Лента новостей

События

Чотири роки в полоні за фейковими звинуваченнями: історія викраденого на Херсонщині юнака

01 февраля 01:32

357

Чотири роки в полоні за фейковими звинуваченнями: історія викраденого на Херсонщині юнака

Миколі Щербині зараз 24 роки – останні чотири з них він перебуває у російській в’язниці. Окупанти утримують юнака в полоні без суду й слідства за фейковими звинуваченнями. Через постійні знущання та антисанітарні умови у нього різко погіршилося здоров’я.

Миколу разом із його другом Олександром російські окупанти затримали в селищі Новотроїцьке в листопаді 2022 року. Відтоді мати юнака намагається повернути сина. Історію Миколи Валентина Щербина розповіла Центру прав людини Zmina.

Викрадення

Після окупації Херсонщини Валентина Щербина не змогла виїхати через те що її чоловік був АТОвцем – йому доводилося весь час переховуватися. Син Микола на момент вторгнення навчався в Херсонському комерційному училищі на продавця продовольчих товарів. Одночасно юнак працював у приватній торговельній компанії.

До будинку Щербинів окупанти приходили тричі – проводили обшуки, перевіряли документи. Якось на блокпості Миколу ледь не заарештували. Після цього в жовтні 2022 року Валентина відправила сина на лівобережжя Херсонщини. Перебуваючи там, Микола поїхав у гості до друга Олександра, який жив у селищі Новотроїцьке.

14 листопада сусіди розповіли брату Валентини, що окупанти забрали Миколу та Олександра. З мішками на головах їх вивезли в невідомому напрямку. Спочатку хлопця утримували в Генічеську, згодом перевезли до Криму. Згодом мати дізналася від колишніх військовополонених, що сина утримують в СІЗО № 2 міста Камишин в РФ.

За словами жінки, її сина утримають за «протидію спеціальній військовій операції». Про це вона дізналася з офіційної відповіді, яка надійшла на її запит від російської сторони.

Нелюдські умови

Навесні 2025 року жінці телефонували й писали звільнені військовополонені. Один з них, який перебував з її сином у камері в Камишині, розповів, що в лютому російські наглядачі побили Миколу за звернення до лікаря.

«Його так били, що в нього полопалися в очах судини. Він попросив медичної допомоги, бо в нього почали гнити ноги, які мазали зеленкою. Ноги ніби підлікували – прокапали антибіотиками. І наче загоюються. Через недоїдання мій син дуже схуд, одні кістки та шкіра», – розповіла Валентина Щербина.

Вона додала, що в камерах в’язниці – сирість та пліснява, чимало полонених хворіють на туберкульоз або коросту.

Після загибелі одного з ув’язнених через застосування до нього електрошокера установу відвідала російська омбудсманка Тетяна Москалькова. Це дало результат – охоронці стали менше знущатися з українців.

Пані Валентина каже, що жоден з її листів так і не дійшов до сина – про це їй теж розповіли звільнені військові. Крім того, жінка незадоволена роботою представників міжнародного Червоного Хреста, які постійно кажуть, що від них нічого не залежить, оскільки росіяни не допускають їх до місць утримання українців.

«Я благала їх передати ліки сину, а вони сказали, що нічого не можуть зробити», – каже жінка.

У вересні 2025 року Валентина, як представниця ГО «Цивільні в полоні», їздила до Папи Римського, щоб просити про сприяння у звільненні українців.

«У нас була зустріч з послами Італії та Туреччини. Ми їм розповідали про своїх близьких, які незаконно утримуються в РФ. Передали Папі звернення та листи для рідних. Я продовжую боротися за сина, бо не маю права здаватися. Він вірить, що я з ним», – каже мати.