Примушували мити підлогу від крові. Співробітника ФСБ Яна Заневського, засудили за катування трьох посадовців з Херсонщини

30-річний співробітник ФСБ РФ Ян Заневський, батько якого очолював службу безпеки президента-втікача Віктора Януковича, визнаний винним у воєнному злочині. За участь у незаконному позбавленні волі і катуванні Івана Самойленка, голови Станіславської сільської громади, Антоніни Чередник, ексголови Білозерської селищної громади і Олександра Івченка, старости села Надіївка Херсонщини 19 лютого 2026 року Херсонський міський суд виніс Заневському заочний вирок – 14 років тюрми. Раніше йому винесли вирок за подібний воєнний злочин, скоєний у Запорізькій області.

Про це повідомляє кореспондент «ІРС-Південь» Олег Батурін.

Свідчення Івана Самойленка

15 вересня 2022 року додому до Івана Самойленка, голови Станіславської сільської громади Херсонського району Херсонщини вдерлися російські військовослужбовці, натягнули мішок на голову, кайданки – на руки і вивезли до місцевої школи. Там його побили, прикували кайданками до батареї в танцювальній залі і залишили на ніч.

«Вранці мене кинули до БТРа, двічі вдарили по литках ніг і двічі по голові та повезли, наскільки я зрозумів, у Білозерку. Дорогою я почув: “А, так это председатель, доигрался. Сейчас мы его электротоком и он нам все расскажет”. Там мене вдарили по обличчю, по литках, завели до приміщення районного суду, зняли мішок і і залишили в маленькій камері з малою лавкою», – розповів у суді Іван Самойленко.

Пізніше його вивели до кабінету для допиту, там били. Один із російських військових тримав Самойленка за голову, щоб наносити удари в одне й те саме місце. Все це тривало приблизно дві години.

Наступного дня потерпілого знову вивели на допит, де знову били і катували електрострумом.

«Я кричав, а вони продовжували вимагати від мене “правди”. Тільки я не розумів, якої», – сказав у суді Іван Самойленко.

Його били знов і знов, вимагаючи переконати мешканців Станіславської громади взяти участь у «референдумі». Потерпілий відмовився.

Наступного дня все повторилося знов. Тільки цього разу Іван Самойленко побачив перед собою молодого чоловіка, який пригрозив: якщо той не скаже «правду», його відвезуть до тюрми у Крим. Пізніше молодий чоловік переконував Самойленка піти на «референдум» і показати «гарний приклад» для своїх односельців. Потерпілий погодився, але попросив час на лікування. Молодий чоловік назвав умову, щоб його залишили в спокої: голова громади мусить записати відео з закликами йти на «референдум». Мовляв, якщо той втече, то це буде на нього компромат від росіян.

19 вересня потерпілого відпустили і він з дружиною виїхав до Херсона, де переховувався від окупантів до самого звільнення міста.

Свідчення Антоніни Чередник

Вперше Антоніну Чередник російські окупанти затримали в червні 2022 року на один день, тримали в будівлі захопленого Білозерського районного суду і переконували співпрацювати з ними. Вдруге її затримали в липні 2022 року і примушували піти на співпрацю.

Антоніна Чередник – колишня голова Білозерської селищної громади, перед повномасштабним вторгненням Росії в Україну працювала заступницею директора СТОВ «Дніпро».

«13 вересня 2022 року до мене на роботу приїхав “Урал” з російськими військовими. Мені наказали збиратися і їхати з ними, завʼязали очі, забрали телефон і привезли до будівлі Білозерського районного суду. Згодом повели на допит, який проводив молодий чоловік, який назвав себе “куратором Белозерского района”. Він вимагав вказати на мешканців громади і під запис звинуватити їх у тому, що вони “радикали”. За це обіцяли відпустити», – сказала Антоніна Чередник у суді.

Коли жінка говорила з росіянами українською, або говорила таке, що їм не подобалось, її били по потилиці, вимагали спілкуватися виключно російською. Наказували здати тих, хто брав участь в АТО, працював у СБУ. Здавати своїх земляків жінка відмовилась.

Ввечері її повернули до камери і примусили дивитися як при ній росіяни катують чоловіка. Коли знущання припинились, Антоніну Чередник примусили мити підлогу в коридорі від крові.

туалет. При цьому мене штовхали. Вранці “допит” продовжився. Мене питали, чи не передумала я, погрожували зґвалтувати доньку, бо вони знають, куди вона виїхала і їх це не зупинить. Я сперечалась з ними, на що отримала з десяток ударів палкою по голові», – сказала в суді потерпіла.

Згодом жінку знову вивели на «допит» і наказали готуватися до екзекуцій. Головним на цих допитах був молодий чоловік, якого називали за позивним – «Ґустав».

Свідчення Олександра Івченка

Під час окупації Олександр Івченко, староста Надіївки Білозерської селищної громади, залишався в селі, щоб виконувати свої обовʼязки і допомагати односельцям.

«21 вересня 2022 року російські військові приїхали до мене додому, натягнули на обличчя шапку, заштовхали до мікроавтобуса з літерою V. Завезли мене, як я для себе зрозумів, до будівлі главку Нацполіції України в Херсонській області, де тримали три дні. Там мене змушували кричати, що Путін найкращий президент. Потім мене перевели до іншої кімнати, били. Там я вперше побачив молодого чоловіка, росіянина, якому дуже не сподобалось, коли я починав говорити українською», – сказав у суді потерпілий.

Олександра Івченка катували електрострумом, били до втрати свідомості.

Через два дні все повторилося: катування електрострумом, вимоги сказати про позиції українських військових, побиття, погрози каліцтвом. Отямився чоловік уже в лікарні. Виявилось, що росіяни його сильно побили і непритомного вивезли та викинули посеред поля 30 вересня. Врятували його односельці, які знайшли чоловіка і відвезли до лікарні.

За висновком судмедекспертизи у чоловіка виявили тяжкі тілесні ушкодження: забої головного мозку важкого ступеню, крововиливи під тверду і мʼяку оболонки головного мозку, в шлуночки мозку та багато інших травм.

Другий вирок для Яна Заневського

Всі троє потерпілих під час впізнання за фотознімками вказали на «Ґустава» – того самого молодого чоловіка, який вів допити, погрожував і катував їх. Ним виявився громадянин РФ Заневський Ян Вячеславович, 20 травня 1995 року народження. Він мешканець Москви, співробітник ФСБ РФ.

За даними правоохоронців, Ян Заневський користувався також позивним «Ладья». Після повномасштабного вторгнення росіян на ТОТ Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей він здійснював фільтраційні заходи, вишукував проукраїнськи налаштованих громадян, викрадав і катував їх. В цьому йому допомагали зв’язки його батька, В’ячеслава Заневського, колишнього керівника охорони президента-втікача Віктора Януковича, який сконтактував сина з окупаційними «правоохоронцями». Останні передавали Заневському-молодшому персональні дані про місцевих жителів та сприяли викраденню людей.

Суд визнав його винним у воєнному злочині за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України. Заочний вирок – 14 років позбавлення волі.

Ян Заневський уже має судимість за аналогічні воєнні злочини, скоєні в Запорізькій області. 22 липня 2025 року Вознесенівський районний суд Запоріжжя виніс йому заочний вирок – 11 років позбавлення волі. Цей вирок набрав законної сили, хоча був частково змінений ухвалою Запорізького апеляційного суду. Проте ця ухвала визнана такою, що не підлягає розголошенню, тому не оприлюднена.