Лента новостей

События

«Ця птиця, мабуть, щось дуже страшне побачила»: у родині з Херсона живе курка з Чорнобаївської птахофабрики

12 декабря 01:33

229

«Ця птиця, мабуть, щось дуже страшне побачила»: у родині з Херсона живе курка з Чорнобаївської птахофабрики

Херсонська родина прихистила вдома курку з Чорнобаївської птахофабрики. Птиця, яка пережила голод та окупацію, стала домашньою улюбленицею в сім’ї.

Трагедія на птахофабриці

Коротко нагадаємо події, які стали причиною того, що частину курей із птахофабрики люди розібрали додому, аби врятувати.

На самому початку російської окупації, у березні 2022 року, внаслідок масового ворожого обстрілу Чорнобаївська птахофабрика залишилася без електропостачання. До початку повномасштабного вторгнення РФ на підприємстві було понад 4 млн курей. Через окупацію зникла можливість годувати птахів і підтримувати санітарний режим.

У результаті більшість курей загинула. Частину вирізали й роздали населенню як м’ясо. Сподіваючись врятувати хоч трохи ще живих курей, люди з довколишніх сіл і з Херсона розбирали їх додому – тримали навіть на балконах.

Детально про історію знищення птахофабрики окупантами, а також про загрозу екоциду через масовий мор курей «Гривна» розповідала ще в тому ж 2022 році.

Найбільша курка важила 270 грамів

Саме таким чином в родині херсонки Ольги Семенової з’явилися троє курей із Чорнобаївської птахофабрики, пише «Суспільне. Херсон». Додому їх приніс син. Коли він випустив курей із мішка, всіх вразило, якими вони були худими й виснаженими. Найбільша важила всього 270 грамів! За словами жінки, кури були геть лисі, бо через голод клювали одна одну.

«Одна – рідкісна “красуня” була: лиса, а на спині пір’я стирчить в іншу сторону. Я кажу: “Ця курка, мабуть, щось дуже страшне побачила!” Інша теж була лиса, але в неї був красивий гребінець, який тримався і не падав, як у решти», – згадує херсонка.

Оскільки курника на подвір’ї, де живе родина, не було, птахів тримали в будинку – у коробці. Вони за розкладом їли й гуляли на вулиці. Потоваришували з собакою. Курей відгодували, а за кілька тижнів зрозуміли – вони стали домашніми улюбленицями.

Жінка спостерігала за птицею та кожній придумала своє ім’я:

«Ця як ходить, то постійно голову втягує. Була лиса, нещасна – самі шкіра та маслаки. Оце стоїть, голову втягне, а я дивлюсь: “Боже, а це Черчилль”. Так і вирішили».

За словами пані Ольги, кури в родині стали домашніми улюбленицями та антидепресантами: сідали на руки, дозволяли себе гладити. Через три тижні знесли перше яйце.

«Я зрозуміла, що з’їсти їх не зможу. Ну от не зможу. Навіть коли вони оклигають, обростуть пір’ям і трохи наберуть вагу», – каже херсонка.

Курка на ім’я Черчилль вижила, дві інші, на жаль, померли. Нині курка завжди поруч із господинею: на городі, на подвір’ї, у будинку. Вона немолода вже, скільки років проживе – жінка не знає. А поки що раз на місяць несе по одному яйцю.