Під час окупації Херсона змінила зовнішність, щоб не розшукала армія РФ. Історія дружини колишнього учасника АТО

Херсонка Галина Берегова — докторка філософських наук, викладачка одного вишів. Її чоловік був учасником АТО, тому під час тимчасової окупації жінці довелось змінити зовнішність, щоб її не знайшли російські військові.

Галина Берегова до початку повномасштабного вторгнення викладала у Міжнародному класичному університеті імені Пилипа Орлика. Розповідає, коли Херсон окупували російські військові, лишалась у місті. ЇЇ чоловік учасник АТО, незадовго до початку вторгнення помер від серцевого нападу. Їхати самостійно, каже жінка, не наважувалась.До того ж родина мала трьох котів та собаку.

"У військових РФ були списки сімей АТОшників, і в них був перелік, списки людей, транспортних засобів. І коли в перші дні я написала Інні Усачовій, відомій активістці і блогерці, вона скинула мені дві фотографії й сказала, що почали шукати, але одягнені в цивільне, і ось, зокрема, були на Житлоселищі. І я збільшую фотографію і побачила свій під’їзд, в якому ми з чоловіком жили 21 рік", — говорить жінка.

Галина говорить, довелось заховати авто та змінити зовнішність — вона поголила голову.

"Одна викладачка мене тільки впізнала, а так ніхто, от проходили люди мимо і взагалі пізнати не можна було. Собаку привчила виплигувати у вікно на той випадок, що арештують, потім же ж прийшла росгвардія, і почалися мішки на голову, і вночі вони приїжджали за людьми та забирали їх. Причини різні вони висували для обшуку. В основному шукали партизанів. А насправді вони просто грабували населення", — каже Галина.

Жінка розповідає, жителі районів Сухарного та Забалки створили внутрішні чати, де попереджали один одного про появу російських військових. Також писали, де можна придбати українські або домашні продукти та ліки.

"У мене чомусь був такий пунктик, і я не хотіла збагачувати їхню економіку навіть на 3 гривні, на 5 і так далі. Люди привозили свою продукцію, так само привозили овочі і, навіть, іноді потім уже і м’ясо було. Тому ми їли, в основному, цю продукцію наших селян. Але от, наприклад, я дуже довго їздила на велосипеді й на Сухарному, Нижній Сухарці, знайшла магазин, у якому була наша сіль, йодована сіль", — каже вона.

Галина говорить: в окупації люди мало довіряли один одному. Проте, коли хтось потребував допомоги, об’єднувались. Так разом з сусідами збирали гроші на викуп хлопця, якого забрали російські військові.

"Мати дізналася, де він знаходиться і ходила туди у військову прокуратуру на Перекопську, і їй сказали, не знаю за який раз, їй сказали: "Неси гроші". Зібрали сусіди 18 тисяч. Вона віднесла і сказала, що це все, що в неї є. Вони сказали: "Молися, щоб він був живий, пішла геть звідси". І далі через кілька днів вони викинули його на кінцевій Житлоселища, де ринок, о п’ятій годині вечора і він повз десь, мабуть, години до 9-ї години вечора", — розповіла Галина.

У новину про звільнення міста, каже, повірила не одразу. Побоювалась провокацій з боку російських військових.

"Імітували обстріли, наче це українська армія біля хлібозаводу, там ракета колись упала. І вони наліпили, що це українська там ракета. Вони перед моїми вікнами везли цю ракетну установку і загубилися. І я у вікно виглядала, як вони бігали в мене перед вікнами, орали, кричали і будили там якогось охоронця, як звідси виїхати. Тому вже в новинах передали, що ЗСУ випустили ракету, а вони з цією ракетою бігають по Житлоселищу", — каже Галина.

Коли побачила відео, як українські військові підіймають прапор на площі Свободи — не могла стримати сліз. Зараз Галина Берегова продовжує жити у Херсоні. З вересня 2023 року викладає на кафедрі загальноосвітніх, гуманітарних і природничих наук Херсонського національного технічного університету та чекає на звільнення лівого берега.

"Коли відбудеться наша велика перемога, ми повинні навчатися студентів, працювати зі свідомістю. Тому що війна показала, що багато зрадників і багато перевертнів саме через недолугість, недалекість, низький інтелект", — розповіла жінка.