Лента новостей

События

"Пішов на службу за покликом серця". Історія бійця, нагородженого за участь у боях на лівобережжі Херсонщини

11 февраля 01:17

276

"Пішов на службу за покликом серця". Історія бійця, нагородженого за участь у боях на лівобережжі Херсонщини

Військовослужбовець 126-ої окремої бригади ТрО Ігор Григорський на позивний "Джин" від початку повномасштабного вторгнення воює на Херсонщині. Має бойові виходи на лівий берег — Козачі Лагері, Кринки, Дніпровські острови. За участь в одній із таких операцій його нагородили "Золотим Хрестом" Головнокомандувача Збройних Сил України.

У складі 126-ї окремої бригади територіальної оборони Ігор Григорський служить із березня 2022 року.

"Можна сказати, що на службу я пішов за покликом серця, через патріотизм і все таке інше. Десь місяць з початку повномасштабного і далі вже був у складі бригади. Конкретно моє вливання в бригаду почалося дуже непогано, як на мене. У нас не було як такого БЗВП, але в нас були дуже посилені тренування. Ми тренувалися і готувалися щодня, буквально з ранку до ночі", — сказав він.

"Мабуть, інколи в деяких ситуаціях стається таке, що я можу виконувати чиїсь бажання. Це мій власний вибір. Коли я його придумував, навіть не знаю чого, просто в голову зайшло, так і пішло далі. Мій бойовий досвід почався з вересня 2022 року, коли бригада виїхала на бойові. На той момент ми тримали позиції на перехресті Миколаївської та Херсонської областей. Потім вже, при контрнаступі, зайняли позиції на березі Дніпра. І тоді були також бойові задачі на лівому березі, на островах дніпровських. Туди я, власне, і виходив", — розповів військовослужбовець.

За словами "Джина", він разом із побратимами двічі тримав оборону на лівому березі в районі Козачих Лагерів. Також виконував завдання у Кринках і на острові Козацький.

"На даний момент я займаюся зв'язком у роті, власне, обіймаю посаду радіотелефоніста роти. А так — все, що завгодно. По-перше, сам перехід, тобто на човні по Дніпру. Трошки лячно, бо ти не розумієш, що ти робиш. Ти просто сидиш у човні та сподіваєшся на якесь диво, яке довезе тебе до тієї сторони. А далі вже було більш-менш складно. Це, знову ж таки, комунікація між підрозділами, окопування позицій, бо дуже глибоко не вкопаєшся — одразу підніметься вода", — пояснив Ігор Григорський.

"Найперший вихід, якщо не помиляюся, тривав близько тижня. Там нас непогано потріпало, тому довелося ротуватися з іншими хлопцями. На той момент був накат ворожої піхоти на нас, тому десь добу-дві нас просто крили всім, чим можна. Особовий склад був трошки контужений, трошки поранений і довелося робити все, щоб не пропускати ворога. Другий вихід теж був туди, але вже було легше і довше", — сказав він.

У Кринках і на Козацькому острові Ігор отримав поранення.

"Відстоювали позиції, трішки просувалися. Ворог, мабуть, через незнання тієї місцевості просто виходив і потрапляв у пекло. Принаймні ми вже були там другий раз, тому були більш обізнані. Третій вихід був "найвеселіший", мабуть. Це були Кринки. Знову ж таки, забудова, якої на той момент майже не існувало, але були підвали, багато людей. Накривали усім, чим завгодно: авіація, міномети, танки, артилерія, "Сонцепьок", "Гради", "Урагани" навіть, та в основному — КАБи. А четвертий вихід вже був відносно нещодавно, на Козацький острів. Там ми тримали оборону, трошки просувались та не давали ворогу можливості для створення плацдарму і форсування річки Дніпро", — каже "Джин".

Він розповів, що у бою його підтримує стійкість побратимів, які розуміють, як важливо триматись разом і не поступатись військам РФ.

"Вдається витримувати за допомогою віри в людей, віри в своїх побратимів, які розуміють, що якщо ми відступимо, то відступлять інші. Якщо ми втратимо позиції, ворог може перейти до наступальних дій і буде ще гірше, втратимо ще більше людей. З самого початку, коли все це створювалося, ти ще цих людей не знаєш. Про кожного складається думка. Але як тільки настають бойові дії, люди ніби перетворюються, просто неймовірно. Знову ж таки, війна стає більш технічною: дрони — нічні, денні, постійні скидання", — сказав військовослужбовець.

За одну з операцій на лівому березі Ігоря Григорського нагородили "Золотим Хрестом" Головнокомандувача Збройних Сил України.

"Дали мені "Золотий Хрест" ще від колишнього Головнокомандувача Залужного. Дуже вдячний. Побратими кажуть, що, мабуть, за якусь хоробрість", — каже чоловік.

Весільне фото подружжя. Ігор ГригорськийІгор розповів, що коли був у шпиталі після першого поранення, то познайомився з дівчиною та закохався. Перед бойовим виходом на острови зробив їй пропозицію одружитися.

"Мабуть, забоявся, що не зможу цього зробити, тому мене це надихнуло і я зробив. Це був звичайний телефонний дзвінок, без відео, без нічого. І, власне, пропозиція. Пройшло буквально секунд 15 і вона відповіла "так". Відбувалося одруження вже після лікування поранення. Я ще декілька місяців побув на бойових. 19 листопада ми вже з нею одружилися в Одесі. Моя дружина — просто неймовірна людина, яка мене розуміє та підтримує у всіх сенсах цього слова. Я не знаю, що ще сказати. Я нею дуже вражений, натхненний і безмежно її кохаю", — поділився він.

Ігор говорить, що мріє про перемогу. Тоді він зможе повернутися додому, де на нього чекає дружина.