнями Ірини, через відсутність опалення взимку помер щонайменше один мешканець міста:

«Один чоловік замерз цієї зими у своїй квартирі насмерть, тому що уявіть: немає опалення, на вулиці мороз, ні опалення, ні газу, ні світла, ні води, нічого немає, і я не знаю, як люди там живуть. Зараз ми стараємося розповсюджувати інформацію, щоб розглянули це питання, щоб надали зелений гуманітарний коридор, щоб вивезти людей, хоча б продукти завезти». 

У 2023 році місто постраждало через затоплення внаслідок знищення російськими військами Каховської ГЕС, про що йдеться в окремому матеріалі БФ «Схід SOS». Передусім, однією з найгостріших проблем стала відсутність доступу до чистої питної води. У місті спостерігався дефіцит гуманітарної допомоги. Водночас російська сторона перешкоджала евакуації із затопленого міста. 

Так описує гуманітарну ситуацію в Олешках внаслідок ворожого обстрілу Ксенія Архіпова:

«Після потопу немає світла, немає води, немає газу в Олешках. Люди випилили вже всі дрова, усі дерева, які є довкола, отак отоплюються, будують якісь собі буржуйки».

• Переслідування та незаконне утримання цивільних осіб

У місті також фіксуються випадки переслідування цивільних осіб, їх насильницьких зникнень і викрадень російськими силовими структурами. Люди зникають безслідно, а родичі залишаються без жодної інформації про їхню долю чи місцеперебування. Окупаційна адміністрація при цьому не надає жодних пояснень або офіційних відомостей, що лише посилює атмосферу страху й невизначеності серед населення. Про зникнення свого чоловіка повідомила Ганна: 

«З того моменту як зник мій чоловік, куди я тільки не подавалася – і заяви, і моя свекруха, поки ще була в місті, зверталась до призначеного окупантами гауляйтера Журавка Георгія Володимировича. Він тоді подивився на її заяву, побачив ім’я і сказав їй, що бачив його ім’я у сводках денних, і там було позначено, що його арештувала контррозвідка за те, що він вивозив людей з міста. Через деякий час їй сказали, щоб вона не шукала його, він скоро повернеться, не переживайте, його скоро відпустять, все з’ясують і відпустять. Ну і з того моменту пройшло майже три роки». 

Задокументовані свідчення як докази порушень міжнародного права армією РФ на ТОТ

Задокументовані свідчення вказують на системні порушення міжнародно-правових зобов’язань держави-окупанта щодо захисту цивільного населення. Водночас, відповідно до статті 55 IV Женевської конвенції, окупаційна держава зобов’язана забезпечувати населення тимчасово окупованої території продуктами та медичними засобами у випадку недостатності місцевих ресурсів.

Відповідно до статті 17 IV Женевської конвенції, сторони збройного конфлікту зобов’язані укладати угоди щодо евакуації з обложених або оточених районів поранених і хворих, осіб старшого віку, дітей та породіль. Крім того, стаття 49 цієї ж Конвенції передбачає, що держава-окупант не повинна утримувати цивільних осіб у районах, які піддаються особливій небезпеці внаслідок бойових дій.