Здам квартиру безкоштовно: як змінився ринок нерухомості в Херсоні

Втратити домівку… Залишити роботу, звичне життя, переїхати та починати все з початку. Такий сценарій переживає велика кількість українців. Херсон не є виключенням, щоб врятувати себе та свою сім’ю містяни на свій страх та ризик тікають.  Зі слів міського голови Ігоря Колихаєва, близько 50 % жителів покинуло Херсонщину.  Йдучи вулицями  здається, що кількість мешканців не зменшилась, але це все тільки тому, що приїхали багато біженців з околиць міста та сіл області.

Місцева ріелторка Ірина розповіла, що після 24 лютого перші місяці роботи взагалі не було. Вона вже шукала себе у ролі продавчині. Але з квітня попит на житло стрімко зріс. Херсонці, які виїжджали з міста, боялися залишати свої квартири без нагляду.

—До мене звертається багато людей. За тиждень кількість оголошень про здачу квартири перевищує 50. Це більше ніж рік тому, наприклад. Ціни правда значно нижчі, ніж зазвичай. Ті домівки, які раніше коштували 5 тисяч гривень, зараз здають за 3. І якщо раніше на те, щоб знайти квартирантів потрібен був не один день, то зараз це зробити можна за декілька годин, —  розповіла Ірина.

З її слів, великої різниці між районами в попиті немає. Людям важливо, щоб житло, яке вони орендують, було біля ринків, магазинів. Все інше менш важливе.

Деякі орендодавці взагалі здають свої квартири безкоштовно, в пріоритеті біженцям, які постраждали від обстрілів. Таким чином вони хочуть бути корисними.

Така історія сталась з жителькою одного з сіл, яке межує з Миколаївською областю . Будинок, де вона жила разом з чоловіком та дитиною, був зруйнований наприкінці березня.  Їй вдалося переїхати в Херсон з сусідами, які їхали до родичів. Так як своєї машини немає, то вони не вагаючись погодились. Деякий час жили в готелі, де були інші біженці.

—Якось в Instagram я спілкувалась з однією дівчиною, яка допомагала мені знайти необхідні ліки і вона запропонувала нам переїхати на їх квартиру, тому, що вони їдуть до Львова, а квартиру бояться кидати, бояться мародерів. Коли я запитала скільки коштує оренда, вона попросила тільки сплачувати комунальні послуги,- розповіла Аліна.

Таких історій безліч, кожен хоче захистити себе та допомогти іншим.  Ріелторка Ірина також підтвердила декілька таких випадків. Але були і інші сторони медалі.

—Деякі навпаки завищують ціну та потім починають чіплятись до квартирантів. Був випадок коли до мене звернулись чоловік з жінкою, яким за близько 60 років. Вони попросили мене знайти мешканців для їх 3-х кімнатної квартири. Шукали вони сімейну пару без дітей та тварин,- згадує ріелторка, - Я знайшла таких, через півтора тижні квартиранти зв’язались зі мною і таких історій розповіли, що я спочатку навіть не повірила.

З її слів, подружжя, яке здавало житло почали дзвонити їм на день по декілька разів. Кожного разу по відеодзвінку й просило показати кожен сантиметр помешкання. І кожного разу знаходили за що зачепитись.

—То зникла якась картина, якої там і не було, то подряпина на шафі, то ще щось…. Вони з’їхали, а я відмовилась працювати з цими людьми.

Деякі ситуації якими хочеться пишатись, деякі викликають гнів, але життя,  хоч і тяжко, але продовжується.  Вимушені переселенці все ж мають надію повернутися до звичного життя в своїх спустошених нині домівках.