Мішки, габіони й укриття: як виживає дитяча медицина у прифронтовому Херсоні

Декілька тижнів тому росіяни обстріляли будівлю обласної дитячої лікарні в Дніпровському районі Херсона. У момент атаки в лікарні перебували діти. Попри всі заходи безпеки, яких вжили медики, уникнути постраждалих не вдалося: один із лікарів опинився у тяжкому стані, ще двоє — у стані середньої тяжкості. Поранення різного ступеня отримали й маленькі пацієнти.

Постійні обстріли, складнощі з доїздом із деокупованих громад, відтік фахівців, потреба у регулярному ремонті медичних закладів — це лише частина проблем, із якими сьогодні стикається система охорони здоров’я, зокрема дитяча медицина.

«Діти, які проживають у Херсоні та деокупованих громадах, — це зона відповідальності дитячих лікарів. Ми продовжуємо працювати, враховуючи всі виклики, які постають перед нами сьогодні. Мішки, габіони… Дітей, які перебувають на стаціонарному лікуванні, спускаємо на ніч в укриття. Складно, але всі лікарі на місці, усі працюють», — зазначає директорка Херсонської обласної дитячої лікарні Інна Холодняк.

Дитяча лікарня зазнавала обстрілів неодноразово, однак, за словами Холодняк, у подоланні наслідків російських атак заклад є пріоритетом для обласної та державної влади.

«Одразу всі включаються в роботу — і військова адміністрація, і профільний департамент. До нас завжди першочергово приїздять представники ХОКАРС, енергетики. Внаслідок останнього обстрілу безповоротно був пошкоджений апарат УЗД, яким ми обстежували дітей із захворюваннями серця. І на вирішення цього питання одразу відреагувало Міністерство охорони здоров’я», – каже Інна Холодняк.

Дещо складніше в цьому плані приватним клінікам. За словами керівника приватної клініки «Таурт» Олексія Германа, усі наслідки «прильотів» заклад долає самостійно.

«Наша клініка в Херсоні наразі дотаційна. Ми щомісяця виділяємо туди кошти, і щомісяця це стає дедалі важче. 20 лютого був “приліт” у сусідню будівлю — у нас не залишилося жодного цілого вікна. Ми все відремонтували за власний рахунок. Зізнаюся: коли я приїхав 21 лютого зранку й побачив масштаб руйнувань — промайнула думка закритися. Повилітали вікна, скляні конструкції, усюди уламки. Здавалося, ремонтувати це немає сенсу. Нам не надають допомоги — навіть листи фанери доводиться купувати й встановлювати самостійно. Ми ж нібито приватний заклад, тому ліквідовувати наслідки маємо самі. Але потім прийшли люди — наші співробітники — із віниками, мішками, самі почали прибирати скло й уламки. Ми власними силами закрили ті поверхи, які зараз немає сенсу ремонтувати. І, звісно, коли дивишся на це, розумієш, що не можеш залишити ні медперсонал, ні пацієнтів», – розповів він.

За словами Олексія, закладу також дорого обходяться комунальні послуги, заправка генератора, забезпечення зарплат, закупівля медикаментів та витратних матеріалів.

«Заправка генератора на один робочий день обходиться у 8 тисяч гривень. Приблизно половину місяця ми працюємо на генераторі. Додаються дорогі комунальні послуги, ремонт після обстрілів, зарплати. Частину медикаментів для первинної допомоги надає держава, зокрема вакцини. Час від часу отримуємо допомогу від міжнародних фондів — витратні матеріали, частину ліків. Але на 99% забезпечуємо себе самі”, – додає Герман.

Під час останніх трьох “прильотів”, коли постраждали ТП, вони кооперувалися з сусідніми бізнесами та спільно оплачували ремонт — брали приватні підряди. Один раз це коштувало 30 тисяч гривень, другий — 70 тисяч. Але це все одно дешевше, ніж щодня заправляти генератор.

Олексій Герман наголошує: приватній медицині у прифронтовому місті працювати складно, і нині це радше волонтерська діяльність.

Гостро стоїть і питання кадрів. Мешканка Херсона Наталія, яка виховує дворічну дитину, розповідає, що в місті буває складно знайти потрібного лікаря.

«Я шукала ЛОРа для дитини. І нам пощастило — знайшли дуже класну, фахову лікарку. Влітку сходили до неї на консультацію, а вже восени вона звільнилася й виїхала. Це лише один приклад. Звісно, безпекова ситуація в місті поступово погіршується. І це не мотивує молодих прогресивних спеціалістів їхати працювати в Херсон. У різних “мамських” групах часто можна побачити, як люди шукають того чи іншого лікаря. Тут ще важливо розуміти, що в Херсоні складно з організацією роботи та комунікацією між медзакладами і пацієнтами. Було б набагато зручніше, якби вони вели сторінки в соцмережах чи мали сайти, де можна подивитися, які спеціалісти залишилися й коли вони приймають», – каже вона.

Кадровий голод підтверджує і Олексій Герман. За його словами, медики виїжджають передусім через безпекову ситуацію. Водночас у «Таурті» досі працюють педіатри та вузькопрофільні спеціалісти, які можуть проводити УЗД-діагностику, рентген, КТ тощо.

За словами Інни Холодняк, питання нестачі вузькопрофільних фахівців дитяча обласна лікарня вирішує співпрацею з іншими закладами або лікарями.

«Якщо нам потрібна консультація вузькопрофільного спеціаліста, наприклад, дитячого гастроентеролога, ми зв’язуємося з нашою колегою, яка раніше працювала в лікарні, але тимчасово призупинила трудові відносини. У вільний від роботи час вона консультує наших дітей і допомагає їм, а ми виконуємо її рекомендації. Якщо йдеться про дітей із тяжкими мінно-вибуховими травмами, які потребують протезування, після стабілізації стану ми відправляємо їх до “Охматдиту”.На ту кількість дитячого населення, яка зараз проживає на деокупованій частині Херсонщини — а це близько 12 тисяч дітей, — нам вдається більш-менш безболісно вирішувати ці питання”, – відзначає вона.

За словами Холодняк, є інша проблема — складність доїзду пацієнтів через відсутність громадського транспорту: “Для цього в нас працюють виїзні бригади. З перших днів деокупації ми виїжджаємо в населені пункти Херсонщини, до хабів, що діють у різних громадах, групою фахівців для проведення обстежень”.