Лента новостей

События

Майже 9 років у неволі: на акції в Тернополі нагадали про полоненого жителя Херсонщини

18 марта 02:03

290

Майже 9 років у неволі: на акції в Тернополі нагадали про полоненого жителя Херсонщини

15 березня в Тернополі під час щотижневої акції на підтримку полонених прозвучало нагадування про жителя Херсонщини Володимира Якименка, який майже 9 років перебуває в російському полоні.

Про це в соцмережі повідомила цивільна дружина Володимира Діана Чайковська.

«Сьогодні ми мали честь бути голосом Володимира Якименка, а також усіх цивільних полонених, які перебувають у неволі ще з 2014 року. Ми не маємо права забувати про них лише тому, що минуло багато років. Вони – живі люди, які досі чекають на волю в катівнях, і наш обов’язок – кричати про них на весь світ», – зазначила вона.

Як повідомляла «Гривна», житель Чаплинки Володимир Якименко був таксистом, активістом «Антимайдану». Після вторгнення РФ на Донбас він став волонтером – допомагав українським бійцям на Донбасі, також вивозив кримчан, які з 2014 року залишали півострів через російську окупацію.

Окупанти затримали чоловіка 11 червня 2017 року, коли він укотре перетинав адмінмежу з Кримом. Йому підкинули наркотики, після катувань та погроз у зґвалтуванні змусили визнати вину й засудили в Сімферополі до 15,5 року ув’язнення.

Нині Володимир Якименко відбуває покарання в колонії № 4 міста Пугачов Саратовської області РФ. Після початку повномасштабного вторгнення умови утримання там погіршилися.

«Його змушували шити військову форму. Він відмовився. Сказав: “Не буду”. У нього стався нервовий зрив, він порізав собі вени», – розповіла Діана проєкту «Тіні за ґратами».

За словами жінки, Володимир втратив близько 20 кілограмів, має гастрит, виразку, хронічні головні болі після побиттів, оніміння руки через пошкоджені сухожилля. Його часто поміщають до штрафного ізолятора.

Зв’язок із чоловіком обмежений – іноді через адвоката або листи. Після 2022 року консульський доступ відсутній. Діана звертається до українських інституцій, бере участь в акціях, спілкується з міжнародними організаціями.

«Мене запрошували представники ООН і ОБСЄ. Вони одразу кажуть: це фіксація, а не гарантія звільнення. Але я роблю все, що можу. Володимир живе обмінами. Кожен обмін – це стрес, але він вірить, що його черга буде. Молоді роки вже не повернуться. Але ми сподіваємося, що він повернеться додому», – зазначила Діана.