Лента новостей

События

6 годин просто неба: херсонка поділилася досвідом евакуації з потяга під час дронової небезпеки

06 апреля 01:03

6 годин просто неба: херсонка поділилася досвідом евакуації з потяга під час дронової небезпеки

1 квітня вдень відбулася масована атака російських БпЛА по всій території України. Це призвело до вимушених зупинок багатьох потягів, затримок рейсів та евакуації пасажирів.

Херсонка Олена разом з іншими пасажирами потяга «Львів – Херсон» 6 годин перечікувала атаку на невеликій станції в Миколаївській області. Жінка розповіла «Гривні» про те, як усе відбувалося.

Дві евакуації за рейс: розповідь херсонки

Я багато читала про нові правила, що запровадила «Укрзалізниця» у зв’язку з атаками на залізничну інфраструктуру та потяги. Знала про можливість евакуації, розуміла її важливість у разі потенційної небезпеки, але, звичайно, розраховувала, що саме з нашим потягом нічого не станеться. Майже так і було, коли їхала навідати родичів наприкінці березня потягом «Херсон – Львів», який наразі рушає з Миколаєва. Приблизно за пів години до відправлення оголосили повітряну тривогу. Ми на вокзалі очікували відбою майже 2 години. У вагони нікого не пускали. На щастя, на цьому наші пригоди тоді й завершилися.

Натомість у зворотному напрямку ми двічі відчули на собі, що таке евакуація. Вперше потяг зупинили в Хмельницькій області близько 10-ї вечора. Усі вийшли, трохи відійшли від вагонів. Усе б нічого, але накрапував дощик, наближалася ніч, було доволі прохолодно. Діти, яких розбудили, щоб вивести надвір, плакали. Але насправді все було доволі спокійно. Хвилин за 20 отримали команду «по вагонах», зраділи й лягли спати. Ніч минула спокійно.

Зранку провідниця сказала, що потяг трохи затримується, тож маємо приїхати до Миколаєва десь о 9:30. Але, здається, о 8:40 потяг зупинився, оголосили евакуацію. У місцевих пабліках я прочитала про чисельні пуски шахедів з Криму, які групами прямують зокрема й у бік Миколаївської області, саме в той район, де ми зупинилися. Пасажири розосередилися вздовж перону на маленькій станції. Нам, можна сказати, пощастило – погода була теплою та сонячною. Усі були налаштовані не нетривале очікування, адже до Миколаєва дуже близько.

Однак вийшло, що саме ця близькість і стала причиною того, що наше перебування просто неба затягнулося на 6 годин. За цей час ми чули десятки шахедів, роботу нашої ППО, бачили декілька БпЛА, які пролітали просто над нами. Час від часу переміщалися якомога далі від вагонів, намагалися сховатися за якимось будівлями – раптом буде скид.

Потяг рушив близько 15-ї години. За багатьма пасажирами приїхали родичі з Миколаєва. Хтось викликав таксі. Чула, що вартість – 1600 грн, але якщо розділити на всіх, хто хоче їхати, то виходить нормальна сума, враховуючи обставини.

Поради пасажирам

За час очікування Олена сформулювала декілька порад, які можуть стати в пригоді іншим пасажирам.

1. Будьте морально готовими до евакуації, яка може відбуватися як удень, так і вночі. Поговоріть з дітьми, якщо подорожуєте разом. Підготуйте літніх родичів, якщо маєте їхати з ними. У момент, коли провідник різко відчиняє двері купе та голосно оголошує: «Евакуація!», реально можна злякатися й розгубитися.

2. Складне питання: як бути з літніми людьми. Часто потяг зупиняється не біля перону, стрибати зі сходів доводиться на землю. Потім дуже складно підніматися. Допомагайте тим, хто фізично не в змозі.

3. Заздалегідь розкладіть речі так, щоб швидко взяти із собою найбільш цінне й документи, телефони, павербанки. До речі, зв’язок та інтернет не завжди може бути хороший там, де ви можете опинитися. Валізи й сумки доведеться залишити в купе.

4. Продумайте, як вдягтися на випадок тривалої евакуації вночі, коли ще доволі прохолодно. Гарно було б мати парасолю чи дощовик. Провідники дозволяють брати із собою ковдри. Беріть – зайвою не буде.

5. Враховуйте, що сісти, скоріш за все, буде ніде. Є земля, є, можливо, якийсь бордюр чи парапет. Це дуже ускладнює тривале очікування. Особливо для літніх людей, хворих. Варто взяти рюкзак, на який можна присісти. Ковдра з потягу теж може згодитися, щоб покласти її на щось тверде й сісти.

6. Візьміть із собою воду, якийсь перекус. Ліки – на всяк випадок. Діти довго не витримають без їжі. Немає гарантій, що поряд буде магазин, де щось можна придбати. А не їсти й не пити декілька годин – поганий варіант. Особливо на фоні стресу.

Пояснення від «Укрзалізниці»

Схоже, масовані атаки БПЛА з нами надовго, а відповідно – евакуація теж. Заступник голови наглядової ради АТ «Укрзалізниця» Сергій Лещенко пояснив, коли саме в потягах оголошують про евакуацію пасажирів:

«Коли шахед наближається на 50 км, у потязі оголошується евакуація. Це дуже незручно, але ризик їхати далі назустріч шахеду з потенційною небезпекою згоріти у вагоні – це ще гірше. Тому в ситуації, де немає ідеальних рішень, Укрзалізниця ухвалила таке рішення та просить ставитися з розумінням. УЗ отримала доступ до військових систем контролю повітряного простору й постійно стежить за ситуацією з ворожими ударними дронами.

Радник міністра оборони Сергій Бескрестнов (“Флеш”): “Якщо шахед потрапить у вагон з людьми, це буде “братська могила”, тому я звертаю увагу пасажирів на необхідність відійти від поїзда хоча б на 100 метрів. Ми неодноразово фіксували випадки, коли безпілотник з ручним керуванням із росії летів атакувати об’єкт інфраструктури, але, побачивши внизу поїзд, змінював завдання й атакував потяг”.

За час спільної роботи “Укрзалізниці” з військовими з-під загрози було виведено кілька сотень поїздів».

«Від шахедів ми ховалися під вагонами»

Очікувано, що під постом Сергія Лещенка у фейсбуці – тисячі коментарів. Чимало негативних, але є й такі, з якими важко не погодитися. Наприклад, щодо наявності якихось підставних сходів, щоб було простіше виходити з вагона там, де немає перону. Або щодо необхідності привести до мінімального ладу невеликі станції.

Херсонка Олена каже, що там, де зупинився потяг, в якому вона їхала, на станції була занедбана будівля, зачинена. Враховуючи обставини, варто відкривати такі станції, щоб принаймні було де від дощу сховатися.

Пасажири розповідають і про інші нюанси евакуації, які, здається, не дуже схожі на заходи безпеки. Наприклад, як люди стояли між вагонами, або як ховалися під товарними вагонами…

Ось як про це розповідає в соцмережі журналістка з Кривого Рогу Тетяна, яка теж 1 квітня пережила евакуацію:

«Від шахедів ми ховалися під вагонами. Що таке, коли летить рій, тепер я знаю. Так виглядає пекло. Потяг зупинили вночі десь в центральній Україні. Навіть не знаю населеного пункту. Через сон я лише почула як провідник сказав: “Евакуація”. Ми звільнили вагон. З собою лише особисті та цінні речі. На вулиці дощ. Дякую провідникам, що видали ковдри. Так ми трималися дві години. Коли дзижчали шахеди, ми лізли під товарняк. Останнім у составі був потяг з дітьми. Їх везли з лікування. Сонні вони плакали. Я думала, що потрапила в якийсь фільм жахів. Але, ні, це наше життя. Та слава Богу, дали відбій тривоги. Ми живі. Рушили далі».

Ситуація, яку описала Тетяна, – дуже сумнівна з погляду безпеки. Тому в коментарях люди просять «Укрзалізницю» пояснити, як так сталося і куди пасажирам треба було ховатися. Адже пасажирський потяг на час тривоги вирішили зупинити десь між товарними потягами. У результаті люди, яким провідники сказали вийти на вулицю, опинилися в пастці: з усіх боків – вагони, йти фактично нікуди. У разі удару чи падіння уламків наслідки могли бути катастрофічними…

Марина Поліщук