Тортури струмом і 11 років суворого режиму: як росіяни катують і за що засудили Сергія Арефʼєва з Херсона

Херсон — єдиний обласний центр, який росіяни захопили після 24 лютого 2022 року. Попри те, що місто з перших днів повномасштабного вторгнення опинилося в окупації, його жителі активно протестували проти загарбників. Людей не спиняло навіть те, що росіяни наставляли проти них зброю і викрадали їх просто під час акцій. Серед тих, кого викрали, був Сергій Ареф’єв, співробітник компанії мобільного звʼязку.

Це сталося 23 березня 2022 року. Разом із приятелем Ареф’єв пішов на черговий протест. Раптом дорогу їм перекрила цивільна автівка, з неї вискочили російські військові. Вони схопили Сергія і його друга, одягнули мішки їм на голови і повезли у поліцію на вулиці Лютеранській.

У захопленій будівлі приятеля Ареф’єва били, застосовували проти нього метод “добрий і злий поліцейський”. Обох чоловіків також незаконно допитали про учасників протестів і тих, хто їм нібито платить — не вірили в щирість проукраїнської позиції херсонців. Того ж дня друга Сергія росіяни відпустили, а самого Ареф’єва перевезли в ІТТ № 1, що на вулиці Теплоенергетиків. Там чоловіка тримали п’ять днів.

Так звик до електрошокера, що вже не було боляче

Після цього окупанти транспортували Ареф’єва у СІЗО № 1 у Сімферополі. Один із цивільних, який був у тому СІЗО і згодом повернувся, розповів Поліні, дружині Сергія, що бранців там погано годували, а спали вони по дві людини на ліжку. Також росіяни заборонили українцям виконувати фізичні вправи, мотивуючи це тим, що так бранці готуються до втечі. Якщо хтось порушував заборону, його переводили у дисциплінарний ізолятор. Удень росіяни забороняли сідати на ліжко. Під час “прийомки” полонених жорстоко били.

— У чоловіка був крововилив в око і синець на пів обличчя. Пошкодили щелепу, він ще тиждень не міг нормально їсти. Били електрошокером. Мій Сергій настільки звик до цих побоїв, що йому вже не було боляче, — розповідає дружина Поліна.

Поки чоловіка тримали у Сімферополі, а вона була в евакуації, у травні 2022-го до їхньої херсонської квартири намагалися вдертись окупанти. Коли не вдалося, один із них надіслав Поліні авдіозапис, у якому Сергій просив віддати росіянам свій робочий ноутбук. Щойно жінка зробила це, із незнайомого номера зателефонував її чоловік. Вони поговорити, а потім слухавку взяв один із загарбників — Дмитро Чорний. Він закликав Поліну разом із сином повертатися до Херсона, не звертатися до українських правоохоронців і обіцяв, що за деякий час Сергія відпустять. За місяць вона знову поговорила зі своїм чоловіком. Той сказав, що за два тижні буде у Херсоні. Але цього не сталося, Сергій і надалі залишався в російському полоні, а Чорний припинив виходити на зв’язок. Після цього Поліна повторно звернулася з заявою до прокуратури. Зверталася вона й до окупаційних органів, які підтвердили, що Ареф’єв сидить у сімферопольському СІЗО № 1.

У березні 2023-го жінці зателефонував Андрій Чертолясов — представився адвокатом із Сімферополя, якого Сергію призначили росіяни. Він працював на півострові й до окупації. У січні 2014-го Рада адвокатів Криму видала йому свідоцтво. Він заявив, що окупанти почали слідство проти Ареф’єва за статтею “шпигунство”. Утім надалі із жінкою адвокат спілкувався неохоче, тож Поліна знайшла іншого. Той розповів, що справу Сергія росіяни засекретили.

Тоді ж вона почала листуватись із чоловіком, але згодом росіяни закрили доступ до сайту для власників українських сім-карт. У березні 2023-го Сергій отримав перші передачі від родини.

— Їх перевіряли, різали — отримуєш порізані яблука, ковбасу — все перемішане, — переповідає Поліна слова чоловіка.

11 років увʼязнення за “шпигунство”: хто судив Сергія Арефʼєва

Наприкінці березня 2023-го росіяни перевели Сергія у СІЗО № 2 у Сімферополі. Там полонені не бачили денного світла, бо вікна зафарбовані. Також росіяни змушували українців ходити у позі ластівки з заведеними за спину та піднятими до гори руками. Тримали Сергія разом із цивільними з Криму і Херсонщини, зокрема з Іваном Козловим — херсонцем, незаконно засудженим нібито за “шпигунство”. У травні 2023-го Ареф’єва поклали на два місяці до психлікарні. Як пояснив адвокат — щоб чоловік побув у кращих умовах, ніж у СІЗО.

У листопаді того ж року окупаційний Херсонський обласний суд, розташований у Генічеську, незаконно призначив Сергію 11,5 років відбування покарання в колонії суворого режиму, а в травні 2024-го, після апеляційної скарги, термін скоротили на пів року. Псевдовирок виголошували Айрат Галлямов, Світлана Кураєва й Віктор Можелянський.Галлямов до вересня 2023 року працював у Казані, а Кураєва — у Димитровградському міському суді Ульяновської області РФ. Можелянський до окупації Криму був суддею Київського районного суду Сімферополя, а 2014-го зрадив присязі і перейшов на бік РФ. Відтоді він незаконно судив євромайданівця Олександра Костенка, заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова й українських моряків, яких росіяни взяли в полон у Керченській протоці у 2018 році. У 2015-му Генпрокуратура України повідомила Можелянському про підозру у держзраді, а в червні 2021-го його викликали для вручення підозри у порушенні законів і звичаїв війни.

 Також саме Галлямов, Кураєва та Можелянський відправили на 11 років за ґрати нібито за шпигунство херсонця Івана Козлова.
“Прокурором” під час так званого засідання проти Сергія Ареф’єва був Володимир Комєдєв. До окупації Криму він працював у прокуратурі Білогірського району півострова, а в березні 2014-го присягнув загарбникам. У 2016 році Генпрокуратура України повідомила Комєдєву про підозру у держзраді, а 2017-го викликала на допит.

Краснодар і Саратов: куди росіяни етапували Сергія Арефʼєва

Коли Арефʼєва незаконно засудили, його вивезли, ймовірно, у СІЗО № 1 Краснодара, а в червні перевели у виправну колонію № 2 цього ж міста.

У день, коли чоловіка забрали з СІЗО № 2 Сімферополя, на сайті ФСБ з’явилися новина про “суд” над п’ятьма “українськими шпигунами”, серед яких був і Ареф’єв. У середині липня чоловік повідомив адвокатові, що перебуває у виправній колонії № 10 у Саратові. Там він сидить у бараку разом із українцями і росіянами, працює швецем. Подробиць про умови утримання Сергій не розповідає, оскільки боїться, що тюремники заборонять йому надіслати листа.Нині Поліна Ареф’єва звертається до українських, міжнародних органів та організацій, аби ті сприяли якнайшвидшому звільненню її чоловіка. Вона, зокрема, співпрацює з МКЧХ, але росіяни ігнорують його запити і не підтверджують, що утримують Сергія в полоні.

Марина Кулініч, mipl.org.ua
Цей матеріал підготовлено за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів