Глава МЗС Німеччини в Києві зустрілася з херсонцями, потерпілими від насильницьких зникнень

Міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок зустрілась із представниками правозахисних організацій, а також родичами цивільних полонених та тими, хто пройшов полон, під час її візиту до Києва 11 вересня. Це її четвертий візит за час розв’язаної Росією повномасштабної війни в Україні.

Про це пише Центр прав людини ZMINA.

Мета її приїзду за тиждень до старту Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку – продемонструвати солідарність з Україною. Після прибуття Бербок пообіцяла, що Берлін і надалі підтримуватиме Київ у протистоянні російській агресії та на шляху до ЄС, і наголосила на важливості правосуддя у зв’язку з воєнними злочинами.

На зустрічі з Анналеною Бербок були присутні голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик, співкоординаторки Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ) Ольга Решетилова і Тетяна Катриченко, потерпілі від насильницьких зникнень і тортур Ольга Черняк, Оксана Заярина, Олександр Гунько, а також родичі цивільних полонених Юлія Хрипун, Олена Руденко та Ілля Гончар.

Тетяна Печончик наголосила, що Російська Федерація вчиняє насильницькі зникнення і незаконні затримання цивільних громадян на окупованих територіях систематично починаючи з 2014 року. Так, за перші роки окупації Криму окупанти викрали 43 людини, більшість із них – кримські татари. Після початку війни на Донбасі кількість насильницьких зникнень обчислювалася вже сотнями, багато людей утримували й катували на території “Ізоляції”. Після початку повномасштабної війни практика насильницьких зникнень і свавільних затримань стосується вже тисяч цивільних громадян на новоокупованих територіях.

“З кожним новим витком російської агресії кількість злочинів зростає. Росіяни це роблять, бо можуть, бо почуваються абсолютно безкарними й знають, що їм за це нічого не буде”, – додала вона.

Правозахисниця зауважила, що наразі важко назвати точну цифру потерпілих від насильницьких зникнень і незаконних затримань, однак тільки ZMINA зафіксувала викрадення понад 560 громадян, зокрема волонтерів, освітян, журналістів, представників органів місцевого самоврядування. Також МІПЛ має дані про викрадення більш ніж тисячі українців.

За словами Печончик, потерпілих найчастіше утримують у полоні incommunicado, без повідомлення рідних. За даними Центру прав людини ZMINA, у задокументованих організацією випадках понад 80% потерпілих заявили про побиття, а половина зазначила про катування їх електричним струмом.

Ольга Черняк була співробітницею Корабельної районної ради Херсона. Сім’ю Черняків – матір, батька та сина – росіяни викрали з їхньої херсонської квартири в серпні 2022 року. Того ж дня їх відвезли до ізолятора тимчасового тримання. Сина відпустили через 15 днів, батька – через місяць, а мати провела в полоні 280 днів. Ольга Черняк розповіла Анналені Бербок, що в полоні її катували струмом до втрати свідомості, змушували слухати, як струмом катують 19-річного сина. А вже після звільнення вона дізналася, що тортури також пережив її чоловік. Росіяни погрожували також зґвалтуванням її рідних, під час перебування там жінка постійно чула крики людей, яких катували.

Умови перебування в полоні були дуже жахливі. За понад пів року перебування в Новотроїцькому жінок виводили в душ близько трьох разів, а через задуху жінкам постійно було погано, і доводилося викликати лікарів. Також полонянки отримували дві пачки локшини швидкого приготування та банку м’ясної консерви на цілий день для п’ятьох людей. Полон залишив серйозні наслідки для здоров’я Ольги.

Своєю історією поділилася також Оксана Заярина, мешканка Бердянська Запорізької області. Окупанти забрали жінку з дому та привезли до так званої “комендатури”, де раніше був поліцейський відділок, там її катували електричним струмом. Заярину звинувачували в тому, що вона допомагає ЗСУ, очолює терористичну організацію, а також співпрацює з українськими спецслужбами, та обіцяли відвезти її до “ДНР” і посадити на 20 років через її проукраїнські погляди. У її присутності росіяни катували інших полонених і дивилися, якою буде реакція.

“Мене розшукували рідні, але жодна правозахисна організація – ні ОБСЄ, ні ООН, ні Червоний Хрест – до нас не приїздила”, – розповіла Заярина. Через 86 діб жінку відпустили, попередньо взявши “розписку”, що не має претензій до дій Російської Федерації. За три тижні Заярина змогла виїхати з окупації.

Олександр Гунько за професією журналіст, головний редактор сайту “Нова Каховка Сіті”. Після окупації його рідного міста він продовжував працювати й висвітлювати події. 3 квітня 2022 року його незаконно затримала група російських військових удома в Новій Каховці Херсонської області. Три доби 70-тирічний Олександр провів у місцевому поліцейському відділку, сидячи на стільці, прикутий до батареї кайданками. Чоловіка тричі допитували, звинувачували в упередженості до російських військових, яких він у своїх публікаціях називав окупантами та “орками”. Під час першого допиту чоловіка били. Крім цього, протягом трьох днів він чув катування інших осіб. Чоловіка звільнили 6 квітня 2022 року, лише після знімання постановного відео для російського телебачення. Пізніше росіяни пропонували йому посаду редактора місцевої газети, але він відмовився.

Батька Юлії Хрипун Сергія забрали в полон 24 березня 2022 року в Запорізькій області. Спочатку він перебував на території “ДНР”, а потім його перевезли до Росії. Родині відомо, що Сергія Хрипуна катували, змушували стояти тривалий час без можливості сісти чи лягти. Його утримання в російському полоні підтвердив Червоний Хрест, однак минуло півтора року, а Сергія Хрипуна досі не звільнили. Разом із трьомастами іншими родинами сім’я Хрипунів об’єдналась і створила громадську організацію “Цивільні в полоні”, яка бореться за звільнення незаконно затриманих людей.

Ольга Руденко розповіла, що її сестру та чоловіка сестри російські військові затримали просто на вулиці й чотири місяці з ними немає зв’язку. “Місто в окупації, і ми не знаємо, що з ними й де вони перебувають. Чоловік сестри тільки зміг передати, що його затримали через “тероризм” і він очікує суду. Сестрі та чоловікові по 62 роки, вони пенсіонери. Ми навіть не знаємо, чи вони живі та чи отримують медичну допомогу”, – додала вона.

Також під час зустрічі з главою МЗС Німеччини виступив Ілля Гончар, який розповів, що його брат з матір’ю у квітні минулого року намагатись евакуюватися з Маріуполя, коли місто було оточене. 9 квітня 2022 року брата затримали на кордоні з РФ, відтоді минуло вже 18 місяців, але жодної інформації немає.

“Тільки від інших полонених, які були звільнені, я дізнався, що брат живий і перебуває у в’язниці в Ростовській області”, – сказав він. Разом з іншими родинами ГО “Цивільні в полоні” Гончар закликає міжнародну спільноту домагатися звільнення їхніх рідних.

Співзасновниця МІПЛ Ольга Решетилова зазначила, що її організації зараз доводиться документувати те, про що колись у школі вона читала в мемуарах дисидентів на уроках історії, – допити, катування, вивезення до Сибіру, вбивства: “Я не думала, що подібні випадки ми будемо документувати в наш час. Але оскільки ми добре вчили історію, то знаємо, що відбуватиметься потім. Росія використовує методички КДБ: людей перевозитимуть углиб Росії, створюючи для них табори, де вони зникатимуть. Журналісти Associated Press знайшли документи, які свідчать, що для громадян України росіяни будуватимуть десятки нових таборів”.

Решетилова наголосила, що наразі не працюють усі механізми, винайдені після Другої світової війни, для контролю за поводженням з цивільними і їхнього звільнення. Разом з Коаліцією “Україна. П’ята ранку” МІПЛ розробив рекомендації і закликає до створення міжнародної робочої групи, яка працюватиме над ідентифікацією місць утримання цивільних полонених та домагатиметься їхнього визволення. Також правозахисниця закликала вводити санкції стосовно всіх причетних до незаконного ув’язнення цивільних громадян, включно з керівниками російських колоній і СІЗО.

“Насильницькі зникнення, які вчиняє РФ в Україні, є не тільки воєнним злочином, але й злочином проти людяності. Ми сподіваємося на увагу Міжнародного кримінального суду до цих розслідувань, а також на механізми універсальної юрисдикції, які, зокрема, є в Німеччині”, – наголосила Решетилова.

Анналена Бербок додала, що Німеччина працює разом з Канадою, щоб цивільних полонених визнали категорією, щодо якої Росія в Україні вчиняє злочин проти людяності.

Наприкінці зустрічі Олександр Гунько подарував главі МЗС Німеччини збірку своїх віршів, написаних в окупації.

Фото в матеріалі – Посольство Німеччини в Україні