На Херсонщині знайдено лікувальну затоку

Уявiть: ви йдете по поверхнi затоки, частково провалюючись то по колiна, то трошки вище в напiвкристалiзовану сiль. У рожевiй водi. Занурюєте руку — в долонях бiла сiль, а пiд її шаром — чорна лiкувальна глина. Про це повідомляє видання "Експрес".

 Нi, це не якийсь дорогий курорт в Iзраїлi, а село Приозерне на Херсонщинi, бiля знаменитої затоки Азовського моря — Сиваш.   …Уже дорогою сюди чую схвальнi вiдгуки про тутешню глину та лiкувальну сiль. «Усi їдуть у Щасливцеве, на Арабатську стрiлку. Купаються в затоцi Сиваш, натираються глиною, що продається там по 50 гривень за 250-грамову баночку, i купують рожеву сiль по 20 гривень за пiвкiлограма.

 Але дуже мало людей чули про Приозерне, — каже Олександр, мiсцевий житель. Вiн якраз прямує до Приозерного набирати сiль. — Вода там така ж лiкувальна, як i в Мертвому морi, що в Iзраїлi. При цьому сiль можна брати самому i глиною натертися безплатно».   Чоловiк розповiдає, що використовує її, приймаючи оздоровчi ванни.

 Ця сiль добре знiмає втому, заспокоює, усуває напругу, бiль у суглобах та голови. Чому? Завдяки великiй концентрацiї хлориду магнiю, кальцiю та калiю. Сiль також насичена йодом та глiцерином.   …Приозерне аж нiяк не схоже на туристичну зону. Покинутi будинки, мiнiмум людей та розiбрана вузькоколiйка. Мiсцевi, вказуючи дорогу на соляне «озеро», кажуть, що тут колись дiяв солезавод.

 «Власники щось не подiлили та закрили його бiльш як десять рокiв тому. Багато людей через це втратили роботу, виїхали, а старшi доживають вiку тут», — розповiдає жителька Приозерного Оксана.   I ось нарештi перед очима вiдривається соляна затока — виблискує, як снiг! Узбережжя цiлком бiле.

 Щоб побачити рожеву воду, треба пройти всього метрiв триста. Тепер тут посуха, тому по водi можна йти та не боятися потонути — сiль виштовхує доверху. Це одна iз заток Сиваша, з’єднана з ним невеликим каналом. Концентрацiя солi в його водi — 150 грамiв на лiтр, це навiть бiльше, нiж у самому Азовському морi! Правда, у Мертвому морi солi вдвiчi бiльше.   А рожевий вiдтiнок вода має не через якiсь там хiмiчнi домiшки з колишнього заводу, як можна прочитати в iнтернетi.

 А все завдяки тому, що дно водойми вкрите водоростями, якi мiстять каротиноїди. Цi сполуки й надають затоцi такого забарвлення. I коли водоростi перегнивають та осiдають на дно, утворюються лiкувальнi грязi. Тому з поверхнi води я зачерпую цiлу жменю солi. На смак аж гiркотою вiддає. А зануривши руку у воду сантиметрiв на п’ять, дiстаю темно-сiру глину. Запах не приємний, але кажуть, що вона має просто чудо-властивостi!

   «Здебiльшого лiкуватися сюди приїжджають тi, хто має проблеми iз суглобами або шкiрнi хвороби. А дехто просто з року в рiк приїздить оздоровитися та полiпшити своє самопочуття. Причому не лише з України, а й з Нiмеччини, Польщi, Чехiї, Росiї. Це ж не водойма, а цiла таблиця Менделєєва!» — чую вiд Олега, що живе неподалiк. Каже, що iноземцi дiзнаються про озеро з iнтернету. I приваблює їх передусiм дешевизна.   Однак нинi тут не бачу жодного туриста. «Поки що не сезон. Але навiть тодi вони приїжджають рiдко, — каже Оксана. — Бiльшiсть заїжджає сюди на день, а ввечерi люди їдуть на Арабатську стрiлку. Дехто живе в наметах по декiлька днiв».  

 Найпопулярнiшi мiсця, де прибувають туристи, — села вздовж Арабатської стрiлки або мiсто Генiчеськ. Тут мiсцевi здають свої помешкання, тримають пансiонати та бази вiдпочинку. Середня цiна — 150 гривень за добу.   Навiть попри те, що ця рожева водойма має казковий вигляд, а за лiкувальними властивостями не поступається Мертвому морю, вiдпочинковi бази тут не «ростуть», завод i далi розбирають на брухт, а про добування цiлющої солi й не йдеться. Так жаль…