Херсонський гейзер - лікування, чи об`єкт збагачення підприємців?

Сімейний підхід

"Сімейний" підхід давно вже став ознакою української політики. Українські керівники продовжують забезпечувати свій фінансовий спокій, отримуючи родинне представництво у владі, про це повідомляє видання "Херсонські Вісті".

Здається, ще жодна справа з позначкою «конфлікт інтересів» не мала розголосу, хоча приклади подібного панібратства та лобіювання інтересів родичів видно практично всюди. А що робити з представниками сім’ї, яка вже відповідала перед Законом за махінації з природними ресурсами України, використовувала їх для власної наживи і хоче продовжувати збагачуватися за рахунок держави без сплати податків?

На межі 2004-2005 років «шукачі металу», знайшовши залізяччя поруч з морем на території Збур’ївської сільської ради, розкупорили джерело гарячої солоної води, яке тампонувала ще Радянська влада. В результаті, фонтан гарячої води, виривався з-під землі та затоплював навколишню територію.

І у зв’язку з цим сільська рада вирішила взяти дану свердловину, яка знаходилась на території сільради, на баланс, щоб потім можна було укладати договори, щодо користування цим гейзером. Так, як територія надр не може знаходитися у приватній власності, то цей гейзер опиняється між 4-ма приватними ділянками. Власники двох ділянок Плотніков С.А. та Комаринець М.Ф. створюють підприємство «Цілющий гейзер» та звертаються за дозволом до сільської ради, щодо провадження діяльності на території гарячого джерела. Хоча і в статутних документах у них значилося «ведення змішаного сільського господарства». 

Між сільською радою і «Цілющим гейзером» укладається договір – підприємці обіцяють облаштувати дану територію, оформити оренду землі, зобов’язуються сплачувати 3 копійки за кожен кубометр води та плату за користування трубою, яка вмонтована ще в радянські часи, і через яку вода подається на поверхню.

Територія свердловини опинилися на перетині чотирьох ділянок

Але насправді здійснювався лише один платіж з трьох – у рік бюджет сільради отримував 1200 грн. за користування трубою, ані договору оренди, ані плати за кожен кубометр води не здійснювалося. 

Через півроку на дане рішення сільради «звертає увагу» природоохоронна прокуратура та висловлює протест – сільська рада перевищила свої повноваження, не мала права приймати свердловину на власний баланс, адже вона є у власності іншого підприємства. Посилаючись на точку зору прокурора сільська рада вирішує відмінити власне рішення піврічної давнини та відмовити «Цілющому гейзеру» у наданні земельної ділянки в оренду, розірвати договір. Але на гейзері підприємці продовжують власну діяльність. І ще 5 років абсолютно ніхто не помічає, що надра України використовують без будь-яких належних документів – ні органи місцевого самоврядування, ні природоохоронні органи, ні правоохоронці. Важко повірити, що всі вони не мали причетності до розподілу прибутку зі свердловини.

Суди-пересуди

Лише у 2010-ому році голова сільради, вивчивши це питання, та зрозумівши, що «Цілющий гейзер» здійснює свою діяльність і не платить до бюджету обіцяні кошти, подає до суду, щодо розірвання цього незаконного договору. Суд приймає докази до відома та постановляє про задоволення вимог сільської ради.

Запорізький окружний господарський суд виносить суперечливе рішення – відмовляє сільській раді, але й визнає договір з «Цілющим гейзером» нікчемним. І на наступній сесії сільської ради, на підставі даного рішення суду, депутати вирішують розірвати договір. Відразу знаходять нових зацікавлених у розробці гейзера осіб, домовляються працювати на умовах розподілу прибутку 50/50. Але приходять службові перевірки, щодо дій голови сільської ради по розірванню договору.

Після чого, сільський голова подає новий позов з аналогічними вимогами з трішки зміненою позовною частиною. І знову виграє у Херсонській інстанції. Знову апеляція у Запоріжжі. І знову апеляція задоволена, але вже повністю – сільська рада повністю програє цей суд. Підприємці, які хотіли працювати на умовах 50 на 50, розуміють, що не вийде працювати на гейзері та «йдуть з гри».

Взагалі-то, суди відіграють не другорядну роль у баталіях навколо скважини. Рішення різних судів відрізняються кардинально, зазвичай представники сільської ради вигравали суди у першій інстанції, а до розгляду апеляційних скарг підприємці «вже були підготовлені» і судді задовольняли вже вимоги представників «Цілющого гейзеру».

Короткозорі  правоохоронці

Також безпосередніми учасниками конфлікту є правоохоронні органи. Що робили контролюючі органи, міліція та інші уповноважені особи, коли голова сільрада намагався одноосібно судитися з нечесними підприємцями – невідомо. Вся область вже знала про гейзер, поблизу Чулаківки, всі жителі села знали, що там заробляють величезні кошти без сплати податків до бюджету країни і без будь-яких дозвільних документів. Всі, окрім правоохоронців. На жаль, ганебна система правоохоронних органів, наштовхує на думку, що невиконання службових обов’язків уповноваженими органами могло стимулюватися частиною заробітку легких грошей.

 Вищезгадана природоохоронна прокуратура, у своєму протесті озвучувала «букву Закону» - нагадаємо сільська рада, взагалі не могла приймати на свій баланс дану свердловину, адже вона перебувала у власності казенного підприємства «Південгеоекоцентр», яке було правонаступником «Кримгеології», яка ще за часів СРСР займалася цим родовищем. Але «свою функцію» прокуратура виконала дуже швидко – знайшла порушення, довела до відома сторін договору та пропала. Чи міг бути інтерес у прокурорів, окрім захисту інтересів держави, зокрема фінансовий, наразі невідомо.

Час йшов, а на свердловині працював «Цілющий гейзер». Нагадуємо, що без договору з сільрадою, значить без сплати за оренду землі, за користування трубою і за кожен кубометр води. Але ж, як взагалі депутати могли погодитися і дозволити підприємцям заробляти фактично незаконно кошти, шкодячи інфраструктурі села (з кожним роком наплив туристів все збільшувався, і сільські дороги просто не витримували навантаження і розбивались надзвичайно швидко)?  Адже, якщо щодо дозвільних документів, точніше їх відсутності, треба було домовлятися з правоохоронцями, то що ж робити з сільською радою?

Тут і має місце винесений на самий початок «конфлікт інтересів». Якщо ми подивимось на керівництво «Цілющого гейзера», то стає зрозумілішим, чому сільська рада уклала з ними такий договір. В одному з рішень судів, суддя наголосила, що договір був не повний, не вистачало основних пунктів. Тогочасний сільський голова Віталій Чернецький підписував потенційно не вигідний договір для сільради  з директором «Цілющого гейзера» Сергієм Плотніковим. За словами очевидців, Чернецький пропонував підтримати договір, дозволити розвиватися підприємцям, які будуть розвивати і село. Здається, благородна мета, але «диявол приховується в деталях».

Співзасновницею «Цілющого гейзера» виявляється дружина Чернецького Марія Комаринець - бухгалтер сільради! Ось такий сімейний підряд у владі села вирішив йти у бізнес, використовуючи власні посади.

Саме цей факт і зацікавив обласну прокуратуру аж у 2012-ому році. Незрозуміло, чому розслідування, яке зробив автор даних строк за 3 хвилини, просто перевіривши реєстр підприємців, проводили 7 років! На той час Чернецький вже став керівником «Цілющого гейзера». Можливо, така нахабність, і стала поштовхом до розслідування його діяльності. Стати на чолі підприємства, використати власне службове становище, а потім відкрито його очолити – таке можливо в Україні. Треба зазначити, що попереднього керівника знайшли вбитим на території власного будинку при загадкових обставинах, і через суд Чернецький домігся створення копії печатки, адже оригінали зникли.

Обласна прокуратура все ж таки проводить роботу, яку її зобов’язує Закон і на підставі службового розслідування Чернецький «отримав» 5 років в’язниці, і майже відразу був амністований. 

Після цього, Чернецький і Комаринець, щоб зберегти контроль над свердловиною, рекомендують своєму рідному племіннику Віктору Гордейчуку, який вже був представником «Цілющого гейзеру» у судах, стати фізичною особою-підприємцем. Незрозуміло чому, адже дозвільних документів і ФОП Гордейчук не отримував – яка різниця, хто буде порушувати Закон? Основним видом діяльності він вказав «Надання місць кемпінгами та стоянками для житлових автофургонів і причепів». Відсутність цільового призначення у всіх сферах діяльності – відмінна риса цієї історії. Про неї дещо пізніше.

Після цього, Чернецький і Комаринець, щоб зберегти контроль над свердловиною, рекомендують своєму рідному племіннику Віктору Гордейчуку, який вже був представником «Цілющого гейзеру» у судах, стати фізичною особою-підприємцем. Незрозуміло чому, адже дозвільних документів і ФОП Гордейчук не отримував – яка різниця, хто буде порушувати Закон? Основним видом діяльності він вказав «Надання місць кемпінгами та стоянками для житлових автофургонів і причепів». Відсутність цільового призначення у всіх сферах діяльності – відмінна риса цієї історії. Про неї дещо пізніше.

З цього часу, саме ФОП Гордейчук Віктор Борисович займається діяльністю на територію гейзеру. За старою традицією без дозвільних документів. Втім екологічна інспекція, нарешті звернула увагу на чисельні скарги селян. Екоінспектори нарахували збитків державі 582 тис. 674 грн., щодо несанкціонованого розливу води. Щоб уникнути відповідальності за заподіяну шкоду навколишньому природному середовищу, Гордійчук В.Б. подає позов про визнання протиправними дій Держекоінспекції та внесення недостовірних відомостей до протоколу про адміністративне правопорушення, про скасування акту перевірки та постанови про накладання адміністративного стягнення.

3 лютого 2016 року у Голопристанському районному суді під час розгляду справи завідувачем  юридичного сектору Ельвірою Оржинською звернуто увагу, що Гордійчуком В.Б з трьох способів захисту права два не передбачені чинним законодавством. Щодо скасування постанови про накладання адмінстягнення надано ґрунтовні пояснення стосовно впливу господарської діяльності ФОП «Гордейчука» з надання послуг рекреації та оздоровлення населення  на забруднення земельних ділянок. Не дивлячись на спроби Гордейчука В.Б. уникнути відповідальності за заподіяну шкоду  навколишньому природному середовищу 23.12.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне впровадження №12015230040007456, передбачене ч. 1 ст. 239 КК України.

Але в Одеському апеляційному суді Гордейчук виграв, адже екоінспекція була «розбита вщент» юристом підприємця та і суддя прискіпливо розпитувала представника природоохоронців про заявлені позовні вимоги. Екоінспекція стверджувала, що Гордейчук своєю діяльністю завдав екологічної шкоди державі – вода з його гейзеру розтікається і забруднює землю. На логічне питання судді «Чи у Вас є докази причетності Гордейчука?» інспектор не змогла точно відповісти. А юрист Гордейчука, взагалі, розповів, що аби не «Цілющий гейзер», то вже б весь район затопило цією солоною водою, а родичі Гордейчука «такі молодці», що свердловину облагородили, і врятували екологію.

Рапа — шкідлива для людей

Також екологи стверджували, що вони провели аналіз землі за гейзером, і цей грунт надзвичайно забруднений небезпечною водою. Але судді не були надані експертизи води, яка заходить до гейзеру. На цьому і зробили акцент захисники Гордейчука, мовляв – це з землі така вода вже йде, і аби ми її не направили в одне русло, то б величезні площі були просто непридатні для ведення господарства.

Але те, що не вийшло у контролюючих органів за десятирічну діяльність гейзеру, ми зробили за два дні – поїхали на джерело під виглядом туристів, набрали води та відвезли її на експертизу. Не маючи, хімічної освіти ми не могли робити висновки, і вирішили показати сертифікат експертизи лікарю. Висновки лабораторії нашого експерта просто вразили – у цій воді (рапі)  просто заборонено знаходитися. Якщо рідина з таким хімічним складом потрапить до організму, то можливі найтяжчі наслідки, а деякі показники перевищують допустиму норму до 1000 разів! Рішення цієї проблеми є – треба ставити спеціальні фільтри перед басейном, які будуть очищати воду та лікувати відвідувачів, а не калічити їх. Але цього, від підприємців, знову ж таки, не вимагають, ані правоохоронці, ані органи уповноважені контролювати екологічну безпеку.

Гейзер, як верстат з друкування грошей

З кожним новим етапом історія стає все цікавішою - Гордейчук виграє вибори і займає посаду сільського голови, і за законом припиняє власну підприємницьку діяльність. Втім ситуація, щодо сплати податків до бюджету села не змінюється. Тепер фактично в одних руках сконцентрувалася і влада, і гроші. А за словами селян, на гейзері можна заробити солідні кошти. Адже працівники гейзеру розповідають про виручку в 36 000 грн. на день, у курортний період (6 місяців). Якщо брати лише сезон, то виходить більше 6 млн гривень. А податкові органи, які мали б контролювати несплату податків, у коментарі журналістам хвалять Гордейчука, і говорять, що він заплатив 13 000 гривень податку. Ось такі смішні суми.

І що ми маємо врешті-решт – гейзер знаходиться на відстані 800 м від морської лінії, а за законодавством на ведення діяльності, що веде Гордейчук, має бути відстань у 1,5 км від води. Дозволу на рекреаційну діяльність у «Цілющого гейзеру» немає. Навколишні ділянки, якими володіють підприємці мають цільове призначення «ведення сільського господарства». Немає дозволу на використання труби, через яку вода потрапляє на поверхню. Також немає дозволу на використання надр. Договір оренди землі та оплата за користування ресурсів – також відсутні. Та і незрозуміло, хто саме мав би отримати ці документи – адже і «Цілющий гейзер», і ФОП Гордейчук Віктор Борисович припинили свою діяльність. Невідомо, хто отримує кошти, хоча селяни говорять, що все контролює Гордейчук, і його прізвище вказане на інформаційному стенді на території гейзеру.

І маючи, за плечима такий «серйозний багаж» порушень Віктор Гордейчук, напевно відчуваючи власну безкарність, робить ще один крок, щоб опинитися в полі зору тепер вже Національного антикорупційного бюро. Гордейчук, використовуючи службове становище, на правах голови сільради, де знаходиться гейзер, приходить до обласної ради, на комісію з питань екології та просить депутатів надати дозвільні документи на діяльність приватному підприємцю Марії Комаринець. Марії Комаринець, яка є його рідною тіткою, ще й прописана з ним за однією адресою – що це, якщо не відчуття вседозволеності? Дивно, адже сімейство Чернецьких-Комаринець-Гордейчуків вже на власному досвіді знають до чого приводить використання службового становища. Звичайно, коли знаєш, що можна домовитися, і після вироку суду залишитись на свободі «по амністії», то немає остраху перед порушенням Закону, який має бути у нормального європейського держслужбовця.

Комісія з питань екології, у свою чергу, вирішила провести виїзне засідання. Перевірити стан споруд, незаконно збудованих на території земель виділених для ведення сільського господарства. Також депутати повідомили, що будуть розбиратися з відсутністю звітності та сплати податків з кожного гостя на території гейзеру.

Самі гроші, що платять відпочивальники не мають обліку. Ми попросили чек у контролера, але він виявився звичайним папірцем, ще й відвертим обманом відпочивальників – приватний підприємець не має права комусь надавати рекреаційні послуги. Ще одне порушення в «скарбничку Гордейчука» - обман, порушення прав споживача. Фактично,  немає змоги порахувати скільки саме готівки отримують власники гейзеру. Точніше, власники надбудов навколо свердловини, яка є власністю держави.

Але у реєстрі у приватного підприємця Комаринець немає дозволу на надання рекреаційних послуг

Експерти говорять – Україна до сих пір залишається бідною не лише через корупцію, а й через те, що українці не повністю використовують потенціал країни. А ось такі приклади  переконують нас у протилежному – є українці, які «користуються» ресурсами країни «на повну». На жаль, жагою справедливості вирізняються пересічні українці, а не уповноважені органи. Уповноважені органи мають інші пріоритети. Зазвичай фейсбучні правоохоронці Херсонщини, хизуючись своїми успіхами у боротьбі із корупцією, наводять приклади затримання на дрібному хабарі дільничного чи голови сільради. Зазирнути на вищі щаблі влади їм заважає чи то вроджена скромність, чи толерантне виховання. Проте у випадку із головою Збурївської сільради Віктором Гордійчуком це, цей принцип також не спрацьовував. Мабуть, заважали мільйонні статки фігуранта або вміння піднести вчасно баранця у конверті.  

Та із зміною керівництва обласної прокуратури, УСБУ, активізації  інших силових відомств, першочерговим завданням правоохоронців залишається, як і раніше – забезпечення законності використання природних ресурсів на Херсонщині, а також поповнення  бюджету за рахунок використання надр: піску, солі, води…

Дуже прикро, коли журналістам час від часу про це доводиться нагадувати.