Лента новостей

Политика

05 сентября 14:55

347

Росія змушує українських військових брати участь у пропагандистських акціях і хапає українців за пости в соцмережах

48-річного Миколу Леницького з Херсонщини засудили до семи років ув’язнення за єдиний пост у соціальній мережі, 36-річного чоловіка із Запорізької області — на 1,5 роки за єдиний коментар. У російському Бєлгороді 40-річного громадянина України оштрафували за недонесення на знайомого, який приєднався до “Російського добровольчого корпусу”, що воює на стороні України.

В останній літній місяць російські репресивні органи і “суди” працювали менше, ніж зазвичай, але помітно “креативніше”. Відомо про кілька повторних вироків проти українців за політичними статтями, а також про вироки за резонансні замахи на вбивства в окупованому Донецьку і в Росії.

Наприкінці серпня стало відомо також про затримання двох чоловіків, у Донецьку і в Криму, яких названо лідерами осередків “Свідків Єгови”. Це може свідчити про початок на окупованих територіях кампанії проти цієї релігійної організації з центральним офісом у США, яку в Росії визнано екстремістською. Раніше російські медіа стверджували, що до “Свідків Єгови” до 2014 року належала жінка з окупованої Брянки, яка доставила в Луганськ вибуховий пристрій, від якого на початку липня загинув колишній “мер” міста, колаборант Маноліс Пілавов.

Також на окупованих територіях почалася пропагандистська кампанія із залученням українських військовополонених.

“Ворожа агентура” і “Свідки Єгови”

Упродовж серпня стало відомо про затримання за політичними мотивами на окупованих територіях і в Росії 16 громадян України. Ще одного, Артема Бородіна, лівого активіста з Донецька, затримали у Бішкеку в Киргизстані. У березні 2022-го його разом із дружиною-росіянкою затримували в Донецьку за розклейку “профспілкових листівок”, але скоро відпустили (про це повідомляв телеграм-канал “Чорна книга капіталізму”).

Йдеться лише про ті випадки затримання, про які повідомили російські репресивні органи або про які самостійно дізналися медіа. Їхня справжня кількість значно більша. Наприклад, за липень тільки на окупованій частині Донецької області “спецназ Росгвардії і військова контррозвідка” затримали 26 людей із “ворожої агентури”: 15 за нібито співпрацю із ЗСУ і 11 за нібито причетність до терористичної діяльності, похвалилися у пресслужбі Росгвардії.

У серпні стало відомо про дев’ять випадків затримань саме таких “українських агентів” на окупованих територіях України і в Росії — у Донецьку, Антрациті, Старобельську і Сватовому на Луганщині, у Севастополі і в Москві.

В останньому випадку йшлося про громадянина України Ростислава Сасовця і його сина Сергія, який має російське громадянство. Як повідомило незалежне російське видання “Медіазона”, раніше батька і сина двічі арештовували на 15 діб за нібито дрібне хуліганство. Цього разу їх заарештували у справі про шпигунство, деталі справи наразі невідомі.

У Донецьку затримали трьох чоловіків. Двох із них, 1987 і 1997 років народження, — в одній резонансній справі: підриві авто Сергія Євсюкова, колишнього начальника колонії в Оленівці, у якій росіяни вбили і поранили десятки українських полонених. За їхніми даними, йшлося про 53 загиблих і 75 поранених. Провину за це Росія покладає на Україну.

Авто Сергія Євсюкова в центрі Донецька після вибуху

Євсюкова, який катував військовополонених і, ймовірно, знав про підготовку масового вбивства, звільнили з колонії того ж літа 2022 року. Він загинув від вибуху авто в центрі Донецька у грудні 2024-го. У підготовці і здійсненні теракту тепер звинувачують затриманих чоловіків, хоча про затримання одного нібито причетного йшлося вже у перші дні після підриву.

Затримані чоловіки нібито причетні також до підриву авто чиновника на окупованій частині Херсонщини того ж року і підготовки до інших терактів на окупованій частині Донеччини.

Про ще одного затриманого у Донецьку не наведено жодної інформації. Чоловік нібито фотографував для СБУ адміністративні будівлі та об’єкти критичної інфраструктури в “республіці”, а потім отримав завдання їх підірвати і виготовив вибухівку, яку переховував у схронах на території місцевих цвинтарів.

За схожою справою затримали чоловіка в Антрациті, про якого також немає жодної інформації. Затримані у Старобільську, Сватівському районі і Севастополі нібито збирали і передавали українським спецслужбам інформацію про місця дислокації російських військ і техніки.

Про обох чоловіків із Луганщини сказано, що їх підозрюють у шпигунстві — це має означати, що вони не мають російського громадянства. Найбільш імовірно, що їхнє затримання відбулося набагато раніше — до кінця 2024 року, коли отримання російського громадянства на окупованих територіях стало фактично безальтернативним.

Про затриманого у Севастополі зазначено, що це громадянин Росії 1978 року народження. Він нібито знімав роботу засобів протиповітряної оборони у Севастополі і передавав фото і відео українській розвідці.

Двох чоловіків заарештували за активність у соціальних мережах. Про одного з них, 60-річного мешканця села Благовіщенка біля Кам’янко-Дніпровської у Запорізькій області, сказано, що наприкінці 2024 і на початку 2025 років він розміщував коментарі “на інтернет-відеоплатформі”, які мали “ознаки спонукання до ворожих дій” проти російських військових.

Інший, 33-річний чоловік із Джанкойського району в Криму, як зазначено, адміністрував телеграм-канал, у якому він нібито виправдовував підрив Кримського мосту. Про чоловіка також сказано, що раніше його судили за “реабілітацію нацизма”: він відбув дворічне ув’язнення.

Ще одного 47-річного чоловіка в Криму в Армянську заарештували за те, що він нібито напідпитку кричав “Слава Україні” у публічному місці. Двох жінок, на окупованій частині Запорізької області і у російському Пскові, затримали за нібито переказ коштів на підтримку Збройних сил України. Перша, про яку не наведено жодної особистої інформації, нібито придбала військові облігації на приблизно 130 тисяч гривень. Друга, про яку відомо як про 25-річну громадянку України та Росії, нібито переказала невказану суму на підтримку “української націоналістичної організації”, передала “Медіазона”.

Крім того, в Енергодарі Запорізької області затримали чоловіка за участь у “терористичній спільноті” у 2018 — 2019 роках. З тексту повідомлення зрозуміло, що йдеться про військову службу і що вона проходила на Луганщині. Ймовірно, йдеться про службу в “Айдарі”.

Про арешти двох нібито лідерів місцевих осередків “Свідків Єгови” на окупованих територіях України російські державні медіа повідомили з інтервалами у кілька днів. Про арештованого у Донецьку сказано, що він очолював осередок у 2018 — 2023 роках. Про арештованого у Криму є трохи більше інформації, хоча ім’я його теж не вказано: це 52-річний мешканець села Запрудне біля Алушти; про його осередок сказано, що він діяв на території Ялти та Алушти.

У “шпигуни” і “терористи” пішли жінки

З 21 відомого випадку політично мотивованого засудження громадян України на окупованих територіях і в Росії п’ять стосувалися активності у соціальних мережах. Крім вже згаданих Миколи Леницького з Великої Лепетихи і неназваного 36-річного чоловіка з Мелітополя, це ще один кримчанин і один чоловік із Харківщини, який жив у російському Череповці.

Миколу Леницького засудили за розміщення “фейкового відео” про удар російських військових по селищу у Брянській області з великою кількістю жертв, сказано у повідомленні про вирок.

Про мелітопольця сказано, що в червні 2023 року він прокоментував відео у телеграмі, на якому хлопець і дівчина дякують російським військовим за “звільнення” Маріуполя. Як можна зрозуміти з повідомлення, у чоловіка склалося враження, що молодих людей змусили висловлюватися таким чином. Тож він розмістив під відео “коментар із закликом до насильницьких дій проти громадян Росії”.

45-річного мешканця Ялти засудили до двох років ув’язнення за “коментарі русофобського змісту”, у яких також нібито йшлося про підтримку ЗСУ. 43-річного промислового альпініста Дмитра Орлова засудили до трьох років ув’язнення за побажання падіння путінського режиму і покарання смертю всіх до нього причетних у коментарях в одному телеграм-каналі. Орлову винесли м’який, як для російських судів, вирок через стан його здоров’я, а також співпрацю зі слідством і внески у якийсь благодійний фонд, повідомила “Медіазона”. На суді він казав, що від вибуху снаряду на Харківщині у 2023 році загинула його бабуся і що в Україні досі живе його мати.

Найбільше з 22 вироків російських судів проти громадян України стосувалися нібито співпраці з українськими спецслужбами — або передачі їм інформації про російські війська і техніку, або підготовки і здійснення терактів. Причому більшість засуджених по таких статтях, про кого відомо, — жінки.

20-річну Дарію Кулик із Мелітополя засудили до 18 років ув’язнення за нібито передачу співробітнику СБУ інформації про будівлю, у якій розміщувалися представники ФСБ, і придбання і спробі сховати у схроні “компонентів для коктейлю Молотова”, повідомила “Медіазона”. Дівчину затримали нібито саме біля схрону у вересні 2023 року.

У Криму засудили 24-річну Олександру Стрілець і її 42-річну маму Вікторію, 26-річну Аліну Грек і неназвану 28-річну мешканку Джанкойського району, а також двох чоловіків — неназваного 31-річного мешканця Сімферополя і 46-річного севастопольця Сергія Боднарашика.

Судячи з наведених деталей, Боднарашик — це той самий чоловік, про затримання якого за зйомку роботи ПВО російські репресивні органи повідомили на початку серпня. Затримали його, ймовірно, значно раніше, можливо, ще у 2023 році, бо саме до цього періоду російська прокуратура віднесла його “протиправну діяльність”.

“Медіазона”, яка повідомила про вирок Боднарашику, звернула увагу на те, що в суд справа чоловіка потрапила лише за тиждень до винесення вироку і що його також судили раніше — за коментарі у телеграм, в яких він “дискредитував” російські збройні сили. Тоді він відбувся штрафом, цього разу Боднарашика засудили до 14 років ув’язнення.

Справу Олександри і Вікторії Стрілець “суд” також розглянув за одно засідання, зазначили у “Медіазоні”. Жінок засудили до 12 років ув’язнення за фотографування військових об’єктів і передачу фото Головному управлінню розвідки Міноборони України. За аналогічним звинуваченням засудили до 15 років ув’язнення також жінку із Джанкойського району.

Аліну Грек засудили до 15 років ув’язнення за нібито підготовку підпалу релейної шафи на залізниці. Відомо, що молоду жінку затримали у січні минулого року. У 2021 році її затримували двічі під час акцій на підтримку Олексія Навального, повідомляло Радіо “Свобода”.

31-річного сімферопольця засудили на 18 років за нібито збір та передачу ГУР інформації про графік постачання нафтопродуктів у термінал у Феодосії та координат терміналу.

На Луганщині до 12, 15 і 17 років ув’язнення засудили 42-річну Ірину Зайцеву зі Станично-Луганського району, 25-річну Лоліту Василенко з Рубіжного і 60-річного Анатолія Хатажукова з Білокуракина відповідно.

Лоліта Василенко у скляному боксі під час суду над нею

Зайцева і Василенко нібито збирали і передавали українським спецслужбам інформацію про місця дислокації російських військових. За що засудили Хатажукова, “верховний суд” луганської “республіки” сформулювати не зміг. Як стверджувалося у його повідомленні, чоловіка звинуватили у зборі і передачі СБУ “відомостей військового характеру”.

Анатолій Хатажуков у скляному боксі під час суду над ним

У той самий час, у короткому переказі обставин справи у тому ж таки повідомленні стверджувалося, що 60-річний фермер звернувся до знайомого російського військовослужбовця з пропозицією надати, за винагороду, інформацію про місцезнаходження складу паливних матеріалів на території “республіки”. “Суд” ніяк не пояснив, за якою логікою чоловік міг запропонувати російському військовослужбовцю купити інформацію про російський військовий склад, яким чином така пропозиція може вважатися “державною зрадою” і до чого тут СБУ.

Ще одного луганчанина, Ростислава Журавльова, судили у Москві у справі про замах на зрадника Василя Прозорова, колишнього працівника СБУ. Журавльов нібито діяв у складі організованої групи, його завданням було встановити, де Прозоров паркував авто, передала “Медіазона”.

Ще одну луганчанку, 54-річну Олену Іпатову, засудили до п’яти років ув’язнення за участь в “українському націоналістичному батальйоні” “Айдар”. В “Айдарі” Іпатова нібито служила медикинею, причому всього кілька місяців, на початку 2018 року. У базі розшуку МВС України вказано, що жінка зникла у лютому цього року у Сіверськодонецьку на Луганщині.

Двох неназваних чоловіків із Рубіжного засудили у Луганську до семи і восьми років ув’язнення за нібито здирництво, при цьому стверджувалося, що чоловіки працювали в СБУ. У 2014 році вони нібито вимагали гроші у шести мешканців міста, погрожуючи їм кримінальною відповідальністю за фінансування “ополчення”.

Нарешті, у Донецьку покарали штрафом власницю кафе, на яке публічно поскаржилися за фото українського боксера Олександра Усика і коктейль, названий на його честь, повідомила “Медіазона”. Жінка на “суді” звинувачення у “дискредитації армії” не визнала. Вона стверджувала, що фото їй подарували “ветерани-боксери”.

Ресурси російської пропаганди

Серед засуджених за політичними мотивами в серпні — 24 або 25 полонених військовослужбовців ЗСУ. Один сумнівний випадок стосується неназваного чоловіка з Марківського району на Луганщині. Як і Олену Іпатову, його засудили за участь в “українському націоналістичному батальйоні”, який також не названо. У повідомленні про вирок зазначено, що чоловік приєднався до нього у 2017 році, але не сказано, чи він демобілізувався. Як і Іпатовій, йому винесли відносно м’який як для засуджених українських військовополонених вирок: шість років ув’язнення.

Із 24 засуджених українських військовослужбовців найбільше взяли у полон на території російської Курської області. Це Євген Полторацький, Артур Сінгер, Олексій Левченко, Віктор Соколовський, Олександр Клименко, Дмитро Мисяков, Микола Невойта, Ярослав Коваль, Павло Долженков, Іван Румянцев, Володимир Сердюк. Чоловіків ув’язнили на 14 — 16 років.

На строки ув’язнення від 19 до 28 років засудили захисників Маріуполя Андрія Сопуляка, Владислава Шпака, Леоніда Глущенка, Олександра Фролікова, Дениса Воскобойника, Ігоря Леженка, Михайла Улинця, Дениса Колихаєва, Павла Вовка, Віктора Жукова.

Сопуляк, Шпак і Глущенко служили в “Азові”, про вироки щодо них повідомила “Медіазона”. У 27-річного Глущенка це був другий вирок: минулого року його вже засудили на 26 або 27 років ув’язнення.

Фроліков, Воскобойников, Леженко, Улинець, Колихаєв, Вовк і Жуков служили у 55 окремій артилерійській бригаді. Їхні вироки — 23 — 24 роки ув’язнення.

На фото є Олександр Фроліков, Денис Воскобойник, Ігор Леженко, Михайло Улинець, Денис Колихаєв, Павло Вовк, Віктор Жуков (імена вказані у рандомному порядку)

Ще четверо засуджених військовополонених — нібито з “Айдару”, батальйону імені Номана Челебіджихана і 58-ї ОМБр, причому двоє з них названі громадянами Росії.

Про одного з них, В’ячеслава Поповича, російська генеральна прокуратура повідомила, що він прибув в Україну з Росії у 2023 році і потрапив у полон у 2024. Відомо, проте, що чоловік був мешканцем окупованої частини Херсонщини. Військового досвіду він, судячи з повідомлення, не мав, бо йдеться про проходження військової підготовки в Україні. Попович нібито служив гранатометником в “Айдарі”. Його засудили в Росії до 27 років ув’язнення.

Ще один нібито росіянин, про засудження якого через службу в ЗСУ повідомляла російська прокуратура, — 43-річний Роберт Погорєлов із Лисичанська. Про нього сказано, що він відбував якесь покарання в колонії в Україні, але інформації про те, за що його засуджено, в якому році і на який строк, повідомлення не містило. Так само незрозуміло, коли і за яких обставин чоловік нібито отримав російське громадянство. До ЗСУ він, як сказано, приєднався у 2024 році на умовах дострокового визволення. Погорєлова засудили до 15 років ув’язнення.

На 13 і 20 років ув’язнили Олександра Матвійчука та Івана Перепелицю з “терористичного” батальйону імені Номана Челебіджихана, які також вступили до лав ЗСУ у 2024 році, Перепелиця — також нібито з місця ув’язнення в Україні.

З середини літа росіяни та колаборанти на окупованих територіях України стали використовувати військовополонених у пропагандистських заходах.

Так, наприкінці липня кількох військовополонених привезли у так званий Музей загиблих дітей Донбасу в окупованій Горлівці на Донеччині, де змусили перед камерою вибачатися за, словами місцевого “інформаційного агентства”, “нелюдські методи ведення війни, які використовує Київ от уже протягом 11 років”.

У серпні в окупованому Мелітополі у Запорізькій області українських військовополонених привезли покладати квіти на меморіал, присвячений “Великій вітчизняній війні”. Одного з них також примусили висловлюватися, цього разу про Зеленського та його начебто невиконані обіцянки захистити російську мову і припинити війну.

Військовополонені начебто належали до одного з утворених на окупованій частині Донеччини військових загонів у складі колишніх військовослужбовців ЗСУ. Немає ніякої інформації, яка би підтверджувала, що такі загони дійсно існують і тим більше беруть участь у бойових діях. На демонстраціях їхніх учасників у медіа, подібних до тієї, що відбулася в Мелітополі, фігурують завжди кілька одних і тих самих людей.

У День незалежності України помічник президента Росії Владімір Мєдінскій, який очолює російську делегацію на переговорах з Україною, зокрема, про звільнення полонених, похвалився доставкою українським військовополоненим посібників із історії Росії 20 століття і “брошур про бандерівщину та ін. мразоту”.

Якщо це правда, можна припустити, що тепер українських військовополонених примушуватимуть вивчати і цитувати цю літературу, як раніше примушували вчити на пам’ять і співати російський гімн.

За кілька днів по заяві Мєдінського “уповноважена з прав людини” у донецькій “республіці” Дар’я Морозова з незрозумілого приводу заявила, що Женевські конвенції дозволяють використовувати примусову працю військовополонених на відновленні пошкоджених об’єктів на окупованій частині Донеччини. Не використовують таку можливість, за словами Морозової, через небезпеку ударів ЗСУ по власних людях у полоні, як це було зроблено в Оленівці.

Ймовірно, повторити твердження про український удар по колонії з десятками полонених оборонців Маріуполя Морозову змусило поширення в Україні масштабного розслідування МІПЛ про злочин росіян в Оленівці.