Лента новостей

События

Познайомились завдяки волонтерській діяльності. Історія кохання пари з Херсонщини

15 февраля 14:04

1021

Познайомились завдяки волонтерській діяльності. Історія кохання пари з Херсонщини

Історія кохання Олега Дегусарова та Аліни Шемедюк з Херсонщини розпочалась під час повномасштабного вторгнення. Вони зустріли війну за кордоном і обидва ухвалили рішення повернутись до України. Тут почали займатись волонтерством і познайомились, допомагаючи жителям Херсона.

Донька волонтерів Соломійка народилася у Києві, але батьки називають її "херсонською дитиною". Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Олег Дегусаров працював в Угорщині. Навесні 2022 року вирішив повернутися до України.

"З Одеси вже зустрівся з хлопцями з Херсона. Ми згуртувалися і разом поїхали до окупованого Херсона, тому що всі поверталися до своїх батьків, до домівок. 18 березня я вже був в окупованому місті. Основна моя мета була — евакуювати свою сім'ю. У мене в Херсоні лишалися мати і три моїх молодших сестри", — сказав чоловік.

Батьки від евакуації відмовились, тому Олег залишився у Херсоні та почав займатись волонтерством.

"Коли ми заснували громадську організацію, у мене був такий громадський рух, громадська ініціатива. Ми називали себе "Хлопці-миротворці". Нас було 6-7 чоловіків, і ми займалися дистрибуцією гуманітарної допомоги по маломобільних або сім'ях з дітьми маленькими. Займалися гуманітарними місіями по селищах деокупованої Херсонщини, займалися евакуацією", — розповів Олег Дегусаров.

Аліна до повномасштабного вторгнення кілька років жила у Києві, працювала у міжнародній компанії. 24 лютого 2022 року вона зустріла у Кракові, але повернулась, бо її родина опинилася в окупації на лівому березі Херсонщини.

"Партнери з Німеччини запропонували свою гуманітарну допомогу, яку вони зібрали напряму в офісі, дали мені в руки і сказали: "Аліна, керуй, розкеровуй по організаціях". Таким чином 11 травня 2023 року, в день народження мого тата, якого не стало в січні 2022-го, татові на той момент виповнилося б 50, я вирішила в цей день зробити такий символічний жест і поїхати в місто Херсон, щоб відвезти допомогу. Ми відвезли її й таким чином почали дружити з Олегом, спілкуватися і робите те, що ми зараз робимо", — сказала Аліна Шемедюк.

У червні 2023 року вона стала співзасновницею благодійної організації "Справжні" і залишилася у Херсоні. Волонтерська робота не лишала часу на особисте життя.

"А потім в якийсь момент наче осяяло. Чесно кажучи, це приїхала до мене в гості мама з моєю сестрою Олександрою. І я маму, в першу чергу, познайомив з Аліною. І мене мама з одного боку в плече така — "Зверни увагу". А з іншого боку мене сестра б'є по плечу і каже: "Олег, зверни увагу". І я звернув увагу", — згадує Дегусаров.

Аліна розповіла, що на момент знайомства з Олегом її серце було вільне. Весь свій час дівчина приділяла роботі та не думала про особисте життя.

"І тут Олег почав проявляти якісь перші нотки уваги, залишати мені таємні записки, коли я їздила в Київ. Коли приїздила назад до хабу, то залишав якісь подарунки, прибирав у кімнаті до мого приїзду, готував і приносив вечерю. Я все опиралась і тримала його на дистанції, від чого він злився", — каже Аліна.

За словами дівчини, згодом вона зрозуміла, що Олег став для неї близьким другом і людиною, якій почала довіряти.

"Що я ціную і цінувала у своїх стосунках — це, перш за все, самовідданість і догляд Олега за мною. Він мене все називав квіткою, за якою він доглядає, поливає, і він навіть мені вірша написав. Я ціную, тому що це створило для мене такий окремий маленький світ у цьому хаосі війни. Він робив мені ці всі приємності, які гріли мені душу. Мабуть, його здатність потішити мою внутрішню жіночність якось зачепила мене. Я мала повернутися на річницю Херсона назад і повернулась 11 листопада. Олег мене зустрів і від цього дня я можу рахувати, що ми себе вважали вже окремою частинкою суспільства та позиціонували себе як пара", — розповіла волонтерка.

9 жовтня 2024 року у них народилась донька Соломія. Ім'я для дівчинки обирала Аліна.

"По-перше, воно суперукраїнське, традиційне, історичне. І якщо ми зараз боремось за збереження нашої культури, нашої нації, нашого генофонду, то дуже важливо зберегти й ім'я української жінки. А Соломія — це щось таке, знаєте, навіть звучить самодостатньо. Вона у нас суперніжна, спокійна, вона завжди любить тулитися до тата, до мами, посміхається постійно", — сказала дівчина.

Соломійці зараз чотири місяці. З дитиною Аліні допомагають Олег і мама.

"Мені подобається материнство, тому що я менше часу приділяю сну і завжди про це мріяла. І оці особливі ранні ранки з дитиною — це такий наш час, коли лише я і вона. Я можу пустити свою скупу материнську сльозу, що вона так швидко росте, можу з нею поговорити, потішитись. І я знаходжу час, вчуся грати на гітарі, іноді малюю, читаю книжки, веду організацію, працюю на роботі", — розповіла Шемедюк.

Пара поки не уклала офіційний шлюб. Кажуть весілля, про яке мріють, зараз не на часі.

"Для нас дуже важливо бути не просто на документах, а важливіше бути повінчаними в церкві, бути парою перед Богом. Жодні суперечки, жодні різні погляди не варті сімейного щастя. Сім'я — це те, що нас зігріє в будь-яку погоду, в будь-яку пору року, в будь-який час. Зараз війна, люди втрачають один одного, ми можемо елементарно не прокинутись. Ми живемо в такий час, і це вже не є дивиною", — сказала Аліна.