Фігурист Кирило Марсак готується до Олімпіади з думками про рідний Херсон

«Вся важка праця була не марною», — Кирило Марсак про підготовку до Олімпійських ігор, віру в себе та рідний Херсон.

Єдиний представник України у фігурному катанні на XXV зимових Олімпійських іграх Кирило Марсак підходить до головного старту чотириріччя у статусі одного з топ-фігуристів континенту, йдеться на сторінці Національного олімпійського комітету України.

Після тріумфального виступу на чемпіонаті Європи, де він посів рекордне для країни 8-ме місце, та золотої медалі на турнірі в Мерано (Італія), спортсмен в інтерв’ю пресслужбі НОК України поділився, як виглядає його щоденна підготовка до Олімпіади, у чому він відчуває найбільший прогрес і що для нього означає виходити на лід із думками про рідний Херсон.

На льоду він виглядає зосередженим та технічним, а за його межами — це щирий хлопець із Херсона, який попри всі виклики війни зумів повернути українське чоловіче одиночне катання до еліти світового спорту. Зараз, коли до відкриття Ігор залишаються лічені дні, підготовка Кирила вийшла на фінішну пряму:

«Підготовка проходить у базовому порядку, — розповідає Кирило Марсак. — Ми не змінювали кардинально курс тренувань, адже чемпіонат Європи показав, що я вже в гарній формі. Зараз акцент на деталях: допрацьовуємо програми до ідеального стану, шліфуємо обертання та хореографію, щоб на льоду все виглядало чітко та гарно. Важливо не просто виконати елементи, а довести їх до автоматизму».

Цей сезон став для 21-річного фігуриста справжнім проривом. На чемпіонаті Європи в Шеффілді (Велика Британія) Кирило показав найкращий результат України за останні 26 років. Цей успіх не був випадковим — за ним стоїть планомірна робота:

«Найбільшого прогресу вдалося досягти у презентації та хореографії. Від старту до старту якість програм покращувалася, ми йшли сходинка за сходинкою вгору. Але найбільше я пишаюся стабільністю. Раніше мені її бракувало, а зараз я показую впевнені прокати протягом усього сезону. Це додає впевненості, хоча такий високий результат на Євро-2026 став для нас з тренером приємною несподіванкою. Ми зрозуміли, що я можу кататися чисто, але потрапляння у вісімку найсильніших — це підтвердження того, що вся важка праця була не марною».

Успіх Кирила — це також заслуга його тренерки Аліни Майєр-Віртанен. Їхній тандем побудований на глибокому взаєморозумінні, що критично важливо у такому виді спорту:

«Аліна для мене і психолог, і стратег. Вона детально планує кожен крок, у нас все чітко за розкладом. Сила нашого партнерства в тому, що вона вміє знайти правильний підхід у моменти, коли мені важко впоратися з нервами, і швидко приводить мене до тями», — зазначає спортсмен.

Здобуття олімпійської ліцензії стало для Кирила здійсненням мрії, хоча усвідомлення прийшло не одразу:

«Коли ми вибороли квоту в Китаї, я місяць не міг у це повірити. Боротьба була не за іменну квоту, а для країни, і лише після підтвердження від НОК та федерації я зміг повноцінно порадіти за свій прогрес і те що приніс Україні цю перемогу. Шкода, що я буду єдиним представником України у фігурному катанні, але це велика відповідальність».

Тепер, коли до старту в Італії залишились лічені дні, з’являється легкий мандраж, який Кирило називає «робочим».

«Зараз у мене вже починається такий предстартовий мандраж. Але я б сказав, що це абсолютно нормально, і що нерви завжди були з нами, вони нікуди не діваються, і що нам просто треба вчитися працювати під тиском».

Щодо планів на Мілан-Кортіну, фігурист вже має своє завдання мінімум:

«Показати свій найкращий результат і все те, над чим ми працювали. Я хочу насолодитися атмосферою, самим прокатом і тим великим шляхом, який ми вже пройшли».

Коротка програма цього сезону для фігуриста має особливе значення — він присвятив її батькові-військовому та вклав у неї власні переживання:

«Ця програма присвячена моєму татові. Через неї я хотів передати, що попри будь-яку відстань, ми все одно разом і ми все одно любимо один одного. Я часто думаю про рідний Херсон, там і зараз живуть мої бабуся, дідусь та тітка. Вони кожен день знаходяться під обстрілами, тому для мене неможливо не думати про рідне місто. І одна з моїх основних задач – це показувати гарні результати, тому що вони спостерігають за кожним змаганням і дуже радіють за мене. І це приносить їм та іншим херсонцям позитивні новини навіть у такі важкі та темні часи».