Херсонські актори заспівають мексиканські пісні у турецькій п'єсі

Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Куліша завжди намагається бути в тренді. Далеко не кожен облдрамтеатр має можливість запрошувати до міста таку кількість театрів з усього світу, як це відбувається під час Міжнародного фестивалю «Мельпомена Таврії». Так, у різні роки до Херсону приїздили театри з Португалії, Угорщини, Білорусі, Польщі, Туреччини тощо. Саме для того, щоб тримати рівень першості, часто театр запрошує до себе на постановки відомих режисерів.

Приміром, на початку 82-го театрального сезону до Херсону завітав румунський режисер Раду Гілаш, який ставив тут виставу «Межа» за п’єсою Костянтина Кеяну. Цього ж року, театрали знову вирішили «побалувати» своїх глядачів і запросили на постановку відомого литовського режисера Лінаса Зайкаускаса.

Приїхав Лінас Зайкаускас працювати над виставою «Лавина» за п’єсою турецького драматурга Тунджера Джюджиноглу. Прем’єра запланована на 20-21 жовтня і відбудеться на великій сцені. Ми заглянули за лаштунки, побували на репетиції та поспілкувались з режисером, який розповів про особливості роботи в херсонському театрі…

Чи виникали якісь труднощі у роботі над постановкою? Чи змінювали акторів?

- Так. Відбулися три ротації, я вважаю, що це цілком нормально. Труднощі виникали з невеликою кількістю часу, тому працюємо зранку до ночі без вихідних.

Розкрийте секрет чому Ви так любите саме цей твір, адже вже не вперше до нього звертаєтесь?

- Чесно кажучи, цей твір вже набрид мені, директори різних театрів просять ставити саме його, оскільки у свій час вистава була успішною. Капіталізм - всі хочуть успіху, всі хочуть хороших продажів і лауреатство на фестивалях. Так що я вже був би радий його не ставити (сміється). Ну, коли Олександр Книга просить, як я йому відмовлю.

Що Вас, як режисера, зачепило в цій п'єсі?

-Пам’ятаю, що я її знайшов в Польщі. Мені її показав польський поет і завліт театру в місті Кельц. Вона якось мене з перших сторінок захопила. По-перше, сподобалась мені своєю незвичайною зовнішньою ситуацією. Всі повинні себе вести тихо, тихо любити один одного, тихо ненавидіти один одного, тихо сваритись і так далі. Ось ця ситуація напевно стала мені дуже цікава. Це такий виклик - як же зробити спектакль в тиші. Зазвичай у виставі чим більше галасу тим краще і ось якось я відразу звернувся до цієї п'єси і почав думати… Вона мене не відпускала. Поставив її відразу в місті Кельц і ось так пішло і поїхало.

Тобто Ви з першого погляду закохались у цей твір, вірно?

- Я вважаю, по-перше, що ця п'єса є найкращою п'єсою Тунджера Джюджиноглу, тому що сюжет дійсно геніальний. З простої історії вона переростає в якусь притчу, в щось більш важливе. Створюється якийсь міф і в цьому дусі розгортаються події.

Я думаю, що це вічна тема, яка буде хвилювати людей і через тисячі років. Я думаю, що це та п'єса, яка стоїть в одному ряду з п'єсами Шекспіра, Чехова, тому що це дуже геніальна історія. І звичайно мене вона захопила, бо таке явище, як страх, боротьба з ним дуже вражає. Тут глядач задає собі такі питання: чи можливо боротися зі страхом? Що краще - померти або жити все життя в страху? У даному творі страх - це лавина. Розбираючи страх лавини можна вже говорити про тоталітаризм та інші речі.

У п'єсі ситуація стає жорсткою і жорстокою, коли людину ставлять в нелюдські умови вибору, тобто вона змушена вибирати, що для неї важливіше суспільство, країна, батьківщина або дружина, сім'я, дитина.

Навіть, що важливіше тато, мама або дружина і син - це нелюдський вибір. Для нормального людського життя, такі умови і такий вибір повинні бути заборонені взагалі, але життя, звичайно - це кльова штука, як кажуть англійці, вона дуже брутальна, life is brutal.

То все-таки, який раз її ставите?

- Шостий або сьомий… Де я її тільки не ставив: і в Польщі, і в Румунії, і в Росії, а тепер зараз у вас.

Ви пам'ятаєте той момент, коли у Вас в голові виникли мексиканська музика. Чому саме вона стала лейтмотивом вистави?

-Тут така проблема, як тільки п'єса турецька всі починають думати, що дії проходять в Туреччині. Автор чітко і конкретно написав - десь в світі, в горах і тоді я думав, як би зробити так, щоб дія не була прив'язана спеціально до Туреччини. Тим більше ми ж глобальні люди, ми ж не дивуємося чому, будучи на Україні ми слухаємо, яку-небудь африканську музику. Так і тут я зробив, щоб все було переплетено. Приміром, для декорацій ми використовували східні килими, а що в Україні будинку ніхто килимів не тримає? Хоча це зовсім не східна країна.

Чому вирішили ставити п'єсу українською мовою, адже Ви погано її розумієте?

- А як інакше? Ми ж в Україні, театр український, саме тому виставу я ставлю українською мовою. Я працював в різних країнах. В Польщі я ставив на польській мові, в Румунії на румунській. Також я ставив на турецькій, башкирській, татарській, та фінській мовах. У вас, в Україні, ставив на українській мові в театрі імені Франка 10 років тому, так що це нормальна річ.

Спілкувались Марічка Херсонська та Еліза Солодка