Цугцванг з демобілізацією: через 18 місяців чи ніколи

На жаль, цей заголовок, яким би песимістичним він не здавався, найточніше відображає ситуацію з воєнним станом у нашій країні. У неділю по всій Україні пройшли мітинги родичів мобілізованих, які вимагають відправити їх на ротацію і дати відпочинок. У мітингах брали участь переважно жінки та діти – родичі наших військових. Але це не означає, що решта суспільства байдужа до теми демобілізації.

Цілих три петиції про демобілізацію пройшли позначку 25 000 голосів, а тому мають бути розглянуті, але... Одну з петицій подавав навіть нардеп від «Євросолідарності» Олексій Гончаренко, але й він жодної відповіді не отримав.

Півтора року – розумний термін для ротації. Військові, які перебувають на фронті цей період, ослаблені як фізично, так і емоційно. Далеко не всі з них є професійними солдатами. Відсутність ротації призводить до суттєвого зниження бойового духу. Як відомо, якщо у взводі є хоча б один незадоволений, то від нього неминуче заразиться скептицизмом і решта. А якщо не один, то про яке якісне виконання бойових завдань може йтися?

Моральний бік питання доповнюється суспільним резонансом. Мітинги у воєнний час – пряме свідчення відсутності комунікації між суспільством і владою. Онлайн-петиції, як інструмент спілкування з владою, також дискредитував себе, оскільки відповідь на петицію негативно позначиться або на авторитеті Офісу президента, або на Збройних силах. Але влада ніяк не реагує на серйозну та хвилюючу родичів проблему, що симптоматично. Адже справа не тільки в родичах.

Проте всі, хто знайомий із ситуацією на фронті, чудово розуміють, що зі стратегічного погляду демобілізація як невигідна за нинішнього стану ЗСУ, так і неможлива. У шахах ця позиція називається цугцвангом, коли кожен наступний хід робить становище дедалі гіршим.

Екс-глава прес-служби Генштабу ЗСУ Владислав Селезньов заявив, що чисельність особового складу ЗСУ становить 1,3 млн осіб. Не беремося судити про точність чи суб'єктивність, а також правомірність цього висловлювання. Але в цьому випадку приблизно чверть складу могла бути демобілізована. Проте компенсувати кадрові втрати за рахунок мобілізованих на даний момент неможливо – у нас просто немає людських ресурсів. Ті, хто призиваються на фронт зараз, можуть лише поповнити втрати серед загиблих і поранених.

Вкрай небезпечним є популізм у цій темі та гра на почуттях родичів наших солдатів. Тобто демобілізацію обіцятимуть і відкладатимуть, розуміючи, що вона вкрай невигідна для ЗСУ та рівнозначна втраті низки ділянок фронту. Демобілізація можлива, але для цього необхідно створити правову базу, заявив секретар Ради національної безпеки України Олексій Данилов. Але ми, як у випадку з Селезньовим, не розуміємо, чи особиста ця думка Данилова, чи офіційна. Володимир Зеленський ще влітку говорив про те, що розмови про демобілізацію передчасні, і після цього тему не порушував. Тому й заява секретаря РНБО, поки що, здається демагогією, інакше, якби він був зацікавлений у демобілізації, то порушив би це питання на високих майданчиках. А правову базу можна розробляти не один рік.

При цьому офіцер 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Андрій Козинчук заявив, що чергова хвиля мобілізації зараз дуже потрібна. Тобто у ЗСУ навіть не припускають думки про зменшення особового складу, а навпаки просять його збільшити. «Люди поступово йдуть, шпиталі переповнені. У мене особисто у підрозділі звільняються дядьки, яким по 60 років. Нам потрібні нові сили на фронті. Ті, що залишилися – вони втомлені, виснажені, з контузіями. Є велика потреба, щоби освіжити наші сили на передовій», – заявив Козинчук.

Не можна не торкнутися складної теми патріотизму: захищати нашу Батьківщину – святий обов'язок кожного. Проте нерівні умови для громадян (хтось ухилянт, хтось встиг виїхати за кордон, хтось просто не йде до ТЦК) призвели до суттєвого падіння командного духу в армії. Обстановка в суспільстві загострюється, оскільки наші громадяни розуміють, що мобілізації досі можна уникнути різними способами, не завжди легальними. А кількість вступників-чоловіків призовного віку зросла в країні з 85 тисяч минулого до 110 тисяч цього року. Найбільш вражаюче зростання числа студентів-чоловіків помітне у вікових категоріях 30+ та 40+. І це люди, які могли бути потенційно мобілізовані для ротації військовослужбовців. Але в такому разі на мітинги виходили б їхні родичі.