У прифронтовому Садовому під Херсоном проживає 14 людей

У прифронтовому Садовому — передмісті Херсона ситуація дуже складна. Попри постійні обстріли, відсутність комунікацій і зруйновану інфраструктуру, у селищі залишаються жити 14 людей.

Завдяки чому вони тримаються, Суспільному розповіла староста Олена Семеніхіна.

У селі працює Пункт незламності, розповідає Олена. Тут жителі Садового можуть обігрітися, підзарядити гаджети та випити гарячого чаю. Також людям регулярно передають гуманітарну допомогу.

“Щотижня передаємо хліб, продукти, за можливості – воду. З листопада 2022 року було відсутнє електро- та водопостачання, потім воду ми подавали за допомоги потужного генератора”, — говорить староста.

Також у населеному пункті відсутній мобільний зв’язок, немає транспортного сполучення. 

Дороги до Садового залишаються вкрай небезпечними, каже Семеніхіна. Спочатку це було пов’язано з великою кількістю мін типу “пелюстка”, наразі — через постійну дронову активність армії РФ.

До Садівського старостинського округу входить і селище Придніпровське. До повномасштабного вторгнення тут проживали десь півтори тисячі людей. Зараз у Придніпровському — жодної людини, в Садовому – 14 продовжують жити.

“225 осіб як ВПО проживають на території Херсона, і ми тут працюємо і підтримуємо людей. Старостат теж зруйнований, туди скинули дві КАБи. Наразі ми надаємо гуманітарну допомогу та інші послуги населенню: довідки, акти, виписки, допомагаємо людям з евакуацією, хто хоче звідти виїхати, допомагаємо також з розселенням”, — розповіла староста.

Олена Семеніхіна сама постраждала від російської агресії — 13 листопада 2024 року вона підірвалась на російській міні. Того дня жінка була на роботі, коли їй зателефонували комунальники. Вони сказали, що ремонтували кабелі й потрапили під атаку російського дрона. Декілька людей були поранені й просили про допомогу. Староста розповіла, що взяла з собою бинти, охоронця з Пункту незламності та ще одного жителя села, щоб допомогти постраждалим

“Один не міг самостійно рухатись, в іншого були травмовані ноги. Поки ми перебували в тому будинку, знову прилетів дрон. Було скидання запального боєприпасу на дах будинку і він поступово загорівся. Ми мали пораненого спустити в більш безпечне місце для того, щоб туди міг під’їхати транспорт і доправити його в лікарню. Сам він не міг застрибнути на велосипед, тоді ми шукали тачку та відкотили його в більш безпечне місце”, — згадує Олена.

Після того як люди відійшли від будинку, туди знову прилетів російський дрон і скинув вибухівку. Усі швидко сховалися під деревом і почекали, доки небезпека мине, розповіла староста. 

“На сусідній вулиці ми знайшли тачку і вже повертались до того будинку. Два хлопці, які зі мною прийшли, кажуть: “Чого ти знову з нами йдеш? Залишайся тут, чекай нас, ми самі без тебе впораємось”. Я сказала: “Добре”. Розвернулась, хотіла йти назад, зробила два кроки та підірвалась”, — каже жінка.

За словами Олени Семеніхіної, ніхто не побачив цих “пелюсток”, і коли жінка розвернулась, трохи в бік, то наступила. Лікування до повного загоєння тривало близько семи місяців.

Жінці ампутували більшу частину стопи, залишилась тільки п’ятка. Наразі вона обходиться без протеза, бо він для неї незручний.

“Трохи навчилась ходити на п’ятці, тому що протез неякісний. Тобто я не можу на ньому ходити, він в мене стоїть вдома, я ним не користуюсь. Зараз я замовила інший протез, сподіваюсь буде трохи кращий”, — каже Олена.