Суд у Кривому Розі оприлюднив записи розмов депутата Карамалікова з росіянами

Жовтневий райсуд Кривого Рогу слухає справу Іллі Карамалікова, херсонського депутата від партії Ігоря Колихаєва “Нам тут жити!” Його звинувачують у державній зраді — співпраці з окупантами та видачі їм російського пілота, котрого затримали учасники “народної дружини”. Депутат заперечує, що допомагав росіянам і каже, що повернув їм пілота, бо в окупації не міг передати його українським військовим. 

За клопотанням МІПЛ суд дозволив транслювати засідання на порталі “Судова влада”. На двох останніх слуханнях дослідили записи розмов окупантів із Карамаліковим, а також допитали свідка.

Свідок

Максим Бервінов — капелан у 124-ї окремій бригаді Тероборони. Він приєднався до ЗСУ у 2014 році, відтак був інструктором із бойової підготовки. До суду його запросив захисник Карамалікова. 

У перші дні повномасштабного вторгнення Бервінов не встиг виїхати з Херсона і опинився в окупації. Каже, росіяни мали списки ветеранів АТО та бійців ЗСУ. Розшукували і його — приходили до батьків та до нього додому.

— Тому я переховувався у племінника Іллі Карамалікова, — пояснив Бервінов. — Він про це знав. За його дорученням нам привозили продукти.

Михайло Величко, захисник Карамалікова, уточнив:

— Чи вам відомо, що він передав представникам окупаційної влади відомості про військовослужбовців?
— Якби він це робив, він би передав і ту адресу, де ми переховувалися зі зброєю та документами військової частини, — відповів Бервінов.
Згодом він зміг евакуюватися з Херсона за підтримки Сил спеціальних операцій. 
 
Після запитань адвоката слово взяв Карамаліков. 

— Чи в тих умовах була можливість передати захопленого російського військового українській владі? — почав він.

— У той час його не було куди передати, — відповів Бервінов. — Вбити? Ми б стали як росіяни. Ми не маємо права вбивати беззбройних.
 До того ж, якби ви його вбили, росіяни про це дізналися б. Ви могли наразити людей на небезпеку. Треба було відпустити.

— А чи була можливість зберегти в таємниці серед 40 дружинників, що затримали російського пілота? — продовжив Карамаліков.

— Ні, не можна було. В інтернеті гуляла інформація, що наші захопили росіянина. Також у цю “дружину” входили брати Захарови, які були колаборантами. Якби щось трапилося з цим пілотом, росіяни про це дізналися б і багато людей могли постраждати.

До допиту приєднався Андрій Безкровний, прокурор Херсонської обласної прокуратури:

— Під час окупації ви спілкувалися з Карамаліковим особисто? 

— Лише телефоном, — пояснив Бервінов. — Бачив його стріми у Фейсбуку. Особисто не бачились. Я телефоном говорив, що ми лишили продукти в інтернаті, аби він забрав для містян.

— Чи вам відомо, що під час окупації він постійно спілкувався з окупантами? — продовжив прокурор.

— Мені це не відомо. Але, наприклад, якби я був медійною людиною і допомагав ЗСУ, напевно, був би змушений спілкуватися. Бо якщо ти їх шарахаєшся, ти — їхній ворог.

Дзвінки

Також суд заслухав фрагменти перехоплень телефонних дзвінків Іллі Карамалікова з росіянами. Він спілкувався з Сергієм Сініциним із позивним “Сабір”, який був куратором ФСБ у Херсоні, й Олександром Наумовим із позивним “Альфа”, начальником Росгвардії. Обом заочно оголосили про підозру у вчиненні воєнних злочинів: слідство вважає, що вони катували людей на Херсонщині.
Прокурор Андрій Безкровний пояснив, що слідчі прослуховували дзвінки росіян під час окупації Херсона. Вони спілкувалися між собою та з Карамаліковим. Ці розмови, вважає прокурор, підтверджують, що депутат контактував із окупантами без примусу.

Захисник підсудного натомість просив не досліджувати ці аудіозаписи. Він переконував, що розмови є загальними і не містять фактів про злочини, які інкримінують Карамалікову. Проте суд не задовольнив його клопотання.

Зрештою заслухали сім записів. Кожен із них тривав у середньому пів хвилини, через проблеми зі звуком було складно розібрати деякі слова та фрази. Суд не дозволив прокурору пояснювати, про що йдеться у цих фрагментах — певно, аби уникнути суб’єктивного трактування.

На одному з записів “Сабір” телефонує, вочевидь, російському військовому і просить не чіпати тих, кого росіяни затримали у той період у Херсоні. Пояснює, що це “його люди”.

У наступному фрагменті “Сабір” говорить російською з Карамаліковим. 

“Я переговорив, питань немає, нехай працюють”, — запевняє він.

Карамаліков відповідає товариськи: “Охоронець усе-таки в лікарні. Я інших ставитиму. А ще прикол дізнався: автомат, що там показували, це муляж із нічного клубу. Отак за муляж усім також попало”.  

На іншому записі вже Карамаліков телефонує “Сабіру” й скаржиться: “А чому це ваші ламають моїх зараз? У клубі “Аміго” на острові”. 
“Сабір” відповідає коротко: “Зараз розберуся”.

Вочевидь, йдеться про обшуки російськими військовими нічних клубів Карамалікова на початку 2022 року. Пропагандисти тоді випустили сюжет про викриття “опорного пункту українських військових” із коктейлями Молотова і зброєю. Карамаліков раніше пояснював, що допомагав переховувати українських військових і зброю.

Після прослуховування записів суддя запитав, чи підтверджує Карамаліков, що це його голос на аудіо. Той ухилився від прямої відповіді, називаючи, ймовірно, себе “фігурантом”:

— Я не хочу відповідати на це запитання і грати на руку слідству. Але можу сказати, що фігурант цієї розмови говорить про побиття охоронця та намагається видати знайдений автомат за бутафорський, тому що поряд були коктейлі Молотова, українські прапори та гранати. Це було через кілька годин після розгрому клубу. Фігурант намагається згладити цю ситуацію. Фігурант розмов запитав чи можна у гуманітарний центр завести охоронців замість тих, яких росіяни побили. Тому що туди увірвалися росіяни. 
Решта записів стосувалися розмов “Альфи” і “Сабіра” з, вочевидь, місцевими, яких вони схиляли до співпраці. Ці люди, ймовірно, належали до “народної дружини”, про яку розповідав Карамаліков. Утім, так і не зрозуміло, чи вони входили саме до об’єднання, яке він координував на початку повномасштабного вторгнення.

Щодо цих Карамаліков сказав:

— Жодного з дружинників, які були зі мною, не притягнули до відповідальності. Вони зараз працюють у Херсонській адміністрації, воюють чи волонтерять. [На аудіо] якусь людину, яку називають дружинником, підвозить росіянин, вони щось обговорюють. Росіяни створили свою “дружину”, яка працювала з окупантами. І їх зараз судять. Але прокурор намагається прив’язати це мені.  

Карамаліков клопотав дослідити фрагменти й інших телефонних перехоплень — не тільки наданих прокуратурою. На цих записах чутно, як цивільні зв’язуються з окупантами стосовно приватних питань. 

Наприклад, є розмова власника ферми на Херсонщині з росіянином. Чоловік скаржиться на російських військових: “Моя ферма розташована на мелітопольській трасі, 212-й кілометр, де зараз проходить вся техніка. Там підвал, винний погріб. Рєбята зайшли, поїли. Ну, беріть, що вам треба, питань немає, але нормально використовуйте. Одні рєбята так зайшли, все нормально. А тепер зайшли інші. Вони вигнали охоронця, перевернули все в домі, вікна порозбивали, позабирали все”.

Росіянин відповідає коротко: “Я вас почув, зараз доповім”.

“Ви передзвоните? Я зможу туди проїхати? В мене там тварини”, — уточнює чоловік. Росіянин обіцяє дізнатися.

Коли запис закінчився, виявилося, що Карамаліков впізнав голос.

— Це депутат обласної ради. Не називатиму зараз його прізвище, — сказав він. — Але всі розмови з росіянами тоді вели максимально доброзичливо. Всі намагалися пропетляти.  
На іншому записі “Сабір” говорить із колишній працівником СБУ. Він починає дзвінок словами: “Василь Васильович? Це вас турбують колеги з Москви”. Чоловік просить його представитися, питає, нащо його шукають. “Сабір” пояснює, він зі “служби безпеки” і хоче проконсультуватися. Чоловік пояснює, що вже давно не працює, але дозволяє поставити йому запитання. Зрештою “Сабір” просить порекомендувати колишніх співробітників СБУ для роботи в окупаційному органі. Чоловік нікого йому не радить. 

Суд не долучив до справи ці записи, хоч і дозволив відтворити їх — безпосередньо обвинувачення вони не стосуються.

Наступне засідання призначили на 7 лютого. Суд продовжить досліджувати докази у справі. 

Ця публікація створена за підтримки проєкту “Трансформаційне відновлення задля безпеки людей в Україні”, що фінансується Урядом Японії та впроваджується Програмою розвитку ООН (ПРООН) в Україні.

Анастасія Зубова, МІПЛ