Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії та археології Балтійського регіону (Клайпедський університет, Литва) Артем Петрик напередодні повномасштабного вторгнення Росії приїхав до батьків у Херсон. Штурм, окупація протягом 8 місяців і 10 днів, обстріли вже звільненого міста – це відбувалось з ним і з херсонцями. З щоденних записів утворилась книга "Сни про Херсон" — розповідь від першої особи. З автором поспілкувалось Суспільне.

Вісім місяців підпільного життя у прямому сенсі цього слова. Розуміючи, що науковий співробітник Клайпедського університету "зацікавить" представників російських спецслужб, Артему Петрику довелось переховуватись.

"Змушений був постійно змінювати місцеперебування, конспіруватись. Я думаю, що це доля не тільки моя, це доля всіх проукраїнських активістів, які перебували у Херсоні на момент початку вторгнення. Тим більше людей, які мали стосунок до західних інституцій. Тому що, ми знаємо, всіх: і журналістів, і істориків вони відносили до категорії пропагандистів. Вони живуть у своїй парадигмі, їм важко уявити, що можуть бути незалежні дослідження, в їх розумінні це все пропаганда", — каже Артем Петрик.

Кандидат історичних наук міг передбачити дії російських окупантів. З часів захоплення країн Балтії, Польщі, Угорщини, їхні методи не змінились.

"Вони копіювали радянські зразки, бо діяли по сталінських лекалах. Це стосувалось і реакції на мітинги й масових репресій, які відбувались в Херсоні, боротьбі з активістами, пошук підпільників, складів зі зброєю. Я прекрасно собі уявляв, що ворог не зупиниться перед жодною кров’ю, перед катуваннями, що власне Херсон і побачив. Але все місто було великим партизанським загоном. Всі якось намагались допомогти українській армії в силу своїх навичок, вмінь. І я не хочу, щоб склалась думка, що в Херсоні був великий рух саме колаборації. Вони безумовно були, як і усюди ці колаборанти, проте переважала саме українська сила", — згадує Артем.

Херсон бачив колони техніки Z, знищення української символіки та розвішування російських прапорів якимись завезеними загонами гітлер'югенд, спалення книжок.

У херсонському вікні промайнула історія 20 століття. Оповідання "Вікно" — особиста історія автора. У "Снах про Херсон" розповідь ведеться від першої особи, але в книзі зібрані історії багатьох херсонців.

"Там кілька десятків оповідань здебільшого на основі щоденника, який я вів, починаючи з березня. Це були якісь нотатки, які я вів на тому, що тільки можна: від записників до обривків газет. І писалось це і на горищах, і в підвалах, і посеред степу, і таке було. І лише восени вдалось зробити компіляцію, все літературно оформити. Там історії передсмертних листів дівчини, яка адресувала їх хлопцю, з яким розлучилась декілька років тому і в момент страху писала саме йому. Але отримати він їх не міг, бо вона відправляла їх на стару електронну адресу", — поділився автор збірки.

"Цей день, коли" — оповідь про 11 листопада і все, що відбулось у місті після звільнення. Без світла, води, зв’язку та Інтернету, але херсонці тримались. Тут про те, як ділились хлібом і дощовою водою.

"Була взаємодопомога, взаємовиручка, вироблявся той самий український південний херсонський характер. Я сподіваюсь, що книга – про цю спільність херсонців. І вона дасть початок такому циклу праць і наукових, і художніх, в яких буде описуватись феномен херсонців, які один одного витягували фізично, психологічно і в період окупації, і в період обстрілів. Хотілось, щоб Херсон отримав вакцину від "какой разници", від русофілії на майбутнє. Ворог себе показав яким, він є насправді: безжальним як до своїх, так і до чужих", — сказав Артем Петрик.

Зараз "Сни про Херсон" доступні на сторінці видавництва в електронному вигляді. Згодом книга вийде у паперовому варіанті.