Все новости Херсона

Лента новостей
Общество
«Вони стріляли над нашими головами». Монолог херсонця про те, як місто чинило опір окупації і допомагало ЗСУ
24 января 15:20
128
«Вони стріляли над нашими головами». Монолог херсонця про те, як місто чинило опір окупації і допомагало ЗСУ

«Вони стріляли над нашими головами». Монолог херсонця про те, як місто чинило опір окупації і допомагало ЗСУ

Мітинг проти окупації у Херсоні, 13 березня 2022 року. Фото: Вгору

Після звільнення Херсона місцеві мешканці розповідають про період окупації. У тому числі, про масові акції протесту проти вторгнення російських військ на початку березня. 
«Ґрати» публікують монолог одного з активних учасників мітингів — херсонського психолога Олександра Геращенка. Про акції протесту під обстрілами росіян, про активістів, що передавали дані про російські війська українській спецслужбі, та місцевих колаборантів.
 

Про початок війни

Війна для мене почалася із дзвінка сина, він — програміст, не спить вночі — подзвонив і сказав… Через кілька годин ми вже почули перші вибухи. З квартир не виходили, у соцмережах дивилися відео, які люди з вікон знімали — як пересувається російська техніка. Так було десь три дні.

Було небезпечно виходити, і я не розумів, куди йти. Але в соцмережах писали, що в Херсоні росіян  немає, десь ховаються. Вони обстріляли кілька будівель, в тому числі СБУ, але в місті спочатку у великій кількості не базувалися. Наскільки розумію, у них була позиція, так би мовити, не дратувати херсонців, мовляв, «прийміть наш «рускій мір».
Олександр Геращенко на мітингу проти окупації. Фото надав Олександр Геращенко
Потроху мешканці почали виходити на вулиці. На жаль, почалися грабежі магазинів, і люди самоорганізувалися, щоб патрулювати місто. Я був в їх числі. Ми забезпечували охорону по районах, нам писали, якщо щось відбувалося протизаконне, ми виїжджали. Грабежі, п’яні бійки, пограбування банкоматів, магазинів, аптек… Ми ловили тих, хто це робив. Проводили з ними, так би мовити, виховну роботу. 

Потім херсонці сформували Муніципальну варту. Вона не мала зброї, лише спеціальні жилети і дубинки. Ми вже їм телефонували, вони виїжджали і забирали правопорушників. Везли їх в поліцейський відділ, складали протоколи, тобто намагались діяти як у правовій державі. Росіяни спершу майже не втручалися. Їх взагалі не було видно і чути, хоча ми розуміли, що вони є.

Ми дзвонили власникам пограбованих магазинів. Вони дозволяли нам вивозити весь товар як гуманітарну допомогу. Пакували і розвозили в лікарні, дитбудинки, просто людям, яким не було що їсти. Часом писали оголошення в соцмережах, що у такій-то школі роздаватимуть гуманітарку. «Всі, у кого скрутне становище, — приходьте». Люди приходили.
 

Про мітинги

Загалом спочатку було багато груп в соцмережах, де місцеві писали якісь новини і інформацію про росіян. І от якось написали, що 4 березня вони планують привезти і роздавати гуманітарку. Обурювалися в групах… Але того дня повністю відключили мобільний зв’язок, мабуть вишки заблокували. Правда, я встиг закинути оголошення, що потрібні українські прапори. І одні хлопці написали, що мають — сім штук. Ми домовились зустрітись біля парку. Зв’язку й далі не було, та я вирішив поїхати на зустріч. Знайшов тих хлопців, вони віддали прапори. 

Ми вийшли на площу [Свободи], там нікого не було. Через деякий час виходимо і бачимо: фури під’їжджають, росіяни розвантажують якісь продукти. І знаєте, що розвантажували? «Чумак», українські продукти — те, що вкрали у Каховці. Я почав зупиняти людей, які підходили. Казав: давайте не будемо байдужими, висловимо свою позицію, що не хочемо «руского міра», не треба нам їхньої гуманітарки, а з продуктами ми допоможемо. Нас зібралося людей 16-20. Дістали прапори — спочатку ще можна було… Я навіть давав інтерв’ю для російського телебачення під прицілом двох автоматів. Культурно сказав, що ми їх не кликали, і «Тот, кто пришол с оружием, от оружия и погибнет. У нас достаточно еды и никаких «бандеровцев» мы не знаем. Мы вас не звали сюда».

Нам почали погрожувати автоматники: «Вы не даете людям взять гуманитарную помощь». Я пояснив, що ми лише кажемо не брати чуже, що ми людям самі допоможемо. Через певний час вони все зібрали і поїхали.

Ми покричали: ура, ми — молодці, і домовилися наступного дня скликати мітинг. Підійшов Сергій Павлюк  Головний режисер Херсонського обласного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша, ми з ним тоді й познайомилися. Я знав, що він — режисер, раніше бачив у театрі. Ми домовились, що у соцмережах розкинемо інформацію, що о десятій збираємо мітинг наступного дня. Він погодився. 
Ми написали в усі чати і пояснили, що акція буде мирною, щоб не було жодних провокацій. Зранку наступного дня, коли я приїхав на площу Свободи, — очманів, там було стільки людей… 

Я — психолог і тренер НЛП  Нейролінгвістичне програмування, тому розумію, як управляти натовпом. Роз’яснив людям, яка мета мітингу, попередив про можливі провокації. Одразу помітив окремих провокаторів, поговорив з ними. 
Мітинг проти окупації у Херсоні, 13 березня 2022 року. Фото: Вгору
Спочатку все було спокійно, толерантно, люди висловлювали своє незадоволення присутністю російських військових в місті. Але згодом росіяни спровокували бійку, почали стріляти з автоматів і поранили одну людину. Обурений натовп не витримав і пішов на колони військових. Ми їх відтіснили і зупинилися впритул — за кілька метрів від будинку адміністрації — вони стріляли над нашими головами.

Люди були настільки обурені, що тероборонівці, спортсмени ледь їх стримували, щоб ніхто не побіг в сторону військових. 

Я підійшов до одного російського офіцера і кажу: «Ти — військовий, розумієш, якщо цей натовп зараз кинеться на вас, ти ж пів рожка не вистріляєш, вас люди порвуть. Люди постраждають, і ви живі не залишитесь».

Він кивнув головою.

Я кажу: «Давай домовимось: відведи солдатів на 10 метрів, і я відведу людей за пам’ятник. Але ти — перший, щоб я міг це пояснити».

Він кивнув і дав команду, вони почали відходити. Я кажу людям: бачите, ми — молодці, ми їх залякали, давайте відійдемо до пам’ятника, щоб ніхто не постраждав. 

Ми відійшли, але людей ставало дедалі більше, обурення наростало, і люди висловлювали росіянам все, що думали. Щоб спрямовувати емоції людей і уникнути стрілянини, я запропонував піти ходою по місту, мовляв, показати всім, що ми повстали, боронимо Херсон. І запропонував піти до пам’ятника Вічного вогню. Люди підтримали. Колона пішла з площі, співаючи українські пісні та викрикуючи патріотичні гасла. 

Наступного дня людей зібралося ще більше. На площі лунала музика, учасники танцювали і співали… У кінці мітингу я повів їх до залізничного вокзалу по центральному проспекту. Біля вокзалу росіяни підірвали над нами в небі вибуховий пристрій, намагаючись нас залякати. Але учасники тільки кидали в їхню сторону лайливі слова і патріотичні гасла.  
Російські військові у Херсоні. Фото надав Олександр Геращенко
Росіяни нас боялися, хоч вони були у балаклавах, але я вмію по очах читати. У Росії ніколи люди не йшли проти автоматів, тому вони нас дуже боялись. Над нашими головами стріляли з кулеметів, але ми не тікали. Для них ми — або герої, або божевільні.

А потім в соцмережах було оприлюднене відео з допитом місцевого журналіста Тарасова (Олександра Тарасова — Ґ), де він називає Павлюка одним з організаторів мітингів. Він тоді ще сказав, що всі мітинги організовує СБУ, плюс — заплановані кілька вибухів, аби звинуватити в цьому Росію. Мені прислали відео допиту одного із очільників тероборони Херсону та його фото на площі за моєю спиною. Він розповів, що працював на росіян і повинен був шостого березня під час мітингу підірвати вибуховий пристрій… Мені принесли бронежилет, щоб одягати на мітинги, але я відмовився його брати.  

Тому 8 березня я вийшов перед людьми під час мітингу, привітав жінок зі святом та всіх — з присвоєнням Херсону звання міста-героя. І сказав, що ми виконали свою місію — показали позицію Херсона, що він не буде російським. Ми показали всьому світу, що мирні люди, без зброї можуть також боротись за свою свободу. І ми запустили мітинги в багатьох містах України і світу. Я запропонував не збиратись у такій великій кількості, щоб не наражати себе на небезпеку.
Мітинг проти окупації у Херсоні. Фото надав Олександр Геращенко
Але вже 13 березня, на день визволення міста від фашистських загарбників, вийшло дуже багато людей. Хтось пошив величезний український прапор, і ми несли його по місту. Тоді росіяни почали стріляти з кулеметів над нашими головами…

Наступні мітинги вже були все менше і менше людні, а десь 16-17 березня в людей почали стріляти гранатами зі сльозогінним газом. Було багато поранених уламками і обпечених газом.

Я продовжував ходити на акції, але вже не очолював їх, вважав, що це дуже небезпечно. Росіяни поставили рупор, в якому повідомлялось, що за російськими законами забороняються мітинги, зустрічі, скупчення людей тощо, і вони будуть затримувати учасників. Тоді активні учасники почали зникати. Мені прийшло попередження: не виходити. Показали фото, що за мною стежив один із росіян, і я злякався за родину.
 

Про розвідку для ЗСУ

Я багато людей навчав психології, був тренером в одній міжнародній компанії. До мене прийшли мої учні, друзі, і питають, що робити. Ми обговорювали можливість створити бойовий загін, але ніхто не мав військового досвіду. З мене генерал такий собі, я в армії не служив. Бензину, масла та пляшок ми нанесли, щоб робили запальні суміші. Але з цим особливо не повоюєш, повинен бути координатор. А ми не знали, хто свій, а хто — чужий. Потім з’ясувалось, що зрадники були навіть серед друзів.

Ми вирішили не вступати у відкрите протистояння. Я спілкувався з деякими працівниками спецслужби [СБУ]. І вони почали давати нам завдання: як вислідкувати переміщення військ, підтвердити ураження об’єктів та знайти де живуть колаборанти та російські військові, тощо. Я працював напряму з артилерією, надавав координати скупчення ворога, а потім зв’язок із хлопцями перервався. 
Сформувалася група людей, які готові були збирати і передавати інформацію ЗСУ. Це були лише перевірені люди, друзі. Спочатку я розмовляв із кожним на різні провокативні теми — про добрих росіян, про друзів, про підтримку Росії. І навпаки — про лють до них, безжалісність. Так розкачував психіку, перевіряв, з ким можна спілкуватись, а з ким, — ні. 

Чесно кажучи,  кожен день думав, що до мене прийдуть, заарештували багато активістів. Я не жив вдома, мене нелегко було знайти. Під час мітингів мене знімали тисячі людей, але я чомусь не  «засвітився» в соцмережах. Може це допомогло. 
 

Про обстріли

Кажуть, Херсон не бомбили. А що таке бомбили?  Ми чули вибухи кожен день з ранку до ранку, Чорнобаївку бомбили кожен день, а це — район Херсону. ПВО працювало цілодобово над нашими головами, а коли стріляє російська ракета С300, здригається все місто. 
Цивільні літаки і знищена техніка на аеродромі у Чорнобаївці, Херсонська область. 22 листопада 2022 року. Фото: Ніна Ляшонок, Ґрати

Знаєте, коли були масові виїзди з Херсону? Коли затихала артилерія на два дні, психіка людей не витримувала тиші. Поки ми чули вибухи, спокійно спали, бо знали, це ЗСУ звільняють нас. А інакше у людей паніка починалася. 
 

Про катівні

Слідчий ізолятор — там багато наших хлопців побувало. І в СІЗО в Олешках.

Росіяни знущалися над людьми. Забирали з приводу і без. Я спілкувався з деякими, хто там був, хлопців ґвалтували, катували струмом. Хтось після цього наклав на себе руки, хтось почав вживати сильні наркотики, а хтось пішов воювати.
У херсонському СІЗО, 14 листопада 2022 року. Фото: Ніна Ляшонок, Ґрати
Мені казали, що в катівню приїхали 17-річні студенти-ФСБшники на практику — навчитися катувати. Це — нелюди, росіяни — нелюди. Вони — орки — істоти, що мають тіло, але не мають душі. І це я кажу при тому, що всім раджу не носити в собі ненависть, бо вона більше шкодить. Але з «рашистами» потрібно боротись до останнього,  покінчити раз і назавжди. Ніяких домовленостей, вони не мають співчуття і людяності. 
 

Про колаборантів 

Скільки їх було? Хтозна. На початку окупації було гоніння людей, катування. Сміливі затихли, сховалися, багато — поїхало. А от якраз колаборанти і вся ця нечисть повилазила. Могло здаватися, що їх багато. Але якщо порахувати, то можливо їх було до ста людей. Що таке сто людей для міста з населенням 300 тисяч? Навіть якщо на той момент у Херсоні залишилося 50 тисяч… Це — небагато.

У переважній більшості люди вірили в ЗСУ, та були й ті, хто сумнівався. Мовляв, нас же зрадила держава, зрадили військові, всі повтікали. Як аргумент я згадував Донецьк — армія досі б’ється за місто. Звільнили Київ, Суми, звільнять і Херсон. Так і сталося.

Людям простим, недалекоглядним не потрібно пояснювати дуже тонкі політичні речі. «Чуєш кожен день артилерія б’є по росіянах у Чорнобаївці? Про що це свідчить? Що наші борються і просуваються до нас», — казав я декому. Заспокойся і чекай, додавав. Здебільшого, все треба було просто пояснювати, показувати свій спокій і впевненість. 
 

Про виїзд 

Коли оголосили референдум — 27 березня, ми з сім’єю — дружиною і донькою вирішили, що пора їхати, щоб не попасти під російську мобілізацію. До того двічі сиділи на валізах, але щось нас тримало в Херсоні.

Два дні ми стояли в черзі на переправі. Коли їхали під мостом, почався обстріл хамерсами  M142 HIMARS - High Mobility Artillery Rocket System - американська реактивна система залпового вогню на колісному шасі, і один зі снарядів, які збила ПВО, влучив за 15 метрах від нашого пантону — впав у воду. Це було найстрашніше, що сталося з нами з початку повномастабного вторгнення. Ми бачили, як наші б’ють по мосту, бачили, як російське ПВО працює… Ми виїхали на той бік і поїхали до Василівки. Там нас люди у полях та селах приймали, давали житло і годували. Спочатку у селі Лепетиха заночували, потім у Першотравневому — у літньої пари. А далі ледве дісталися Запоріжжя. Після нас ще дві-три колони проїхали і все — проїзд дуже обмежили. 

Потім ми поїхали в Київ, далі — на західну Україну. Я зрозумів, що таке ПТСР  Посттравматичний стресовий розлад. Яким би підготовленим не був, зважаючи на професію, але мікростреси мене догнали. Я поїхав у гори відновлювати психіку, бо по-іншому було просто неможливо. Зараз разом із колегами розробляю програми відновлення психіки для військових і цивільних, бо скоріш за все, це [ПТСР] зачепить кожного. Коли я був у Херсоні: кожен день виконував якісь завдання, не було часу над цим задуматися, а ті, хто виїхав, розповідають, що два тижні — «ломка», болі в тілі, депресія. Кожна емпатична людина вже постраждала.

Я дуже пишаюся херсонцями. Багато хто вважав Херсон — «містом сплячих». Але як же його мешканці вразили мене на мітингах… Які ж вони безстрашні! Для мене вони — герої!

Вікторія Матола, Грати
0 комментариев
29 января 2023, 06:54
Ваш комментарий будет опубликован после модерации.
Читают / Обсуждают
Известный астролог назвал дату смерти Путина и описал, как это произойдет
Известный астролог назвал дату смерти Путина и описал, как это произойдет
Уже не один астролог, экстрасенс, маг и другие специалисты подобной отрасли прогнозировали, когда закончится война, или когда умрет Путин. Некоторые прогнозы о том, что боевые действия перейдут в нову...
03 января 06:15
25479
Від популярного місця відпочинку залишились лише спогади
Від популярного місця відпочинку залишились лише спогади
У мережі показали, як нині виглядає готельно-розважальний комплекс у Генічеській Гірці на Арабатській Стрілці «PapaDeMore». У минулі мирні роки це було дуже популярне не лише серед жителів області, а...
15 января 21:23
16069
Нужно ли переселенцу без справки становиться на воинский учет: комментарий юриста
Нужно ли переселенцу без справки становиться на воинский учет: комментарий юриста
Из-за полномасштабной войны, развязанной Российской Федерацией, в Украине объявлена всеобщая мобилизация и военное положение. Также многие украинцы из временно оккупированных территорий или тех, где в...
23 января 01:30
10588
Украинских беженцев в Грузии придется эвакуировать в другие страны: стала известна причина
Украинских беженцев в Грузии придется эвакуировать в другие страны: стала известна причина
Украинские беженцы в Грузии рискуют не задержаться там надолго. Вскоре может возникнуть ситуация, когда им придется покинуть свое временное пристанище и отправиться либо на родину, либо в какую-нибудь...
26 января 02:32
6547
В Польше не хватает украинских мужчин: в каких сферах заробитчанам будет легче всего устроиться в 2023 году
В Польше не хватает украинских мужчин: в каких сферах заробитчанам будет легче всего устроиться в 2023 году
Поляки ждут украинских работников.В Польше многие отрасли экономики страдают от нехватки кадров, особенно после возвращения многих мужчин из Украины на Родину.Об этом сообщает миграционная платформа E...
31 декабря 03:15
2918
90
Нам это не нужно. У Зеленского исключили затягивание войны с РФ
Нам это не нужно. У Зеленского исключили затягивание войны с РФ
Несмотря на то, что западные партнеры считают, что в войне, которую начала Россия против Украины, время на стороне Киева, затягивать войну никто с украинской стороны не собирается.Об этом заявил совет...
11 января 00:30
385
3
Всеобщая мобилизация: в Украине раздают повестки в людных местах
Всеобщая мобилизация: в Украине раздают повестки в людных местах
В Украине, как известно, военное положение и всеобщая мобилизация продлены до 19 февраля. Причем в последнее время представители ТЦК очень заметно активизировались, особенно в крупных городах. Мужчина...
15 января 10:02
5401
2
Ким объяснил, для чего россиянам Кинбурнская коса
Ким объяснил, для чего россиянам Кинбурнская коса
Кинбурнская коса является единственным участком Николаевской области, где еще остаются российские военные.В эфире «24 канала» глава Николаевской областной военной администрации Виталий Ким рассказал,...
23 января 23:30
585
1