Обстріли, загибель вітчима, затоплення батьківської хати. Жителька лівобережної Херсонщини розповіла про окупацію РФ

Новокаховчанка Марина Гребінська з Херсонської області з самого початку повномасштабного вторгнення РФ до кінця вересня 2023 року прожила на тимчасово окупованому лівобережжі.

Марина Гребінська з Нової Каховки разом із мамою та тіткою виїхали з окупації 27 вересня 2023 року. Зараз живуть у модульному містечку на Київщині.

"Ми виїжджали через Мелітополь, Маріуполь, Новоазовськ, далі три російські області. На пункті пропуску людей було до ста — це те, що пункт міг після проходження фільтрації, бесіди з ФСБ пропустити. Процедура проїзду дуже принизлива. Люди їдуть із зовсім маленькими дітками, з немовлятами, але зважуються на таку дорогу важку, тому що вже доведені до відчаю", — говорить Марина Гребінська.

Після того, як Нова Каховка була окупована російськими військовими, Марині довелось переїхати у село Кринки до батьків. Її чоловік Олег Гребінський був учасником операції об’єднаних сил, загинув 2014 року під Іловайськом. Про це, каже жінка, знали у місті. З обшуками російські військові прийшли в її дім батьків.

"Моя мама і вітчим із 2014 року були членами громадської організації "Козацька варта". Її створили небайдужі односельці, які допомагали Збройним силам: збирали кошти, готували обіди, збирали все, що могло допомогти українським військовим при проведенні антитерористичної операції. Вже з початком повномасштабного вторгнення до моєї мами в дім прийшли окупанти з обшуком. Це було 28 квітня 2022 року. Як вони пояснили — шукають зброю і військову форму", — пригадує новокаховчанка.

Їх будинок у Кринках потрапив під обстріл, тоді загинув вітчим Марини. А після підриву російськими військовими Каховської ГЕС, від оселі не лишилося нічого.

"Ми спостерігали за рівнем підйому води, адже річка від нашого двору знаходиться метрів за 50. Коли вода підійшла до самого двору, ми зрозуміли, що потрібно виїжджати. Після того, як вода зійшла, ми повернулися туди, де раніше був дім, у якому я народилася, дім моєї бабусі і мого дідуся. Від нього залишилася тільки купа каміння", — розказує Марина.

Спочатку родина переїхала у будинок знайомих у Дніпрянах. Жили під обстрілами російських військових, часто без електрики та води, з

За словами жінки, у модулі, де зараз проживають 22 кімнати, загальні кухня, душові, є дитяча кімната.

"Тут у модульному містечку допомагають людям, які залишилися без даху над головою, без роботи, без дому. Також надають продуктові набори. Тут є ті, хто виїхали з Голої Пристані після підтоплення, переселенці з Новотроїцького, Верхньорогачицького районів, з Антонівки", — розповіла жінка.