Порятунок чотирилапих: як працює ветклініка “Фауна” у прифронтовому Херсоні

Черга до ветклініки у прифронтовому місті — це завжди історії. Історії тварин, яким пощасливилося зустріти на своєму шляху добросердних “шкіряних”. Хтось приніс домашнього кота, хтось безпритульного пса, якого підібрав на вулиці. 

Олександр приходить до ветклініки “Фауна”, що у Херсоні з кішкою на руках. Каже — у сімейної улюблениці камені в нирках, потрібне УЗД. За його словами, по всьому місту таке обладнання знайти майже неможливо.

Ветеринарна клініка “Фауна” — одна з небагатьох, що працює у прифронтовому Херсоні. Ба більше, відкрили її після початку повномасштабного вторгнення. Тут лікують і домашніх улюбленців, і безпритульних тварин, і тих, хто залишився без господарів після евакуації.

У спеціальному ветеринарному одязі працівниця “Фауни” знаходить до кішки підхід, встеляє компліментами, поки спеціальним апаратом вже проводить їй обстеження. І то або чотирилапа неймовірно слухняна, або ж навіть не встигла зрозуміти, що процедура вже відбувається. Господар теж намагається помогти. І, правду кажуть, любов — то найкращі ліки. Бо увесь час він міцно тримає її попід лапи і дбайливо цілує у вухо.

“У нас УЗД взагалі в місті немає. Оце перша клініка, в якій є УЗД”, — пояснює Олександр. 

Окрім своєї улюблениці, він ще опікується безпритульними тваринами. Олександр годує чотирилапих у найнебезпечніших районах — там, куди мало хто наважується їхати. 

“Тварин дуже багато, безпритульних дуже багато. Я їжджу просто кормити по Антонівці, Садовому, ті точки, куди мало хто хоче їхати. Ну, клініки обов’язково”, — зазначає чоловік.

Наступні відвідувачі прийшли всією родиною. Сімейство Ольги та Олександра принесли патріотичний жовто-блакитний шопер, з якого згодом видніється собачий ніс.

Пес Зевс живе в їхній родині вже понад 12 років. Ця історія теж щемлива: жінка знайшла його на вулиці, коли йшла за хлібом, а тепер це повноцінний член сім’ї.

“Приходить, в одній руці дві буханки хліба, а в другій — отаке ( показує на розмір долоні, яким крихітним був Зевс, – МОСТ)”, — пригадує Олександр.

Під час окупації пес відмовлявся їсти корм, який залишили росіяни. Просто не їв — і все.

Тепер Зевсу потрібна допомога, а пенсіонери рахують гроші. Хвилюються, щоб врятувати їхнього хвостатого було по кишені.

“Подивимося, що скажуть. А там будемо дивитися, як пенсія буде. Хочеться, щоб жив”, — турбується пара.

Після певних детальних обстежень вердикт собаці виносить власник закладу. Каже, що доцільніше буде провести чотирилапому пацієнту операцію. 

До війни Сергій Бессараб працював ветеринаром у державній лікарні. Зарплати не вистачало, працювати стало важче. Тож він зібрав заощадження й наважився на те, про що мріяв роками — відкрив власну клініку. 

“Під час війни вирішив відкрити свій бізнес. Назбирав трохи коштів, відкрив приміщення, і потихеньку почало зароблятися, стягуватися докупи”, — розповідає Сергій. 

Навантаження тут залежить від одного фактора: скільки сьогодні вибухів. Чим менше — тим більше людей виходить з тваринами. 

“Як тільки щось літає, щось перелітає, то люди завжди ховаються. Тому можемо просидіти цілий день — як кажуть, ніде нічого, нікого не побачиш”, — додає власник “Фауни”.

Клініка працює не лише з домашніми тваринами. Тут стерилізують безпритульних у межах договору з комунальними підприємствами. 

“Зараз у мене заключений договір з КП “Гарантія” по безпритульних тваринах, по стерилізації. Ми успішно його виконуємо”, — ділиться Сергій Бессараб.

Каже ще, що люди іноді самі приносять на стерилізацію знайдених на вулиці тварин — хоча таких випадків небагато.

Логістика в прифронтовому місті — окрема історія. Раніше постачальники привозили препарати самі. Тепер лише через Нову пошту, і це додаткові витрати клініки. Подорожчало світло, особливо взимку. Працюють обігрівачі — лічильник крутиться.

“Буквально недавно дрон зірвався над машиною. Трухануло добре. А ми ж не застраховані. У таких умовах страшно”, — зізнається Сергій.

Фінансові ризики на тлі війни для клініки чималі. УЗД-апарат, без якого клініка не могла б працювати повноцінно, коштував 600 тисяч гривень. Його, до речі, досі виплачують.

“Це не так, що раз-два за дві тисячі щось можна купити. Медичне обладнання дуже дороговартісне”, — каже власник.

І ще одна проблема — кадровий голод. Знайти кваліфікованих фахівців, готових працювати у прифронтовому місті, майже неможливо. Але Сергій щиро вірить у краще майбутнє. 

“Для мене особисто — це моя мрія, вона здійснилася. І вона потрібна місту Херсон. Стараємося лікувати, а не нав’язувати щось інше”, — з надією говорить головний ветлікар “Фауни”.

Плани у нього прості: розвиватися, щоб клініка росла, приходило більше пацієнтів, з’являлися нові працівники. Для цього всього треба одна умова — щоб швидше настав мир. Тоді, зізнається, було б набагато легше розвиватися.

Якщо читали і переживали за Зевса — наостанок є хороші новини. Його історія так зачепила редакцію МОСТа, що ми не змогли залишитися осторонь і допомогли з операцією. Невелике різдвяне диво, яке нагадує просту істину: поки не відвертаємося від чужого болю — Херсон живе. І ми живемо.