Як підприємство з Херсонщини практично з нуля відродило меліорацію на Звягельщини

Проблема меліорації земель

Унаслідок змін клімату в Україні відбувається вкрай негативний за наслідками процес погіршення умов природного вологозабезпечення. Зокрема, у зоні Полісся пересихають джерела, осушуються болота і знижується рівень води в річках. Від цього часто страждають аграрії, адже недостатня кількість води суттєво зменшує врожай, до того ж це виснажує землю.

Що потрібно робити у цій ситуації, щоб отримувати вищий урожай і дбати про землю, ми запитали в експертки Олени Горбонос, начальниці Звягельського басейнового управління водних ресурсів (БУВР) Прип’яті. За словами пані Олени, одночасне регулювання водно-повітряного режиму ґрунтів стає одним з актуальних інструментів розвитку аграрного сектору економіки, допомагає мінімізувати вплив клімату.Олена Горбонос, начальниця Звягельського басейнового управління водних ресурсів (БУВР) Прип’яті

"Територія Житомирщини розташована в зоні Полісся, де зі змінами клімату стали сприятливими умови для вирощування сільгоспкультур, що раніше були непритаманні цьому регіону. В умовах сучасних змін клімату рівень зволоження на території України є головним чинником, що обмежує продуктивність рослинництва та потенціал землеробства", – розповідає Горбонос.

Приклад фермерського господарства "Аделаїда"

Почнімо з того, що коротко вам нагадаємо про "Аделаїду". Це єдине господарство на Звягельщині, що спеціалізується на вирощуванні картоплі. Окрім того, займається вирощуванням зернових та олійних культур. Підприємство до початку повномасштабного вторгнення складалось із двох філій, однак втратило потужнішу херсонську філію і перейшло до нас. Ось що про це розповідає Олеся Точицька, голова організації водокористувачів "Лесині джерела", співвласниця сімейного фермерського господарства "Аделаїда".

Олеся Точицька

"Наш херсонський підрозділ розташований на лівобережжі у селі Чулаківка Скадовського району. У перший же день повномасштабного вторгнення воно потрапило під окупацію і залишається там до сьогодні. Тому у господарстві залишилась лише житомирська філія. Вона була набагато менше капіталізована, оскільки основні засоби виробництва були на Херсонщині. З втратою через окупацію того підрозділу ми втратили 75% виробництва.

Це більша частина автопарку, найбільше сховище і обладнання. У нас залишались кредити, які були ніби розбиті на два підрозділи, але працювали ми тепер вже тільки на Житомирщині та розуміли, що нам необхідно тут, на Поліссі, стати набагато ефективнішими, прибутковішими, адже врожайність була набагато гірша. Плюс потрібно було закривати ті зобов'язання, які у нас лишились. Ну і головний момент: нам вдалося деяких наших працівників вивезти з окупації на Житомирщину, і треба було цим людям дати роботу. Відповідно нам потрібно було стати ефективнішими для того, щоб цим людям нараховувати заробітну плату, щоб вони могли прогодовувати себе та свої сім'ї. І саме тому ми розуміли, що треба щось змінювати, тому зосередились на водній меліорації".

Процес відновлення системи меліорації

Ця система має як зрошення, так і осушення, тобто воду використовують не лише на полив, а й забирають зайву.

"Чому ж ми вирішили це зробити (прим ред. – відновлення меліорації полів). У Херсонській області ми вміли поливати. Там у нас було вже відновлене зрошення на півтори тисячі гектарів, оскільки без поливу вести фермерське господарство на Херсонщині дуже-дуже складно через набагато вищу температуру і меншу кількість опадів. А тут навіть не думали про таке", – говорить пані Олеся.

Відбувалось будівництво поступово. У 2022 році господарство найняло екскаватор, який розчистив перші канали. "До цього канали, як і взагалі вся меліоративна мережа, були в дуже поганому стані: зарослях, замулені, там повиростали багаторічні дерева та кущі, які просто засмічували ці канали і не давали накопичувати воду. Останні 30 років ніхто не займався меліоративною мережею, яка існувала на наших полях, оскільки це потребує фінансування. Вважалося, що на Поліссі та у центральних областях України це не першочергові потреби. А меліоративна мережа була побудована за великою програмою Радянського Союзу, це багато каналів, гідротехнічних споруд: шлюзи, містки, труби й колодязі. І вся ця система з початку 90-х років не обслуговувалась", – розповідає Олеся Точицька.

Допомагали господарству фахівці Звягельської дільниці БУВР Прип’яті, оскільки канали на Житомирщині відрізняються від каналів на Херсонщині. Там вони забетоновані, і це серйозніші інженерні споруди. На Житомирщині канали часто земляні, тому їх доводили до ладу.

"Коли ми розчистили п'ять перших кілометрів каналів, нам вдалося там накопичувати воду: поставили засувки, щоб акумулювати воду з опадів. Тоді ж ми придбали перші поливальні машини й запустили перші 70 га поливу на картоплю".

Другий етап уже був у 2023 році. "Нам дуже пощастило, коли 11 листопада 2022 року деокупували Херсон і у нас за щасливим збігом там зберігся екскаватор, який росіяни не викрали й не зіпсували. Ми його перевезли сюди й далі вже продовжили наступний етап робіт", – додає співвласниця сімейного фермерського господарства "Аделаїда".

Торік розчистили ще 12 кілометрів каналів. Тоді господарство змогло збільшити кількість води, яку можна накопичити, і запустило поливання на додаткових 200 га. Купили 8 поливальних машин барабанного типу. “Плюс до того ми змогли додати ще 12 робочих місць. А це теж така важлива ремарка для органів місцевого самоврядування, що розвиток зрошення – це додаткові робочі місця й відповідно додаткові надходження до місцевих бюджетів та забезпечення людей роботою", – зазначає пані Олеся.Процес розчищення

Що це дало

"Це нам збільшило врожайність із 18-36 тонн з гектара до 28-48. Відповідно зменшуються ризики, і це дає нам відчуття стабільності. Потім, якщо буде збільшена вологість, ми цю воду спустимо у канали, якщо ж навпаки буде засуха – то просто поллємо ці поля і таким чином не втратимо врожаю. Воду на Житомирщині добути набагато легше, ніж на Херсонщині, однак її потрібно і набагато менше", – розповідає Олеся Точицька.

З якими перешкодами стикнулись

Проблемою виявилась відсутність відповідних фахівців із досвідом роботи. "Ніхто тут не знає як поливати, як відновлювати осушення, які машини підходять, а які – ні, на відміну від Херсонщини, де таких людей є чимало. Однак суттєву підтримку нам надали фахівці зі Звягельської дільниці БУРВ Прип’яті", – зазначає жінка.

Під час поливу

Були і конфлікти з владою. "У 2023 році, коли ми вже півтора року поливали, постійно про це розповідали і показували, в якийсь момент староста одного із сіл просто перекрив нам доступ до ставка, з якого ми робили поливання. Це було неправомірно, ми мали дозволи на полив саме з цього джерела. Він просто аргументував це тим, що ми заберемо всю воду. Хоча пізніше, коли відбувалося розслідування, ми показували розрахунки, що всю воду там не викачуємо. Її буде достатньо як для місцевого населення, так і на поливання. Це було дуже неприємно, були збитки. Проте з усім справедливо розібрались".

Вартість проєкту і про дозвіл на водокористування

За минулий рік на розчищення каналів господарство витратило 2 млн грн, а на закупівлю 6 поливальних машин – 10 млн. Як зазначила Олеся Точицька, у ці цифри не входять заробітні плати, вартість електроенергії тощо.

Отримати дозвіл на спецводокористування просто. Потрібно визначитися з точками водозабору, які ви плануєте використовувати (канал, свердловина, став, річка тощо), визначити необхідну на рік кількість води, заповнити форму, яка є типовою, та подати у ЦНАП. Протягом місяця вони мають надати відповідь. Якщо все добре – дозвіл на спецводокористування надають на три роки. Тоді підприємство щороку має подавати звіт щодо обсягу використаної води.

Чи плинуло це на рівень води. Що каже мешканка села

Про те, як на неї вплинуло будівництво зрошувальної системи, ми запитали у мешканки села Тупальці Ірини Агафонової-Ясінської.

Ірина Агафонова-Ясінська

Жінка разом з чоловіком тримають велике господарство і варять багато видів крафтового сиру: "Рівень води в криниці не змінився, як і в річці. Жодної шкоди довкіллю це не завдало, а навпаки, господарство поглибило і розчистило стару річку Руденьку від Тупалець до Теснівки, яка впадає в Тню. Далеко від села розчистили природний струмок від замулення та водоростей. Зараз там повноводна водойма, де багато бобрів. Єдине, що посушливий період минулого року наприкінці літа і початку осені дався взнаки, але не критично. Якщо підсумувати, то з будівництвом цієї зрошувальної системи розчистили й покращили те, що багато років ніхто не рухав".

Коротка довідка

Фермерське господарство "Аделаїда" засноване у 1992 році в селі Чулаківка Херсонської області. Господарство почало працювати з 50 гектарів, на яких молоде подружжя – Сергій та Олена Рибалки – робило перші кроки в аграрній справі. Варто зауважити, що "Аделаїда" – це сімейне господарство, де активно працюють батьки та їхні вже дорослі діти. Загалом це родина аграріїв у сьомому поколінні. Тож питань, яким бізнесом займатись, у сім'ї не виникало, попри те, що кожен має різну освіту: економічну, юридичну (міжнародне право), історичну. Цікаво, що класичної агрономічної освіти немає в жодного.

У 2006 році фермерське господарство "Аделаїда" зареєструвало Житомирську філію та розпочало свою діяльність у Тупальцях (нині Брониківської сільської ради Звягельського району). Зараз підприємство обробляє поля в селах Тупальці, Несолонь, Теснівка та Кропивня. Проте цікавим це фермерське господарство є саме через свою спеціалізацію – вирощування насіннєвої, товарної та чипсової картоплі. До початку повномасштабного вторгнення підприємство мало філію у Тупальцях, а після 24 лютого – переїхало повністю до нас.