«Оп'яніли від псевдопатріотизму»: журналіст і боєць ЗСУ розкритикував рішення про знесення гармати в Миколаєві

Миколаївський журналіст, поет і боєць ЗСУ Олег Дорош-Гордій розкритикував рішення про демонтаж царської гармати на Флотському бульварі в Миколаєві.

Відповідний коментар він залишив під обговоренням інциденту на сторінці миколаївського краєзнавця Андрія Шинкаренка.

За його словами, ті люди, які просувають подібні ідеї, «оп'яніли від псевдопатріотизму», і такими діями створюють видимість причетності до боротьби за вільний український Миколаїв. Він наголосив, що шукати ворогів треба точно не серед гармат, а на фронті.

Щодо «імперськості», то Олег Дорош вважає, що ніхто з городян не сприймав гармату як якийсь символ російської імперії, а як і він сам, вважав ностальгічним, пам'ятним об'єктом, спогадом з дитинства. А того самого двоголового орла можна було прибрати, або в крайньому випадку, замінити гармату на таку саму, але без герба — вони є у фондах миколаївських музеїв.

Підбиваючи підсумки, журналіст зажадав від міської влади, щоб збереження чи знесення подібних об'єктів, будь-якої пам'ятки, вирішувалося не групою активістів, а в обговоренні могли брати участь усі городяни, які проживають у Миколаєві.

Нижче наводимо повний текст коментаря журналіста Олега Дороша-Гордія.

Ті, хто вважають, що роблять щось корисне для Миколаєва просуваючі подібні безглузді ідеї, ще й собою так пишаються, мовляв, які ми молодці, видихайте, ви ніхто для цього міста. І справи ваші і загалом ідеологія дуже подібні до більшовістських в двадцятих роках. Приблизно такого я і очікував, ще перебуваючи на війні, що отетерівший люд, оп'янілий від псевдопатріотизму почне рано чи пізно плутати праведне з грішним і перегинати. Історія не нова, все це вже було, дивуватись немає чому і це теж історія, що ж. Одне я знаю точно, ті, кому заважала своєю "!імперскістю" звичайна, бляха, пушка не в своєму розумі. Це люди хворі більше не психічно, а ментально, може і від того що так і не реалузвали свою можливість боротися за вільний український Миколаїв, а причетними бути хочуть.

А тепер по факту - ви не знищили імперський символ. Бо ніхто з миколаївців не сприймав цю пушку як якийсь імперський символ. Мало хто знав, що там взагалі є якийсь орел зображений. Для багатьох ви знищили просто ностальгійний пам'ятний об\єкт, біля якого збиралися, біля якого фотографувалися, на який хтось малим в забирався в дитинстві. І говорячи про знищену пам'ять, багато хто згадує не за "комуністів", не за "імперців", не за "рускіх", не за "рускій флот і рускіх адміралів", навіть не за суднобудування і не за перші миколаївські кораблі. Багато хто просто згадує приємні моменти свого дитиинства, юності, старості. Які ви знищили. Дякую.

Це перший момент. По-друге, як я вже пропонував в приватних бесідах того імперського орла можна було порсто здерти, якщо неможливо просто здерти, то спокійно можна було замінити цю пушку на таку саму, але нейтральну, без зображень орлів, які також є в фондах краєзнавчого музею. Замінити і таким чином не тривожити ні людей, і дотртимуватись закону про деімпералізацію чи декомунізцію.

Це щодо пушки. Щодо інших персоналій, зображення яких присутнє в міському просторі, Александр Сенкевич Євген Поляков Юрий Любаров То на правах містянина, миколаївця і людини, яка власне за це місто боролася, я ВИМАГАЮ, щоби збереження чи знесення того чи іншого пам'ятника, не вирішував гурт активістів, а в обговоренні брали участь всі містяни, які тут проживають. Все одно як це робити, громадські слухання, опитування, ще бляха який інтерактив і в першу чергу прислухались до думки краєзнавців, людей які принаймні знають історію свого міста, а не гурт оголтілих борців з пушками, як Дон Кіхот з вітряками.

Ну і найголовніше послання, яке в мене є до всіх борцунів. Це наперед забігаючи для тих, хто захоче перейти на особистості. Свій вклад в боротьбу з росіянцями я зробив. І не вам мені розповідати, що про них нагадує і де їх треба шукати, точно не серед пушок, а на фронті. Тому моє перше питання буде до цих борців, скільки ви їх знищили фізично, тільки пушки не рахуйте! Про свій рахунок можу розповісти в особисті. Так що не займайтесь херньой, дорогі миколаївці, знаю, почути - ви не почуєте, бо у вас нитка в голові, але висловитись, відчуваю, що маю.