Ленін і діти, Сталін і діти, Путін і діти. Тоталітарні режими дуже люблять використовувати у пропаганді дітей. Вона спрямована на створення ілюзії щастя. Тему дітей активно просувають колаборанти й на окупованій Херсонщині. Про них написано незліченну кількість постів, видано листівок та знято пропагандистських сюжетів. Головні їх тези – «Діти – наше майбутнє» та «як їм добре жити на окупованій території».

І це при тому, що на кінець травня 2024 року на Херсонщині через російську агресію загинуло 34 дитини та 153 – отримали поранення.
Розберемося, як радянська влада використовувала дітей у пропаганді. Та як зараз російські окупанти створюють картинку такого собі «щасливого дитинства» на окупованих територіях.

«Щасливе радянське дитинство»

«Щасливе радянське дитинство». Переконати в цьому всіляко намагалася радянська влада. Чого лише для цього не використовували. Методичні рекомендації, промови функціонерів партійної верхівки, вірші, репортажі, оповідання для дітей.

Вже у 30-х роках минулого століття влада Кремля «грала» на темі дитинства, як своєрідному «полі битви» між добром і злом – більшовиками та їхніми ворогами. Тут радянських дітей показували як позитивних персонажів та «нових людей». Вони були начебто майбутнім авангардом комунізму. Через несформованість поглядів їм легко було прищепити соціалістичні переконання та ідеологію.

Але тут у партійно-комсомольської верхівки виникала проблема – родинне оточення. Його іноді вважали так званою «фортецею релігійних забобонів» та джерелом ворожих впливів на дитину. Не завжди постулати партії збігалися з родинними цінностями. А це загрожувало тоталітарному режимові.

І тут почалася боротьба держави з батьками. Влада боялася зазнати в ній поразки.

«Стосовно батьків, що … негативно впливають на своїх дітей необхідно застосовувати різноманітні засоби впливу аж до передачі дітей в інтернатні заклади. Стосовно батьків з чужого середовища… у випадках прямої роботи таких батьків з розкладання своїх дітей застосовувати суворі засоби, аж до віддання під суд» – запропонував так розв’язати цю проблему у 1936 році перший секретар ЦК КПУ(б) Станіслав Косіор.Цікаво, цей партійний діяч, коли його заарештували у 1938 році, згадував ці свої слова? Бо репресії радянської влади стали причиною того, що його донька покінчила життя самогубством у тому ж 1938 році.

Промивання дитячих мізків дітей відбувалося не лише за допомогою літератури або методичок для вихователів. Але й через так звані «громадсько-корисні роботи». Дітей також пробували залучати до пропаганди ідей комунізму у своїх родинах. Набожні батьки часто не знаходили розуміння у власних дітей. Іноді це навіть приводило до родинних конфліктів.

Найтрагічнішим, як для України, так для дітей, став період колективізації. Розкуркулення, конфіскація майна, звинувачення батьків у «буржуазності». Все це відбувалося на очах дітей. Наступним ударом став голодомор 1932-1933 років. За дуже скромними оцінками дослідників, він забрав в Україні життя понад 1,5 мільйона дітей.

Але, радянська преса тоді про це не згадувала.

Натомість у журналі «Дитячий рух» влітку 1933 року писали про героїзм ватажків піонерів Миті Гордієнка, Микити Сліпка та інших. Вони повідомили куди треба про куркулів, які ховали від влади своє майно.

Також поширеними були фоторепортажі з підписами «На полі». Вони розповідали про начебто активну участь піонерів у начебто «поході за врожаєм» на колгоспних полях. Це зараз має вигляд якогось знущання та блюзнірства, коли знаєш про сотні тисяч померлих дітей під час Голодомору.

Ще одною важливою складовою «щасливого радянського дитинства» стала мілітаризація. Влада розглядала хлопчиків та дівчаток як майбутніх бійців за ідеали комунізму. Тому в 1932 році на першій всеукраїнській піонерській спартакіаді стрільба стала основним змаганням. Потім були незрозумілі зльоти юних друзів оборони. Там взагалі дітей навчали влучно стріляти, надавати медичну допомогу та основам воєнного зв’язку. Така мілітаризація мала негативно позначалася на психіці. У дитини формувалося у свідомості уявлення про неминуче насильство, а це породжувало агресію.

Нічого не нагадує? Так зараз промивають мізки на окупованих територіях керівники «Юнармії» та інших російських організацій. Там також організовують якісь зльоти, дітей навчають розбирати та складати автомати, ходити строєм, отуповують муштрою.
До речі, як піонери «охороняли» дощ у Херсоні, дивіться у минулому ролику «Вгору» на ютуб каналі:

“20 копійок за морозиво” або як росіяни занурюють дітей у радянське минуле

Зараз на окупованих територіях росіяни, як і більшовики, створюють ілюзію «щасливого дитинства в окупації».

Тут все! Плакати з начебто «радісними дітьми». Фото з пропагандистських заходів! Як же без них. Роздавання гуманітарки малюкам. А особливо люблять російські загарбники показувати «дітей та військових-асавбадітєлей» під час зльотів воєнізованих молодіжних організацій.

При цьому росіяни також формують у дітей ностальгію за радянським минулим. За тим минулим, в якому ці діти ніколи не жили та не бачили. Морозиво по 20 копійок, табір «Артек», «герої так званої великої вітчизняної» – це “бульбашки”, в яких перебувають як очільники Кремля, так і переважна частина російського суспільства. І ці погляди намагаються насадити українським дітям на окупованих територіях.
І це при тому, що на 27 травня відомо про понад 19 тисяч підтверджених випадків насильницького вивозу дітей. Часто такі дії поєднані з програмами перевиховання, мілітаризацією та примусовим усиновленням.

Ось так за цим «щастям дитинства», як у СРСР, так і на окупованих територіях криються великі трагедії – депортації, позбавлення батьківських прав та й навіть знищення.