“Король Кубані” готується зайти в агробізнес на окупованій Херсонщині

У серпні 2026 року в російських реєстрах з’явилися одразу три нові аграрні компанії, зареєстровані на окупованій частині Херсонської області. На перший погляд — звичайні компанії, яких на ТОТ за останні 4,5 року зареєстрували тисячі. Але кілька підозрілих деталей змусили нас добряче покопатися в російських реєстрах, медіа та злитих базах даних.

Знахідки виявилися настільки цікавими, що ми вирішили розповісти, хто стоїть за цими компаніями та що означає їхня поява на ТОТ Херсонщини. 

Три компанії за два дні

Три нові компанії об’єднує не лише час створення: усі вони мають ту саму юридичну адресу й основний вид діяльності, однаковий мінімальний статутний капітал і належать трьом фізичним особам.

Першою, 18 серпня 2026 року, росіяни зареєстрували ТОВ “Каргіл-Агро”. Її юридичною адресою вказано село Генічеська Гірка Генічеського району — вулиця Набережна, будівля 36М. Генеральною директоркою та єдиною власницею зі 100% часткою стала росіянка Ольга Єрмакова. Статутний капітал компанії — 10 тисяч рублів. 

Основним видом діяльності “Каргіл-Агро” вказане “змішане сільське господарство”. Але перелік додаткових видів діяльності значно ширший: вирощування зернових, зернобобових та олійних культур, а також інші напрями аграрного бізнесу. Загалом у реєстрі для компанії зазначено 73 види діяльності. 

Уже наступного дня, 19 серпня, за тією самою адресою — Генічеська Гірка, Набережна, 36М — зареєстрували ще дві компанії.

Перша — ТОВ “Чумак-Агро”, ІПН 9500035865, ОГРН 1269500001704. Її генеральною директоркою та єдиною власницею стала Людмила Зайцева. Статутний капітал — ті самі 10 тисяч рублів. Основний вид діяльності також збігається — “змішане сільське господарство”. Серед додаткових напрямків також є вирощування зернових, зернобобових та олійних культур. 

Друга — ТОВ “Протеін-Агро”. Її одноосібною власницею та генеральною директоркою стала Любов Привольнева. І тут повторюється та сама конструкція: статутний капітал — 10 тисяч рублів, адреса — Генічеська Гірка, Набережна, 36М, основний ОКВЕД 01.50 — “змішане сільське господарство”. 

Таким чином, протягом двох днів на окупованій Херсонщині з’явилися три юридично окремі компанії. Усі три зареєстровані в одній будівлі, всі займаються сільським господарством, кожна має одну фізособу, яка одночасно є і стовідсотковою власницею, і генеральною директоркою. 

Уже це схоже на створення не трьох незалежних бізнесів, а пакета пов’язаних юридичних осіб. Однак значно цікавішим цей збіг стає після перевірки людей, на яких оформлені ці компанії. Як з’ясував МОСТ, біографії Єрмакової, Зайцевої та Привольневої перетинаються в одному місці — в одному з найбільших російських агрохолдингів.

Але перед тим як розповісти про ці компанії, варто розібратися з іншим збігом — що розташоване за адресою Набережна, 36М і чому всі три нові компанії зареєстрували саме там.

Ще 12 березня 2026 року, приблизно за п’ять місяців до появи трьох згаданих компаній, за цією ж адресою зареєстрували окупаційне державне унітарне підприємство “Херсонська зернова компанія” (ХЗК). Раніше воно було зареєстроване окупантами в Херсоні.

Тепер російський реєстр вказує для ХЗК ту саму адресу: Генічеська Гірка, Набережна, 36М. Основний вид її діяльності — зберігання та складування зерна. Підприємством керує Сергій Кива, а засновником зазначено створене окупантами міністерство агропромислового комплексу, продовольчої політики та рибальства Херсонської області. 

Тобто станом на серпень 2026 року за адресою Набережна, 36М зареєстровані чотири аграрні юридичні особи: окупаційна державна “Херсонська зернова компанія” та три щойно створені приватні ТОВ.

І саме ХЗК робить цю адресу ключовою для всієї історії. Бо “Херсонська зернова компанія” — не просто ще одна російська фірма, зареєстрована на окупованій території. Це структура, через яку після захоплення частини Херсонщини росіяни почали збирати під свій контроль зернову інфраструктуру та майно українських підприємств.

Що росіяни зосередили під своїм контролем в “Херсонській зерновій компанії”

Щоб зрозуміти, чому поява трьох нових приватних агрокомпаній за адресою “Херсонської зернової компанії” настільки важлива, треба повернутися у 2022 рік. Саме тоді окупанти почали зосереджувати під своїм контролем захоплену інфраструктуру Херсонщини в одну створену ними структуру.

Російське ДУП “Херсонська зернова компанія” з’явилося влітку 2022 року. Спочатку його зареєстрували в Херсоні. 

Але майно для нової “компанії” росіяни не будували і не купували. Значну частину її матеріальної бази склала наявна українська зернова інфраструктура на окупованій території.

Найкраще цей механізм задокументований щодо двох великих елеваторів державного АТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” — Братолюбівського та Великолепетиського.

У матеріалах кримінального провадження, які у лютому 2026 року розглядав Центральний районний суд Миколаєва, детально описано, що відбувалося з цими підприємствами після окупації.

Братолюбівський елеватор розташований у селі Костянтинівка колишнього Горностаївського району. До повномасштабного вторгнення це була філія української державної ДПЗКУ. За матеріалами слідства, у травні 2022 року росіяни фактично захопили його майновий комплекс, транспорт і спеціалізовану техніку. Працівників змусили відновити роботу вже під контролем окупаційної влади, а зерно знову почали приймати, обробляти, зберігати, вантажити та перевозити. Українське слідство оцінило завдану ДПЗКУ шкоду від захоплення майна цього елеватора у 110,58 млн грн.

За такою ж схемою окупанти захопили Великолепетиський елеватор у Великій Лепетисі. Він також був філією ДПЗКУ. У матеріалах справи йдеться про захоплення майнового комплексу, транспорту та спеціальної техніки. Слідство оцінило матеріальну шкоду ще у 5,37 млн грн.

Спочатку окупанти намагалися оформити захоплені підприємства як окремі російські структури. Зокрема, 26 липня 2022 року вони видали “наказ” про створення так званого ДУП “Великолепетихський елеватор”.

А вже за місяць почалося об’єднання.

26 серпня 2022 року окупаційна влада видала розпорядження №6-рп “О закреплении имущества за Государственным унитарным предприятием “Херсонская зерновая компания”. Саме цим документом захоплене майно передали в господарське відання ХЗК. У судових матеріалах прямо зазначено, що до переліку увійшли Братолюбівський та Великолепетиський елеватори. 

Але двома елеваторами справа не обмежилася.

Зараз у російському реєстрі за ХЗК закріплено вже вісім філій зернової інфраструктури на Херсонщині: Білокриницький комбінат хлібопродуктів, Братолюбівський, Брилівський, Великолепетиський, Голопристанський, Новотроїцький, Партизанський та Сокологірненський елеватори. 

Один з них розташований на деокупованій частині Херсонщини, два знищені українською авіацією, а працюють, за словами самих окупантів, тільки два. Після ураження Великолепетиського елеватора українською авіацією, ймовірно, працює наразі лише один. 

Лише Братолюбівський елеватор, за їхніми даними, може одночасно зберігати до 163 тисяч тонн аграрної продукції. 

ХЗК не просто зберігає зерно. Компанія закуповує його в аграріїв, сушить, очищує, перевалює та організовує подальшу логістику. У 2024 році у власних оголошеннях ХЗК пропонувала аграріям здавати продукцію на Братолюбівський і Великолепетиський елеватори, а як ще одну точку приймання вказувала зерновий термінал “Авал” у порту окупованого Севастополя. 

Представники ХЗК також заявляли про договори з кримськими портами та про підготовку зерна до “експортних показників” із подальшим відвантаженням через порти Азовського і Чорного морів. 

Таким чином, за чотири роки окупації росіяни створили на базі захопленої української інфраструктури єдиного великого зернового оператора. І масштаби цього бізнесу вже можна побачити у фінансовій звітності. За даними російських реєстрів, у 2023 році виручка ХЗК становила 941 млн рублів (близько 11 млн доларів), у 2024-му — 546 млн рублів (близько 5,9 млн доларів), а у 2025-му — 613 млн рублів (близько 7,3 млн доларів).

Перед великим переділом

Поява одразу трьох приватних аграрних компаній за адресою “Херсонської зернової компанії” виглядає ще цікавішою, якщо зважити на час їхньої реєстрації. Упродовж 2026 року окупаційна влада почала готувати ХЗК до реорганізації: державне унітарне підприємство мають перетворити на акціонерне товариство, а перед цим — провести повну ревізію майна та оцінити активи.

Про підготовку до реорганізації публічно говорив Володимир Сальдо. Після зустрічі з директором ХЗК Сергієм Кивою він повідомив, що підприємство має перейти у формат акціонерного товариства протягом 2026 року.

Перед цим окупаційна влада вирішила фактично порахувати все, що встигла зосередити під управлінням ХЗК. За словами Сальдо, йшлося про повну ревізію майнового комплексу, інвентаризацію елеваторів та оцінку об’єктів. Паралельно окупанти почали формувати пакет інвестиційних проєктів ХЗК на наступні три роки, який мав передбачати модернізацію підприємства та його потужностей. 

Отже, росіяни спочатку захопили українські активи та зібрали їх у державному унітарному підприємстві, а тепер готують це підприємство до зміни організаційної форми.

До літа процес, судячи із заяв самого керівництва ХЗК, уже значно просунувся.

30 липня 2026 року, менш ніж за три тижні до появи “Каргіл-Агро”, директор ХЗК Сергій Кива заявив, що перетворення підприємства на акціонерне товариство перебуває на завершальній стадії.

“Ми перебуваємо на завершальній стадії: тривають погодження з федеральними органами виконавчої влади та всіма необхідними інстанціями”, — заявив Кива російським медіа.

За його прогнозом, акціонерним товариством ХЗК стане до кінця 2026 року або максимум на початку 2027-го. 

Але перетворення ДУП на АТ подавалося росіянами не просто як технічна зміна юридичної форми. Кива прямо пов’язував її із залученням приватних інвестицій та розвитком державно-приватного партнерства.

За його словами, ХЗК уже готувала інвестиційні проєкти, а потенційні інвестори приїздили на окуповану територію та оглядали підприємство. Кива стверджував, що інвестиції вже «потроху йдуть», хоча бойові дії уповільнюють цей процес. Серед заявлених результатів реорганізації називали створення понад 800 робочих місць, залучення нових технологій та активізацію інвестицій у сільське господарство окупованої частини області. 

Хронологія наразі така: 

30 липня директор ХЗК повідомляє, що перетворення підприємства на акціонерне товариство вийшло на фінальну стадію і говорить про інвесторів.

Минає 19 днів.

18 серпня за юридичною адресою самої ХЗК у Генічеській Гірці реєструють приватне ТОВ “Каргіл-Агро”.

Ще через день, 19 серпня, там само з’являються приватні “Чумак-Агро” та “Протеін-Агро”.

Таким чином, три нові приватні аграрні компанії з’являються в момент, коли окупаційна влада завершує інвентаризацію та оцінку зібраних у ХЗК активів, готує підприємство до акціонування і відкрито заявляє про залучення приватних інвесторів.

Самої цієї хронології недостатньо, щоб стверджувати, що нові ТОВ створені для отримання майна ХЗК. Поки у публічному доступі немає документів про передачу їм елеваторів, землі чи іншої власності. Але послідовність подій дала нам підстави перевірити саме таку версію.

Адже йдеться не про три випадкові ТОВ, створені десь на окупованій Херсонщині. Вони виникають майже одночасно, працюють у тій самій аграрній сфері і реєструються безпосередньо за юридичною адресою підприємства, майно якого саме готують до оцінки, акціонування та приходу приватних інвесторів.

І є ще одна обставина, яка робить випадковість такого збігу малоймовірною. Три нові компанії оформлені на трьох різних жінок. Але коли МОСТ перевірив їхні біографії, з’ясувалося, що всі троє в різний час працювали в одному й тому самому російському агрохолдингу.

Саме з цього моменту історія трьох нових ТОВ перетворюється на історію про можливий захід на окуповану Херсонщину одного з найбільших аграрних бізнесів Росії.

“Каргіл”, “Чумак” і “Протеін”: звідки взялися ці назви

До повномасштабного вторгнення на Херсонщині працювали три українські підприємства з майже такими самими назвами — і всі три були захоплені росіянами у 2022 році.

Ще 10 листопада 2022 року Центр журналістських розслідувань в одному матеріалі писав, що росіяни намагалися передати ці компанії у “тимчасове управління” підконтрольним їм структурам. 

Через майже чотири роки російський реєстр фіксує появу на окупованій Херсонщині трьох нових юридичних осіб:

“Каргіл-Агро”

Найпомітніша паралель — між російським ТОВ “Каргіл-Агро” та українською Каховською філією ТОВ “АТ Каргілл”, яка належить до структури американської корпорації Cargill.

Cargill працювала на Херсонщині задовго до повномасштабного вторгнення. Сама корпорація вказує, що у 2005 році придбала в Каховці завод із переробки та екстракції насіння соняшнику. 

В українському ЄДР існує Каховська філія ТОВ “АТ Каргілл”. Її адреса — Каховка, вулиця Південна, 1, а основний вид діяльності — оптова торгівля зерном, насінням і кормами. 

У фінансовій звітності самого ТОВ “АТ Каргілл” за 2024 рік Каховська філія прямо зазначена серед відокремлених підрозділів української компанії. 

До окупації це був великий олійноекстракційний завод. Після захоплення Каховки завод опинився під контролем росіян. Уже восени 2022 року ЦЖР повідомляв, що окупанти захопили виробничі потужності філії Cargill і навіть намагалися набирати туди працівників. 

Згодом захоплений актив передавали у “тимчасове управління”. За даними Центру публічних розслідувань, каховську філію Cargill разом з олійноекстракційним заводом передали кримській “Олива Групп” до серпня 2025 року. 

А 18 серпня 2026 року росіяни реєструють на окупованій Херсонщині вже зовсім нове ТОВ — “Каргіл-Агро”.

Юридично це не російська копія українського ТОВ “АТ Каргілл”. Відрізняється й написання: у назві нової компанії — “Каргіл” з однією “л”.

“Чумак-Агро”

Із “Чумаком” зв’язок із регіоном ще очевидніший. Компанія “Чумак” фактично виросла в Каховці. У 1997 році вона відкрила там найбільший на той момент у Центральній та Східній Європі завод із переробки свіжих томатів. У 2019 році компанія стала частиною Delta Wilmar, української структури міжнародної Wilmar International. 

24 лютого 2022 року виробництво в Каховці зупинили. Сама компанія згодом офіційно повідомила, що через російську окупацію втратила контроль над виробничими потужностями в Каховці, а юридичну адресу ПрАТ “Чумак” перенесли до Києва. 

Росіяни тим часом розпоряджалися заводом як власним. Восени 2022 року окупаційна адміністрація передала захоплені потужності ПрАТ “Чумак” у “тимчасове управління” кримській “Олива Групп”. Згодом з’являлися повідомлення про демонтаж обладнання та розграбування підприємства. 

“Протеин-Агро”

На момент російського вторгнення у Новій Каховці працювало ТОВ “Каховка Протеїн Агро”. Основним видом його діяльності було виробництво олії та тваринних жирів. 

За інформацією місцевих медіа, у 2022 році окупанти передали активи компанії підконтрольним Росії структурам, однак повноцінно відновити їхню роботу не змогли. 

Три жінки з Москви, або Як усі дороги привели до Ткачова

На перший погляд, у трьох нових компаній різні власниці, але насправді всі вони повʼязані між собою. “Каргіл-Агро” оформлена на Ольгу Єрмакову, “Чумак-Агро” — на Людмилу Зайцеву, “Протеин-Агро” — на Любов Привольневу. Жодна з них раніше не була помітною фігурою в аграрному бізнесі окупованої Херсонщини. 

Ми перевірили їхні біографії за злитими російськими базами даних і виявили кілька важливих перетинів.

Найцікавіша біографія — в Ольги Єрмакової, на яку оформили “Каргіл-Агро”.

У базах вона також фігурує під прізвищем Родіна. В одному з масивів даних місцем її роботи прямо вказане АТ “Фірма Агрокомплекс ім.Н.і.Ткачова”. Інший запис також безпосередньо називає її працівницею Агрокомплексу.  Дані про місця роботи показують її зв’язок із компанією щонайменше у 2012 та 2021–2022 роках. 

Але між цими періодами в її біографії є значно цікавіший запис.

У 2014 році Єрмакова працювала в Постійному представництві адміністрації Краснодарського краю при уряді Російської Федерації. 

Цей епізод важливий. У 2001–2015 роках Краснодарський край очолював… Олександр Ткачов — власник АТ “Фірма Агрокомплекс ім. Н.И.Ткачова”. Тобто Єрмакова встигла попрацювати і в структурі адміністрації регіону, який очолював Ткачов, і в агрохолдингу його родини.

Кар’єра Любові Привольневої, на яку 19 серпня зареєстрували “Протеін-Агро”, виглядає інакше.

До переходу в приватний агробізнес вона працювала в російських державних структурах. У масивах даних фігурують установи, пов’язані з Міністерством фінансів Росії, а пізніше — ФДБУ “Управління службовими будівлями при Міністерстві сільського господарства Росіцської Федерації”.

Після цього Привольнева опиняється в “Агрокомплексі”. 

Дані російського Соціального фонду дозволяють встановити цей період досить точно. У 2021 році її роботодавцем було АТ “Фірма Агрокомплекс ім. Н.И.Ткачова”. За цей рік їй нарахували 967,7 тисячі рублів заробітної плати.  У 2022 році вона продовжувала працювати там само. Річний дохід становив уже близько 1,49 мільйона рублів. 

Третя власниця — Людмила Зайцева, на яку оформлена “Чумак-Агро”. У старіших масивах вона фігурує під прізвищем Шиліна. І тут повторюється той самий роботодавець.

У зливах “Агрокомплекс ім. Ткачова” зазначений як місце її роботи у 2021 та 2023 роках.  

А у 2022 році вона як і Привольнєва, працювала у ФДБУ “Управління службовими будівлями при Міністерстві сільського господарства Росіцської Федерації”. 

Таким чином, три жінки, на яких у серпні 2026 року оформили три нові аграрні підприємства на окупованій Херсонщині, мають одного спільного колишнього роботодавця. 

Хто такий Ткачов і навіщо йому Херсонщина

Олександр Ткачов — колишній губернатор Краснодарського краю, який очолював регіон у 2001–2015 роках, а потім, до 2018 року, був міністром сільського господарства Росії. Один із найбільших агрохолдингів Росії — “Агрокомплекс ім. М. І. Ткачова” — належить його родині, а його самого називають “Королем Кубані”. 

“Агрокомплекс” — вертикально інтегрований холдинг, який заробляє на вирощуванні зернових та олійних культур, тваринництві, переробці й торгівлі. За підсумками 2024 року виручка головної компанії холдингу становила близько 92,8 млрд рублів, з них 15,6 млрд припадало на продукцію рослинництва. У 2025 році виручка знизилася до 85,6 млрд рублів (близько 1 млрд доларів). 

Ще показовіший земельний банк. За галузевими оцінками на 2025 рік “Агрокомплекс ім. Ткачова” контролював близько 1,23 млн гектарів сільськогосподарських земель і був другим за величиною землевласником серед агрокомпаній Росії. 

Не слід забувати, що “Агрокомплекс” уже заходив на окуповані Росією території України. У листопаді 2024 року ТОВ “ТД Агрокомплекс”, що належить холдингу, стало єдиним власником компанії “Сельком”, зареєстрованої росіянами на окупованій частині Донецької області. “Сельком” займається вирощуванням зернових і зернобобових культур.

Херсонщина для такого бізнесу виглядає цілком логічним напрямком експансії.

На окупованій частині області є одразу все, що становить основу бізнес-моделі великого агрохолдингу: родючі землі, вирощування зернових та олійних культур, елеватори, потужності з переробки соняшнику, зерносховища. До цього додається потенційна логістика до портів Чорного й Азовського морів, хоча наразі вона перекрита ЗСУ.

Причому частину цієї інфраструктури росіянам уже не потрібно створювати з нуля. Вони захопили її в українських власників і зібрали значну частину зернових активів у державній “Херсонській зерновій компанії”.

Для холдингу масштабу Ткачова особливий інтерес можуть становити й землі. Раніше керівництво ХЗК саме заявляло про підготовку проєкту нового агрохолдингу, який мав працювати щонайменше на 50 тисячах гектарів окупованої Херсонщини.

На тлі земельного банку “Агрокомплексу” в 1,23 млн гектарів ці 50 тисяч гектарів надмірним масштабом для такого холдингу. Навпаки — це типовий для такого холдингу аграрний актив.

Є і ще одна обставина. Останні роки «Агрокомплекс» активно розширювався за рахунок придбання нових активів. Зокрема, у 2025 році російські профільні видання пов’язували з такими покупками подальше зростання боргового навантаження холдингу. 

Сліди інвесторів з “АТФ-Капітал”

Якщо вірити російським медіа, в квітні 2025 року у цій історії з’являється конкретний приватний партнер.

23 квітня 2025 року Сальдо провів зустріч з керівництвом ХЗК та російської інвестиційної групи “АТФ-Капітал”. Після неї він оголосив про “масштабну програму розвитку агропромислового кластера”. План передбачав створення аграрного холдингу, будівництво логістичних і переробних об’єктів, насіннєвого заводу та системи збуту. 

За кілька днів Кива розкрив масштаби задуму.

За його словами, ХЗК та “АТФ-Капітал” визначили одне одного “стратегічними партнерами”. Одним із напрямів мало стати створення спільного холдингу із земельним банком щонайменше 50 тисяч гектарів для вирощування зернових та олійних культур. Запустити його Кива планував на початку 2026 року. 

Паралельно планували побудувати олійноекстракційний завод. Пізніше з’явилися конкретні параметри: потужність переробки олійних — близько 300 тисяч тонн на рік, а також комплекс глибокої переробки зерна і насіннєвий завод потужністю до 30 тисяч тонн. 

Кива тоді фактично описав юридичний механізм запуску майбутнього проєкту.

Спочатку “Херсонська зернова компанія” має перетворитися з державного унітарного підприємства на акціонерне товариство. Після цього ХЗК разом із приватним партнером мала створювати окремі підприємства.

Далі Кива конкретизував: до кінця 2025 року планувалося відкрити нові юридичні особи, зареєстровані саме в окупованій Херсонській області, і через них почати реалізацію проєктів. 

Терміни згодом зсунулися, але сама схема залишилася.

У червні 2025 року, під час Петербурзького міжнародного економічного форуму, Кива та генеральний директор “АТФ-Капітал” Олександр Сучков уже офіційно підписали угоду про стратегічне співробітництво. Окупаційна адміністрація повідомляла, що документ стосується створення інфраструктури для глибокої переробки агропродукції. 

Фактично до середини 2025 року існував уже не просто набір заяв. Була сформована конструкція: ХЗК — приватний стратегічний партнер — майбутній агрохолдинг — 50 тисяч гектарів — переробні заводи — окремі юридичні особи на Херсонщині.

ХЗК паралельно дедалі сильніше вбудовувалася в аграрну систему півдня Росії. Сам Кива заявляв про “щільну взаємодію” з Краснодарським краєм, Ростовською областю та окупованим Кримом. Через кримські порти ХЗК вибудовувала експортну логістику херсонського зерна. 

Представники компанії їздили й на російські галузеві форуми. На форумі “Зерно Росії — 2025” заступник директора ХЗК Олександр Ушаков окремо презентував можливості окупованої Херсонщини: потенціал понад 3,5 млн тонн зернових, близько мільйона тонн олійних та ще мільйона тонн овочевих і баштанних культур. 

Сальдо тим часом уже відкрито говорив про прихід великих гравців. На Петербурзькому міжнародному економічному форумі в червні 2025 року він заявив, що “великі компанії” почали з меншою пересторогою заходити в агропромисловий комплекс окупованої Херсонщини. Назв цих компаній він тоді не розкрив. 

У відкритих джерелах ми поки не знайшли корпоративних зв’язків “АТФ-Капітал” чи її керівника Олександра Сучкова з холдингом Ткачових. Не знайшли ми й публічних даних про участь Ткачова у переговорах Сальдо та Киви.

“АТФ-Капітал” належить Олександру Ігоровичу Сучкову. Він одночасно є одноосібним засновником і генеральним директором компанії. ТОВ зареєстроване в Москві лише 18 грудня 2024 року, статутний капітал — всього 10 тис рублів, основний ОКВЕД — “діяльність головних офісів”. Тобто на момент, коли у 2025 році компанія домовляється з ХЗК про проєкт на 50 тисяч гектарів і заводи, самій компанії “АТФ-Капітал” було лише кілька місяців.

А от біографія Сучкова набагато цікавіша за його нову компанію.

Він багато років був першим заступником генерального директора державного “Росагролізингу”. У програмі Agrosalon-2024 він прямо вказаний як “Сучков Олександр Ігорович — первый заместитель генерального директора АО “Росагролізинг””. Ще у січні 2025 року він отримував нагороду саме як перший заступник гендиректора “Росагролізингу”. 

А “Росагролізинг” — це вже федеральний державний гравець в АПК. Тобто партнер ХЗК виявляється не невідомим приватним інвестором, а компанією людини з багаторічним досвідом роботи на керівних посадах у російській системі фінансування агросектору.

До “Росагролизінга” Сучков уже займався великим агробізнесом саме в Краснодарському краї. У 2015–2017 роках він був співвласником і директором ТОВ “Брюховецький кролик”. Йому належало 10% компанії. Підприємство будувало в Брюховецькому районі великий комплекс із вирощування кролів та качок. РБК оцінював заплановані інвестиції приблизно у 1,4 млрд рублів. 

Це вже територія, де дуже потужно присутній бізнес Ткачових.

Прямих звʼязків тут немає, але можемо вже точно казати, що Сучков багато років працює у великому російському АПК. Він очолював агропроєкт на Кубані та був його співвласником, став першим заступником гендиректора державного “Росагролізинга”, а у грудні 2024 року створив власне ТОВ “АТФ-Капітал”. Уже у 2025 році ця зовсім молода компанія стала “стратегічним партнером” окупаційної ХЗК.

***

У цій історії поки немає документа, в якому було б написано: “Агрокомплекс ім. Ткачова” заходить на окуповану Херсонщину. Але зібрані нами факти дають підстави вважати такий сценарій імовірним.

Тому головне питання тепер не в тому, хто формально записаний власником трьох нових ТОВ.

Питання в іншому: для кого окупаційна влада готує до приватизації, корпоратизації та “інвестицій” аграрні активи, відібрані в українських власників?

І якщо наступним кроком стане передача землі, елеваторів або переробних підприємств структурам Ткачова, відповідь на це питання стане значно очевиднішою.