Лента новостей

События

"Тиша степу". Херсонська майстриня відтворила автентичну вишиванку з лівобережжя області

10 марта 10:33

571

"Тиша степу". Херсонська майстриня відтворила автентичну вишиванку з лівобережжя області

Херсонка Юлія Бондаренко відтворила вишиту сорочку з лівобережжя області, яка була у колекції її покійного викладача, херсонського етнографа Віктора Кисіля. Мета майстрині — зберегти та примножити культурну спадщину рідного краю. Свій проєкт вона назвала "Тиша степу".

Коли Юлія Бондаренко починає працювати над новою сорочкою, то у спеціальній програмі готує схему візерунка хрестиком по кольорах.

"Я купила шмат тканини десь 60 на 40 метрів. Далі вишивала уставки – це верхня частина рукава. Потім манжети вишивала. Зверху буде пазушний розріз", — каже дівчина.

До повномасштабного вторгнення Юлія жила у Херсоні, працювала вчителькою мистецтва у школі, була волонтеркою у притулку для тварин "Чотири лапи". Вишивкою почала займатися наприкінці травня 2022 року, після виїзду з окупованого на той час Херсона до Кривого Рогу. Свою першу вишиту сорочку вона віддала на продаж для благодійного збору на рації для військовослужбовця з Херсона.

"Купила собі тканину, почала вишивати популярні орнаменти, які пропонує нам масмаркет, але потім почала заглиблюватися. Мені було важливо відтворити щось особливе, щось пов’язане з домом, щоб надати цим речам особливу цінність і особливу вартість — не грошову, а саме емоційну", — сказала майстриня.

За словами Юлії, ці роботи допомагають їй виразити біль та смуток, який вона відчуває через те, що зараз відбувається з Херсонщиною, особливо на тимчасово окупованому лівобережжі.

"Це дає мені змогу зробити якусь важливу справу, зберегти якусь частинку спадщини та розповісти деякі історії. У підручнику Гасюка "Художнє вишивання України" є два орнаменти з Херсонщини. Це півник – він виступає захисником, і ромб – ним зазвичай вишита верхня частина рукава", — розповіла Юлія Бондаренко.

За основу першої вишиванки-репліки вона взяла оригінальну сорочку з лівобережжя Херсонщини, яка була в колекції її покійного викладача Віктора Кисіля – херсонського етнографа. Працювала над сорочкою два місяці.

"Вона саме з Голої Пристані. Там жила бабця, в якої була ця вишиванка. І вона подарувала її Віктору Івановичу. Я спілкувалася деякий час з його дружиною в окупації, допомагала їй. А потім попросила собі деякі вишиванки, які в нього лишилися, щоб відтворити. І вона мені дала їх. Перша, репліку якої я зробила, — це післявоєнна вишиванка, бо тут фабричне полотно. На ній звичайний хрестик, пухлики, манишка. Коли я створювала її репліку, то прибрала манишку, бо з нею не дуже зручно носити", — пояснила майстриня.

Схему вишиванки з Голої Пристані Юлія планує виставити у себе в соцмережах і відкривати до неї доступ за благодійний внесок на збір для українських військових. Крім цього, в рамках проєкту дівчина вишиває поясні кишеньки. На них зображені тварини з природоохоронних територій лівобережжя. Частину виробів дівчина передає на розіграші на підтримку благодійних зборів, гроші від продажу інших – йдуть на придбання корму для тварин у притулках.